01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.04.2009 № 18/293
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Іваненко Я.Л.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Пікуль А.Б., дов. № 42 від 28.12.2008 року
від відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.11.2008
у справі № 18/293 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елетер"
до Відкрите акціонерне товариство "Трест "Київміськбуд-2"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 40678,70 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року у справі № 18/293 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Елетер” (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства “Трест “Київміськбуд - 2” (далі-відповідач) про стягнення 40 678, 70 грн. задоволено повністю.
З відповідача на користь позивача стягнуто 31 121, 24 грн. інфляційних витрат, 7 334, 82 грн. - 3% річних з простроченої суми, 2 222, 64 грн. пені, 406, 79 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року та прийняти нове, яким в задоволенні позивних вимог відмовити повністю у зв'язку зі спливом строку позовної давності. Вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що судом не враховано той факт, що позивачем при звернені з позовом до суду було пропущено строк позовної давності.
Крім того, апелянт вказує на існування рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2007 року по справі № 1/163, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто 27 783, 42 грн. заборгованості за договором підряду № 137.05.01-ЕЛ від 30.05.2001 року, який є предметом судового розгляду по справі № 18/293.
Також скаржник зазначає, що під час оголошення рішення в судовому засіданні Господарського суду міста Києва 04.11.2008 року представник відповідача був відсутній через його хворобу, проте в тексті оскаржуваного рішення зазначено про присутність в судовому засіданні представника останнього. При цьому, незважаючи на подане відповідачем до канцелярії місцевого суду клопотання про перенесення слухання справи, в порушення ст. 77 ГПК України суд не відклав розгляд справи, призначений на 04.11.2008 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.03.2009 року.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/3/241 від 18.03.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 18/293 для подальшого апеляційного провадження колегії у наступному складі: головуючий суддя: Гарник Л.Л., судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.
У відзиві на апеляційну скаргу, наданому в судовому засіданні 18.03.2009 року, позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що предметом спору по справі № 1/163 була основна заборгованість відповідача по договору підряду № 137.05.01.-ЕЛ від 30.05.2001 року у розмірі 27 783, 42 грн., в той час як у справі № 18/293 предметом стягнення є пеня, інфляційні та річні, нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, оскільки апелянтом протягом 2002-2007 років здійснювалось часткове погашення заборгованості за договором підряду № 137.05.01.-ЕЛ від 30.05.2001 року, що свідчить про визнання відповідачем свого боргу, на думку позивача такі дії апелянта є підставою для переривання перебігу позовної давності. Щодо порушення вимог процесуального законодавства, то позивач зазначає, що клопотання про відкладення слухання справи було подано до канцелярії Господарського суду міста Києва лише 05.11.2008 року, тобто після слухання справи та прийняття рішення в судовому засіданні 04.11.2008 року, про час та місце якого, доречі, представник апелянта був повідомлений та обізнаний належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.03.2009 року розгляд апеляційної скарги було відкладено в зв'язку з задоволенням клопотання відповідача на 08.04.2009 року.
В судове засідання 08.04.2009 року з'явився представники позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що 30.05.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду №137.05.01-ЕЛ (далі - Договір), за умовами якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки по проведенню комплектації та виконанню комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по антикризовій системі виходів з підземного простору на об'єкті - реконструкція транспортної розв'язки на Севастопольській площі у м. Києві.
Відповідно до п. 3.1. Договору загальна вартість повного комплексу робіт визначається по фактично виконаним обсягам будівельно-монтажних робіт в цінах 2000 року, які відображені в кошторисній документації, затвердженій замовником.
Вартість будівельно-монтажних робіт в договірних цінах, що доручені для виконання позивачеві складає загалом 165 756 грн. та перераховується на користь позивача протягом п'яти банківських днів після підписання даного договору для закупівлі матеріалів на весь обсяг робіт згідно з кошторисом.
На виконання умов вищезазначеного Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 150 799, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в:
- №1 за липень 2001 року на суму 99 932, 40 грн.;
- №2 за серпень 2001 року на суму 47 382 грн.;
- №3 за листопад 2001 року на суму 3 485 грн.
Пунктом 3.7. Договору передбачено, що позивач перераховує відповідачеві 2% від обсягу договірної ціни за генпідрядні послуги.
