Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
19.05.2009
Справа №2-15/960-2009
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 3, ідентифікаційний код 25591321)
До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул. Леніна, 126, ідентифікаційний код 33797492)
Про стягнення 197277, 17 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко
Від позивача - не з'явився
Від відповідача - Гавриленко М.А., довіреність № 19 від 12.02.2009 р., у справі
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» про стягнення 197277,17 грн., в тому числі суму основного боргу у розмірі 153842,98 грн., 3% річних у розмірі 719,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 6372,44 грн., пеню у розмірі 5765,96 грн., штраф у розмірі 23076,45 грн., збити у розмірі 7500,00 грн.
Позивач позовні вимоги підтримав, мотивуючи тим, що відповідно договору № 23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу від 15.05.2008 р. поставив відповідачу засоби захисту рослин, однак відповідач обов'язки за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлений товар не виконав неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 153842,98 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 719,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 6372,44 грн., пеню у розмірі 5765,96 грн., штраф у розмірі 23076,45 грн., збити у розмірі 7500,00 грн.
31.03.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшло повідомлення про оплату відповідачем 25200,00 грн. заборгованості.
Судом вказане повідомлення та докази оплати залучені до матеріалів справи.
12.05.2009 р. до господарського суду АР Крим від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій він повідомляє, що в процесі розгляду справи відповідачем було сплачено суму у розмірі 71676,44 грн., отже, в цій частині позивач просить суд провадження у справі припинити.
Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі. Крім того, представник відповідача просить суд відкласти розгляд справи на більш пізніший строк.
Судом не вбачається обґрунтованих підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на наступне.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Строк розгляду справи був продовжений ухвалою заступника Голови Господарського суду АР Крим від 27.04.2009 р.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
З огляду на те, що слухання справи відкладалося неодноразово за клопотанням відповідача, закінчення строку розгляду справи, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
15 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (Покупець) був укладений Договір № 23/05-01 купівлі-продажу на умовах відстрочення платежу. (а.с. 18)
Згідно з пунктом 1.1 цей Договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (товар).
Відповідно до пункту 2.1 Договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід'ємною частиною Договору. У випадку розбіжності даних у додатках щодо найменування, кількості і ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна.
Згідно з пунктом 2.2. даного Договору, всі рахунки та накладні документи, що виписані в період даного договору є його невід'ємною частиною.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що товар може передаватися Покупцю партіями.
Пункт 5.1. Договору зазначає, що Покупець здійснює оплату товару за ціною, вказаною в пункті 2.1. Договору.
Пунктом 5.3. Договору встановлено, що оплата товару здійснюється наступним чином: 30% від вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем протягом трьох робочих днів з моменту підписання даного Договору; 70% від вартості товару згідно з додатком оплачується Покупцем в строк до 15 грудня 2008 року без виставлення рахунку-фактури.
На виконання умов Договору, додатку №1 до нього (а.с. 19) позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 118876,44 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи документами:
видаткова накладна РН-АК00059 від 15.05.2008 року на суму 47200,00 грн. (а.с. 21)
видаткова накладна РН-АК00149 від 03.11.2008 року на суму 71676,44 грн. (а.с. 24).
Вказаний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписами уповноважених осіб Покупця у видаткових накладних та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей. (а.с. 22, 25)
Крім того, відповідачем було виставлено рахунки-фактури: рахунок-фактура №СФ-АК00054 від 15.05.2008 року на суму 47200,00 грн.; рахунок-фактура №СФ-АК00152 від 03.11.2008 року на суму 71676,44 грн.
27 червня 2008 року, ТОВ «Агрооб'єднання Батьківщина» частково оплатило загальну вартість отриманого товару у розмірі 22000,00 гривень. (а.с. 26)
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором призвело до утворення кредиторської заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 96876,44 грн., що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Договору та вимогам чинного законодавства зобов'язання за договором по оплаті за отриманий товар не виконав належним чином у повному обсязі та своєчасно, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.
Так, частиною 2 статті 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Графа 7 додатку №1 до Договору вказує на наявність курсу долара США на день підписання даного Договору та Додатку №1 до нього - 5,05 грн./дол. США (а.с. 19)
Як вказано в примітці до даного Додатку, в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони, для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують наступну формулу:
S = (А1/А2)*В, де S- ціна на момент оплати; В- ціна на момент підписання; А2- курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору; А1- курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей.
Офіційний курс долара США до гривні на день перерахування грошей, тобто станом на 15 грудня 2008 року, за офіційними даними НБУ становить 7,47 грн.
Отже, сума заборгованості відповідача станом на 15 грудня 2008 року повинна бути розрахована наступним чином.
В =118876,44 грн. (сума поставки) - 22000,00 грн. (оплата від 27.06.2008 р.) = 96876,44 грн.
Отже,
S=7,47 грн./дол. / 5,05 грн./дол..) х 96876,44 грн. = 143300,40 грн.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент 15.12.2008 р. становить 143300,40 грн.
Як свідчать матеріали справи, 10.02.2009 р. відповідачем була частково оплачена вартість поставленого позивачем товару у розмірі 25200,00 грн., що підтверджується відповідною копією виписки банку (а.с. 45), копією платіжного доручення № 17 (а.с. 63)
Отже, судом встановлено, що сума у розмірі 25200,00 грн. була оплачена відповідачем 10.02.2009 р., тобто до звернення позивача з відповідним позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку. (17.02.2009 р., згідно штампу поштового відділення-відправника на конверті, в якому надійшла позовна заява)
Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду в нього було відсутнє право вимоги на суму 25200,00 грн., оскільки вказана сума вже була сплачена відповідачем 11.02.2009 р. Отже, в цій частині у позові слід відмовити.
