01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2009 № 1/324
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів: Євдокимова О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Семеник Т.В.
За участю представників:
від позивача -Месеренко Л.С., довіреність № 08-22 від 05.01.2009 року
від відповідача -не з"явився
від третьої особи - не з"явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.12.2008
у справі № 1/324 (суддя Мельник В.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Західенерго"
до Державного підприємства "Вугілля України"
третя особа, яка не
заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні
відповідача Державне підприємство "Шахтоуправління Південнодонбаське № 1"
про стягнення 73234,05 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/324 позов Відкритого акціонерного товариства „Західенерго” (далі по тексту - позивач) до Державного підприємства „Вугілля України” (далі по тексту - відповідач) про стягнення 73 234,05 грн. задоволено.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 234,05 грн. - збитків, 732,34 грн. - державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою вих. № 30-01/2-ю від 30.01.2009 року (вх. № 02-4.1/766 від 12.02.2009 року), в якій просить суд поновити пропущений строк подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/324 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги представник відповідача зазначив, що в порушення вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку Затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 24.04.1966 року № П-7 та п. 4.9 Договору постачання вугільної продукції № 9-02/14-П від 01.02.2007 року (далі по тексту - Договір) позивачем на адресу ДП „Вугілля України” виклики на прибуття уповноваженого представника направлено не було. Крім того, телеграми № 581 та № 590 надсилались лише вантажовідправнику спірного вугілля, тому відповідач був позбавлений можливості прибути для спільного відбору проб та переконатися, що якість відвантаженого вугілля дійсно не відповідає умовам Договору.
Апелянт вважає, що особи, які діяли від імені ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” та ДП „Добропіллявугілля” не є уповноваженими представниками відповідача та не мають на це відповідних повноважень.
Відповідач також зазначає, що Третяк О.В. не є уповноваженим представником ДП „Вугілля України”, оскільки остання діяла як представник ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” на підставі довіреності № 1101/15 від 30.03.2007 року, виданої в порядку передоручення за нотаріальнопосвідченою довіреністю № 1498 від 28.04.2008 року. Водночас, довіреність № 1101/15 від 30.03.2007 року, в порушення ч. 2. ст. 245 ЦК України, нотаріально посвідчена не була, що свідчить про її нікчемність. Крім того, Третяк О.В. від підписання актів приймання вугілля відмовилась.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2008 року у справі № 1/324 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Позивач зазначає, що приймання спірного вугілля на Бурштинській ТЕС здійснювалось у відповідності до розділу 4 Договору поставки вугілля № 9-02/1-П від 01.02.2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем, з дотриманням вимог нормативних актів, зазначених в пункті 4.1 Договору. Так, акти приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 3531 та 3526 від 26.05.2007 року, № 3655 від 30.05.2007 року, якими засвідчено неналежну якість спірного вугілля, підписані всіма особами, які брали участь у його перевірці, як цього вимагає пункт 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення та товарів народного вжитку Затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 24.04.1966 року № П-7 (далі по тексту - Інструкція П-7).
У проведенні контрольного випробування спірного вугілля брала участь також представник вантажовідправника - ВАТ ЦЗФ „Октябрська” Третяк О.В., що діяла на підставі довіреності від 04.05.2007 року № 886. Однак від підписання актів приймання вугілля зазначений представник вантажовідправника безпідставно відмовилась. В пункті 30 Інструкції П-7 вказано, що особа, яка не згідна із змістом акту приймання вугілля повинна підписати його із зауваженнями і викласти свою думку.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.03.2009 року о 14 год. 00 хв., про що сторони у справі були повідомлені належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року у справі № 1/324 було відкладено розгляд справи в зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника позивача та необхідністю витребування додаткових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року у справі № 1/324 було залучено ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в порядку ст. 30 ГПК України викликано в судове засідання Третяк О.В., яку зобов'язано надати письмові пояснення з приводу непідписання актів приймання вугілля під час приймання вугілля по якості на Бурштинській ТЕС, та відкладено розгляд справи у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.
В судове засідання 14.04.2009 року з'явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору поставки вугілля № 9-02/-П від 01.02.2007 року, укладеного між ДП „Вугілля України” (постачальник) та ВАТ „Західенерго” (позивач), постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті. Додатковою угодою № 05-03/07 від 31.03.2007 року дію Договору продовжено до 30.06.2007 року.
Умовами Договору встановлювались граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема зольності.
На виконання умов Договору 24 та 29 травня 2007 року на адресу Бурштинської ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло вугілля марки ДГСШ 0-13 та ГСШ 0-13, вантажовідправником якого було ВАТ ЦЗФ „Октябрська” в загальній кількості 1 022 000 кг (далі по тексту - спірне вугілля), зокрема за накладними: №№ 49405612 (вагони №№ 67656173, 65716748, 66601543, 60043551, 65703449, 67883330), 49405613 (вагони №№ 67386706, 61733242, 66168949, 65724270, 66377672), 49405614 (вагони №№ 66189044, 66937558, 67856179) від 21.05.2007 року та № 49739378 (вагон № 66631268) від 25.05.2007 року.
При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 року та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки фактична зольність спірного вугілля становила 39,7% до 50,2%, проти 25 % гранично допустимого вмісту золи для збагаченого вугілля Договором.
