13.05.09р.
Справа № 33/123-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "ВАЙЗ", м. Дніпропетровськ
до Приватного підприємства "Реарді", м. Дніпропетровськ
про стягнення 24 920 грн. 30 коп.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
Від позивача: Черкасова К.В., довіреність б/н від 24.03.2009 року
Від відповідача: Бондарь К.П., довіреність № 34 від 01.01.2008 року
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "ВАЙЗ" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Реарді" про стягнення 21 808 грн. 83 коп. - основного боргу по договору поставки № 773 від 28.12.2005 року, 2615 грн. 32 коп. - пені, 370 грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 125 грн. 40 коп. - 3% річних та витрати по справі.
В судовому засіданні 15.04.09р. представник позивача надав доповнення до позовної заяви та просить стягнути з відповідача 21 807 грн. 39 коп. - основного боргу по договору поставки № 773 від 28.12.2005 року, 2615 грн. 32 коп. - пені, 370 грн. 75 коп. - інфляційних втрат, 125 грн. 40 коп. - 3% річних та витрати по справі.
Представниками сторін в судовому засіданні 15.04.2009 року подано клопотання про продовження строку розгляду справи до 15 травня 2009 року.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2009 року продовжено строк розгляду справи до 15.05.2009 року та розгляд справи відкладено на 13.05.2009 року.
В судове засідання 13.05.2009 року з'явилися представники сторін. Представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, де просить стягнути з відповідача 21 807 грн. 39 коп. -основного боргу, 1 300 грн. 00 коп. -пені, 50 грн. 00 коп. -3% річних, 170 грн. 00 коп. -інфляційних та витрати по справі та просив суд задовольнити позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 13.05.2009 року надав заяву про розстрочення виконання рішення, в якій відповідач не заперечує щодо існування заборгованості перед позивачем в розмірі 21 807 грн. 39 коп. та просив суд розстрочити виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 33/123-09 на 8 календарних місяців рівними частинами.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 30.09.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
28.12.2005 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір поставки № 773 (далі -Договір).
Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати товар у власність покупця, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар на умовах даного Договору.
Відповідно до пункту 2.1. Договору кількість, асортимент та ціна товару вказуються в накладній. Складеній на підставі письмової заявки покупця, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до пункту 2.2. Договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ Інкотермс-2000 (доставка сплачена до) місце, вказане покупцем.
Згідно з пунктом 2.8. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що посвідчується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.
Згідно з пунктом 2 Додаткової угоди до договору поставки № 773 від 28.12.2005 року, яка є невід'ємною частиною даного Договору, пункт 3.1. Договору змінено та викладено в наступній редакції: «покупець зобов'язаний провести оплату за отриманий товар на протязі 90 календарних днів з моменту отримання товару покупцем. В разі поставки товару в новий магазин, який ще офіційно не відкритий, оплата за поставлений товар проводиться покупцем з відстрочкою платежу обумовленої вище, строк закінчення якої починається з моменту офіційного відкриття магазину».
Згідно з пунктом 5 Додаткової угоди до договору поставки № 773 від 28.12.2005 року, яка є невід'ємною частиною даного Договору, пункт 8.1. Договору змінено та викладено в наступній редакції: «даний Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2009 року».
Позивач, на виконання своїх договірних зобов'язань, поставив відповідачу товар на загальну суму 46 209 грн. 53 коп., що підтверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи (а.с. 32-112).
Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати товару виконав частково, сплативши позивачу 24 100 грн. 00 коп. та повернувши позивачу товару на суму 300 грн. 70 коп., а всього на суму 24 400 грн. 70 коп., що підтверджується банківськими виписками та видатковими накладними (повернення) (а.с. 23-28).
05.12.2008 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою перерахувати існуючу заборгованість по Договору, яка отримана відповідачем 09.12.2008 р. та залишена без відповіді (а.с. 29).
Станом на 01.04.2009 року між позивачем та відповідачем проведено акт звірки взаємних розрахунків, яким останнім підтверджено існуючу заборгованість перед позивачем в розмірі 21 807 грн. 39 коп. (а.с. 123-126).
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 21 807 грн. 39 коп., повністю підтверджується матеріалами справи, визнається відповідачем в повному обсязі у заяві про розстрочення виконання рішення та фактично підтверджується відповідачем у проведеному між сторонами акті звірки станом на 01.04.2009 року і підлягає задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.
Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 7.1. Договору сторони передбачили, що в разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення, пеня складає 1 300 грн. 00 коп. та підлягає до стягнення з відповідача.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, інфляційні втрати складають 170 грн. 00 коп. та 3 % річні - 50 грн. 00 коп, які підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню у сумі -21 807 грн. 39 коп. - основного боргу по договору поставки № 773 від 28.12.2005 року, 1 300 грн. 00 коп. -пені, 170 грн. 00 коп. -інфляційних втрат, 50 грн. 00 коп. -3% річні.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд , приймаючи рішення , має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Розглянувши заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду на вісім календарних місяців рівними частинами, суд вважає що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав :
Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ у винятковий випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Згідно Роз'яснення ВАСУ від 12.09.96р. N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Враховуючи матеріальні інтереси сторін , їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд вважає, що відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про наявність обставин для надання розстрочки виконання рішення.
Позивачем у судовому засіданні на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як підставу своїх позовних вимог.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись, ст.ст. 47, 33, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 258, 267 Цивільного кодексу України, суд, -
Заяву позивача про зменшення позовних вимог задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Реарді" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи,2, ІПН 327024704675, свідоцтво № 04609172, МФО 306458, р/р 26005301034501 в ФАБ «Південний») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська продовольча компанія "ВАЙЗ" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 10, код ЄДРПОУ 14354983, МФО 305813, р/р 26008900696234 в ДФ ПУМБ м. Дніпропетровська) 21 807 (двадцять одна тисяча вісімсот сім) грн. 39 коп. - основного боргу, 1 300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. -пені, 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. -інфляційних втрат, 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. -3% річних, 233 (двісті тридцять три) грн. 27 коп. -державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
В заяві відповідача про розстрочку виконання рішення на вісім календарних місяців рівними частинами -відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
І.А. Рудовська
Рішення підписано 02.06.2009 року