33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" червня 2009 р. Справа № 19/31
за позовом Закрите акціонерне Товариство "Українська інноваційна страхова компанія "Інвестсервіс"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"
про стягнення в сумі 22 786 грн. 48 коп.
Суддя
Представники:
Від позивача : Форова Ю.С.
Від відповідача : Веремчук С.Л.
Від третьої особи: Жилінська Т.П.
Статті 20, 22, 91, 107 ГПК України сторонам роз'яснені.
В судовому засіданні 10.06.2009 року за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
СУТЬ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД” коштів в сумі 22786,48 грн. в якості відшкодування збитків. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що ним, як страховиком, були відшкодовані збитки своєму страхувальнику завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої був працівник відповідача. За таких обставин позивач набув права вимоги про відшкодування понесених збитків в порядку регресу до відповідача.
В процесі розгляду справи позивач двічі змінював позовні вимоги (заяви від 27.03.2009 року та від 22.04.2009 року). Згідно останньої заяви від 22.04.2009 року залишив позовні вимоги в первісному вигляді та підтримав їх в судовому засіданні в повному обсязі.
Оскільки остання заява про зміну позовних вимог подана до винесення рішення у справі, відповідно вона прийнята судом до розгляду.
Відповідач проти вимог позивача заперечує, мотивуючи тим, що останній зобов'язаний пред'явити даний позов до страхової компанії “Оранта”, оскільки на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди автомобіль відповідача був застрахований у відповідності до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”. Поряд з цим зазначає, що позивач належними доказами не підтвердив суму завданих збитків. Відтак, просить в позові відмовити.
Третя особа в наданих суду поясненнях (відзив від 01.04.2009 р.) зазначає, що позивачем порушено норми чинного законодавства про страхування, про порядок здійснення експертизи та про порядок відшкодування завданої шкоди. За таких обставин вважає заявлений позов безпідставним та необгрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
09 серпня 2007 року на пр. Перемоги в м. Києві трапилася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої стали громадянин Юзик Михайло Ярославович, що керував автомобілем “Мерседес-Бенц” д/н ВК 0371 АВ (автомобіль належить ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД”), та громадянин Струс Ігор Володимирович, який знаходився за кермом власного автомобіля “Honda Civic” д/н ВС 9210 ВВ.
Винуватцем ДТП згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва по адміністративній справі № 3-28548/07 від 01.10.2007 року, є громадянин Юзик Михайло Ярославович.
Автомобіль “Honda Civic” д/н ВС 9210 ВВ, було застраховано власником -громадянином Струсом Ігорем Володимировичем у страховій компанії “Інвестсервіс” згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) № 10134-11-07-211-18 від 31.07.2007 р.
Вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № Счт-000021 від 12.10.2007 р. склала 22436,48 грн.
Страховою компанією “Інвестсервіс” було складено Страховий акт № 2587-07-211 від 06.11.2007 р. про виплату страхового відшкодування, згідно якого розмір збитків, завданих власнику застрахованого автомобіля склав 22436,48 грн. та було виплачено страхове відшкодування в даному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 1302 від 14.11.2007 року. Окрім цього, СК “Інвестсервіс” було понесено додаткові збитки на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 350,00 грн. відповідно до рахунку-фактури від 06.10.2007 р. № 185, що підтверджується платіжним дорученням № 470 від 16.10.2007 року.
Таким чином загальна сума збитків складає 22786,48 грн. (22436,48+350,00=22786,48).
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.
Як зазначалось вище, винуватцем ДТП визнано громадянина Юзика Михайла Ярославовича, який керував автомобілем “Мерседес-Бенц” д/н ВК 0371 АВ (автомобіль належить ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД”). В процесі розгляду справи судом встановлено, що гр. Юзик М.Я. на момент скоєння ДТП являвся працівником ТзОВ “Компанії “Зевс ЛТД”. Зазначена обставина не заперечується відповідачем.
За умовами ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Цивільно-правова відповідальність ТзОВ “Компанії “Зевс ЛТД”, як власника автомобіля “Мерседес-Бенц” д/н ВК 0371 АВ, була застрахована за договором, укладеним 23.02.2007 року за № 26 на підставі Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” з ВАТ НАСК “Оранта”.