Щодо суми заборгованості у розмірі 71676,44 грн., то вона була сплачена відповідачем 31.03.2009 р., про що свідчить наявні в матеріалах справи виписки банку (а.с. 58) та копія платіжного доручення № 45 (а.с. 63), тобто після звернення позивача з позовом до суду про стягнення заборгованості в примусовому порядку.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягненя з відповідача заборгованості у розмірі 71676,44 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.
Отже, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 46423,96 грн., яка належним чином підтверджена матеріалами справи.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у розмірі 6372,44 грн., 3% річних у розмірі 719,34 грн.
Так, частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Як вже встановлено судом вище, ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент 15.12.2008 р. становить 143300,40 грн.
Таким чином, сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» за період грудень 2008 р. - січень 2009 р. повинна обраховуватися наступним чином:
143300,40 грн. х 102,1 (індекс інфляції за грудень 2008 р.) = 146309,30 грн.
146309,30 грн. х 102,0 (індекс інфляції за січень 2009 р.) = 149235,49 грн.
149235,49 грн. - 143300,40 грн. = 5935,09 грн.
Отже, сума інфляційних втрат за період грудень 2008 р. - січень 2009 р. становить 5935,09 грн., підтверджується матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо встановлення обов'язку боржника по сплаті на користь кредитора 3% річних від простроченої суми суд вважає таким, що кореспондується зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти.
Так, відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сума 3% річних за період 15.12.2008 р. по 10.02.2009 р. повинна бути розрахована наступним чином : 143300,40 грн. х 57 днів прострочення х 3% / 365 днів = 671,35 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується сума 3% річних у розмірі 671,35 грн. за період з 15.12.2008 р. по 10.02.2009 р., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина».
Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5765,96 грн. та штраф у розмірі 23076,45 грн.
Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В пункті 8.2 Договору сторони передбачили, що за прострочення виконання зобов'язання Покупець зобов'язаний сплатити на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості неоплаченого товару.
Судом встановлено, що заявлена позивачем до відшкодування сума пені у розмірі 5765,96 грн. за період з 15.12.2008 р. по 10.02.2009р. має бути зменшена та розрахована наступним чином:
143300,40 грн.(ціна, що підлягає сплаті за отриманий товар на момент 15.12.2008 р.) х 57 днів прострочення х 24% (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 дн. = 5370,82 грн.
Отже, сума пені в розмірі 5370,82 грн. підтверджується матеріалами справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.
Пунктом 8.4 Договору встановлено, що за несплату або несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України.
Таким чином, сума штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 21495,06 грн. (143300,40 грн. х 15% = 21495,06 грн.)
Таким чином, загальна розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача становить 26865,88 грн.
Частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В пункті 42 Інформаційного листа від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» Вищий господарський суд України зазначив, що при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що порушення відповідачем зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.
Іншого, всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України суду не доведено.
Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За таких обставин, враховуючи значну суму зобов'язання а також штрафних санкцій, беручи до уваги, що відповідачем погашена значна сума заборгованості, суд вважає за доцільне зменшити розмір штрафних санкцій на 99 % та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» суму штрафних санкцій у розмірі 268,70 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки, які понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» у розмірі 7500,00 грн., які були сплачені за договором № 34/02/03 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 02.02.2009 р. ТОВ «Незалежна юридична компанія».
Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України). Як вже було зазначено раніше, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (збитками), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та збитками.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічне положення міститься в статті 173 Господарського кодексу України, якою передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Слід зазначити, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданими збитками повинен бути прямим. Тобто позивач повинен довести суду, що саме несплата в обумовлений термін відповідачем заборгованості за договором призвела до завдання збитків. Тобто протиправні дії відповідача не вимагали від позивача негайного вчинення дій щодо укладення договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 34/02/09 від 02.02.2009 р.
Отже, протиправна поведінка відповідача та причинний зв'язок між понесеними позивачем витратами, пов'язаними зі сплатою за договором про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт № 34/02/09 від 02.02.2009 р. на користь ТОВ «Незалежна юридична компанія» винагороди у розмірі 7500,00 грн. з метою здійснення юридичних дій по стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» суми заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором, не підпадає під ознаки збитків.
Крім того, такі витрати як оплата юридичних послуг не носять обов'язкового характеру для відповідача і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному причинно-наслідковому зв'язку з діями Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина».
За таких обставин, у суду відсутні достатні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків у розмірі 7500,00 грн. за надані позивачу юридичні послуги.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, пунктом 1-1 частини 1 статті 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрооб'єднання Батьківщина» (97341, АР Крим, Кіровський район, с. Привітне, вул. Леніна, 126, ідентифікаційний код 33797492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-А; 03040, м. Київ, вул. Стельмаха, 3, ідентифікаційний код 25591321) 46423,96 грн. заборгованості, 671,35 грн. 3% річних, 5935,09 грн. інфляційних втрат, 268,70 грн. штрафних санкцій, 1515,73 грн. державного мита та 90,66 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення заборгованості у розмірі 71676,44 грн. провадження у справі припинити.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.