Враховуючи ту обставину, що позивачем на користь відповідача були виконані роботи на загальну суму 150 799, 40 грн. - 2% від зазначеної суми складає 3 015,98 грн.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача 147 783,42 грн. (150 799,40 грн. - 3 015,98 грн.).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на виконання умов Договору було перераховану позивачу платіжними дорученнями № 3346 від 18.07.2001 року суму в розмірі 10 000 грн., № 796 від 08.08.2001 року суму в розмірі 30 000 грн., № 195 від 16.10.2001 року суму в розмірі 8 000 грн., № 8837 від 08.05.2002 року суму в розмірі 4 000 грн., № 638 від 19.07.2002 року суму в розмірі 28 000 грн., № 48328 від 26.07.2002 року суму в розмірі 5 000 грн., № 48402 від 08.08.2002 року суму в розмірі 10 000 грн., № 5363 від 30.07.2004 року суму в розмірі 5 000 грн., № 628 від 23.03.2006 року суму в розмірі 10 000 грн., № 9733 від 13.04.2006 року суму в розмірі 10 000 грн., № 1960 від 25.12.2007 року суму в розмірі 27 783, 42 грн.
Як визначено п. 3.5. договору підряду, позивач зобов'язався подавати відповідачеві акти виконаних робіт форми КБ-2в до 28 числа поточного місяця. Акти, передані позивачем пізніше даного строку, приймаються відповідачем для проведення розрахунків у наступному місяці.
Матеріали справи свідчать про те, що акти форми КБ-2в за серпень 2001 року та за листопад 2001 року були підписані відповідачем 31.08.2001 року та 30.11.2001 року, що відповідно свідчить про те, що розрахунок за зазначеними актами мав бути відповідно здійснений відповідно за серпень 2001 року - до 30.09.2001 року, за листопад 2001 року - до 31.12.2001 року.
Таким чином, вищезазначені обставини свідчать про те, що відповідачем були порушені умови договору підряду, розрахунки за виконані роботи здійснювалися зі значним простроченням, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договору підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання.
Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Як визначено статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) с грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 5.5 Договору у випадку прострочення оплати робіт, встановлених даним договором, генпідрядник виплачує субпідряднику пеню в розмірі 0,2% від суми не перерахованого платежу за кожен день прострочки.
За прострочку платежу позивачем нарахована пеня у розмірі 2 222, 64 грн., яка відповідає умовам договору та підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 31 121, 24 грн. та 7 334, 82 грн. трьох процентів річних з простроченої суми.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладене вище, колегія судді погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 222, 64 грн., інфляційних втрат у розмірі 31 121, 24 грн. та 7 334, 82 грн. трьох процентів річних з простроченої суми підлягають задоволенню, оскільки вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про обґрунтованість позовних вимог.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на те, що позивачем при зверненні з позовом до суду пропущено строк позовної давності, є безпідставними, оскільки згідно з частиною 1 статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а з матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював погашення своєї заборгованості з 18.07.2001 року по 25.12.2007 року, що свідчить про визнання ним свого боргу, у зв'язку з чим перебіг строку позовної давності переривався.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо пропущення позивачем строку позовної давності, колегією суддів до уваги не приймаються з зазначених вище підстав.
Доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом вимог процесуального законодавства колегією суддів відхиляються, оскільки як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято Господарським судом міста Києва в судовому засіданні 04.11.2008 року. Про зазначене судове засідання представники сторін були повідомлені належним чином як ухвалою суду від 09.10.2008 року про відкладення розгляду справи, так і усно в судовому засіданні 09.10.2008 року під час оголошення вступної та резолютивної частини ухвали про відкладення слухання справи (протокол судового засідання від 09.10.2008 року). Клопотання ж відповідача про перенесення слухання справи № 18/293 було подано останнім до канцелярії місцевого суду вже після слухання справи, а саме, 05.11.2008 року (штамп канцелярії господарського суду міста Києва № 06-37/28599 від 05.11.2008 року на клопотанні).
При цьому, описка, зроблена місцевим судом у вступній частині оскаржуваного рішення щодо присутності представника відповідача - Грибука Ю.В. в судовому засіданні 04.11.2008 року, в той час як з протоколу зазначеного судового засідання вбачається, що представник останнього в зазначеному засіданні був відсутній, на думку колегії, є незначним процесуальним порушенням, яке не вплинуло та не могло вплинути на висновки суду, не призвело до прийняття неправильного рішення, а отже, не є підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року у справі № 18/293.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 04.11.2008 року у справі № 18/293 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Трест Київміськбуд - 2” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 18/293 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Гарник Л.Л.
Судді Іваненко Я.Л.
Пантелієнко В.О.
13.04.09 (відправлено)