Пунктом 37.4 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки, у даному випадку є ВАТ НАСК “Оранта” відповідно до положень Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 23.02.2007 року та ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД” відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК “Оранта” як страховиком.
Такої позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 25.11.2008 року.
Зважаючи, що договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 23.02.2007 року № 26, укладеним між ВАТ НАСК “Оранта” як страховиком та ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД” ліміт відповідальності страховика становить 51000,00 грн., а сума позову складає 22786,48 грн., відтак відшкодування збитків в повному обсязі повинно було б бути здійснено ВАТ НАСК “Оранта”.
Матеріали справи свідчать, що позивачу було відомо про існування між ВАТ НАСК “Оранта” як страховиком та ТзОВ “Компанія “Зевс ЛТД” договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 23.02.2007 року № 26. Зокрема, в оформленому 09.08.2007 року повідомленні про подію, в графі “відомості про інших учасників” зазначено: Інформація про наявність у іншого учасника полісу страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів..... назва страхової компанії -Оранта. (а.с. 22). Окрім цього, гр. Юзик М.Я. у відповідь на лист СК “Інвестсервіс” від 18.12.2007 р. № 2395 направив на адресу позивача копію страхового полісу автомобіля “Мерседес-Бенц”. (а.с. 58-60). Також зазначене підтверджується відповіддю ВАТ НАСК “Оранта” від 04.03.2008 р. адресованою СК “Інвестсервіс” стосовно відхилення пред'явленої претензії. Однак позивачем пред'явлено вимогу про відшкодування збитків безпосередньо до ТзОВ “Компанії “Зевс ЛТД”.
Поряд з цим, за результатами розгляду матеріалів справи суд приходить до висновку про недоведеність вимог позивача щодо розміру завданих збитків з огляду на слідуюче.
В підтвердження правомірного визначення розміру збитків позивачем подано висновок спеціаліста експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку № 492 від 06.10.2007 року, складений підприємцем Романюком Василем Костянтиновичем, згідно якого витрати на ремонт автомобіля складають 22480,48 грн.
Зазначений висновок складається відповідно до вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів № 1074/8395 від 24.11.2003 р.
Дана Методика у частині 5 встановлює порядок проведення технічного огляду транспортного засобу та визначає його як початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані ДТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром і інші показники, необхідні для оцінки майна.
Відповідно до п. 5.2 Методики, у разі потреби виклик зацікавлених осіб на технічний огляд із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду ДТЗ здійснюється замовником дослідження врученням відповідного виклику під розписку особи, що викликається або телеграмою з повідомленням про вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Вказані вимоги Методики позивачем, як замовником дослідження, виконані не були. Для участі в дослідженні не викликались ні представники ТзОВ “Компанії “Зевс ЛТД”, ні представники ВАТ НАСК “Оранта”. Жодного посилання на виклик та нез'явлення зацікавлених осіб у висновку не зафіксовано. Доказів направлення повідомлення зазначеним особам позивач суду не надав.
Окрім цього, як зазначає третя особа, при визначенні вартості деталей з допомогою програмного продукту “AUDATEX” підприємцем Романюком В.К. (спеціалістом з досліджень) вручну змінено ціни, що відображається позначкою “ * “. Наведене вказує на можливість підведення висновку від 06.10.2007 р. до складеної 15.09.2007 р. підприємцем Катернюком О.В. калькуляції № 22 на проведення ремонтних робіт по транспортному засобу “Honda Civic” д/н ВС 9210 ВВ на суму 22436,48 грн. (а.с. 26-27).
Відтак зважаючи, що жодна із зацікавлених осіб не була викликана для участі у технічному огляді та підстави визначення цін на деталі згідно висновку викликають сумнів у їх достовірності, поданий висновок не приймається судом як належний та допустимий доказ в розумінні ст. 34 ГПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлений позов є не обгрунтований та безпідставний, а тому в його задоволенні слід відмовити. Понесені позивачем судові витрати згідно ст. 49 ГПК України залишаються за ним.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя
підписано "12" червня 2009 р.