про повернення позовної заяви
15.05.2014 Справа № 908/1608/14
Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В., розглянувши позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Таксопарк Плюс» (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення суми,
15.05.2014 р. в господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Таксопарк Плюс» про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 8658,25 грн.
Розглянувши зазначену позовну заяву господарський суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), виходячи з наступного.
Статтями 54 та 57 ГПК України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, пунктом 3 ч. 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
В даному випадку, розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір». Так, пунктом 1 статті 4 вказаного Закону встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заяви) оплачується судовим збором.
Чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України (п. 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
За змістом п. 2.21 вказаної постанови Пленуму ВГСУ № 7 від 21.02.2013 р. платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
В даному випадку, при зверненні з даним позовом до суду, ТДВ «Таксопарк Плюс», в якості доказу сплати судового збору було надано фотокопію платіжного доручення № 188 від 14.05.2014 р. на суму 1827,00 грн., тоді як необхідно подавати докази сплати судового збору в оригіналі. Інші докази сплати судового збору в матеріалах позовної заяви відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не надано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку.
Як зазначено в абзаці 1 пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.
Згідно із пунктом 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
З огляду на вищевикладене, позовна заява ТДВ «Таксопарк Плюс» про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 8658,25 грн., підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що у відповідності до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному звертанню з нею до господарського суду у загальному порядку після усунення допущених порушень.
Керуючись ст.ст. 56, 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Таксопарк Плюс», м. Запоріжжя повернути без розгляду.
Додаток: позовні матеріали на 41 арк., в т.ч. оригінал опису вкладення у цінний лист від 15.05.2014 р.
Суддя М.В. Мірошниченко