Для участі у проведенні контрольного випробовування спірного вугілля на Бурштинській ТЕС представник вантажовідправника запрошувався позивачем телеграмою від 25.05.2007 року № 581, а телеграмою від 29.05.2007 року № 590 позивач повторно просив направити представника для участі у випробуванню спірного вугілля.
Результати приймання спірного вугілля оформлені Актами приймання вугілля №№ 3526,3531 від 30.05.2007 року та № 3655 від 30.05.2007 року складені та підписані уповноваженими працівниками Бурштинської ТЕС, працівниками ТОВ „Вуглехімічна лабораторія” за договором № 21/03/2007 від 21.03.2007 року, як представниками інспекції по якості.
У проведенні контрольного випробування спірного вугілля брала участь також представник вантажовідправника - ВАТ ЦЗФ „Октябрська” Третяк О.В., що діяла на підставі довіреності від 04.05.2007 року № 886. Однак від підписання Актів приймання вугілля зазначений представник вантажовідправника безпідставно відмовилась.
Крім того, довіреностями від 28.02.2007 року № 765, від 28.02.2007 року № 758 та 28.04.2007 року № 1498 ДП „Вугілля України” уповноважило ДП „Добропіллявугілля” та ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” проводити від імені довірителя звіряння якості і кількості вугілля, брати участь у зважуванні вугілля у вагонах, проводити сумісне опробування вугілля, поставленого на теплові електричні станції ВАТ „Західенерго” в рахунок Договору та підписувати у зв'язку з цим відповідні акти. Зазначені довіреності ДП „Вугілля України” видані з правом передоручення і дійсні до 28.02.2008 року та 28.01.2008 року.
В свою чергу, ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” за довіреністю № 1101/15 від 30.03.2007 року уповноважило Третяк О.В. приймати участь в спільному опробуванні вугільної продукції, поставленої за Договором на Бурштинську ТЕС.
Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, здійснюючи повноваження повіреного Третяк О.В. під час приймання вугілля по якості на Бурштинській ТЕС представляла інтереси як вантажовідправника, так і постачальника.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що покупець має право відмовитись від приймання та оплати вугілля, якісні показники якого перевищують граничнодопустимий рівень.
Як вбачається з матеріалів справи, факсограмами від 25.05.2007 року № 06/1550 та від 30.05.2007 № 06/1583 відповідач та вантажовідправник повідомлялись про те, що у зв'язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просив розпорядитись ним або надати згоду його повернення вантажовідправнику.
Спірне вугілля було повернуто вантажовідправнику 26.05.2007 року та 01.06.2007 року в зазначених вище залізничних вагонах без вивантаження - навантаження, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 35999132 від 26.05.2007 року та № 36087012 від 01.6.2007 року виданих станцією Бурштин Львівської залізниці.
Відповідно до п. 6.4 Договору передбачено, що у випадку поставки неякісного вугілля постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля.
Тому, позивачем на адресу відповідача надсилались претензії від 30.07.2007 року № 119-179 на суму 68 056,93 грн. та від 01.08.2007 року № 119-185 на суму 5 177,11 грн. на загальну суму 73 234,05 грн. з вимогою відшкодувати збитки, завдані поставкою неякісного вугілля. Однак відповідачем зазначені претензії залишені без відповіді та задоволення.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача 73 234,05 грн. збитків, понесених позивачем внаслідок поставки відповідачем неякісного вугілля.
В контексті викладеного, враховуючи обставини справи та наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГПК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено місцевим господарським судом укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
З матеріалів справи вбачається, що при прийманні вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїм якісними характеристиками не відповідає умовам п. 3.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.04.2007 року та не може бути використане в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки фактична зольність спірного вугілля становила 39,7% до 50,2%, проти 25% гранично допустимого вмісту золи для збагаченого вугілля за Договором, що підтверджується актами приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №№ 3526, 3531 від 30.05.2007 року та № 3655 від 30.05.2007 року.
Акти №№ 3526, 3531 від 30.05.2007 року та № 3655 від 30.05.2007 року складались у присутності представника вантажовідправника Третяк О.В., яка діяла на підставі довіреності від 04.05.2007 року № 886.
Крім того, довіреностями від 28.02.2007 року № 765, від 28.02.2007 року № 758 та 28.04.2007 року № 1498 ДП „Вугілля України” уповноважило ДП „Добропіллявугілля” та ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” проводити від імені довірителя звіряння якості і кількості вугілля, брати участь у зважуванні вугілля у вагонах, проводити сумісне опробування вугілля, поставленого на теплові електричні станції ВАТ „Західенерго” в рахунок Договору та підписувати у зв'язку з цим відповідні акти. Зазначені довіреності ДП „Вугілля України” видані з правом передоручення і дійсні до 28.02.2008 року та 28.01.2008 року.
В свою чергу, ДП „Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” за довіреністю № 1101/15 від 30.03.2007 року уповноважило Третяк О.В. приймати участь в спільному опробуванні вугільної продукції, поставленої за Договором на Бурштинську ТЕС.
Тому, як встановлено судом першої інстанції, здійснюючи повноваження повіреного Третяк О.В. під час приймання вугілля по якості на Бурштинській ТЕС представляла інтереси як вантажовідправника, так і постачальника.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання вугілля по якості здійснюється, зокрема, у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (Інструкція П-7).
Оскільки сторони передбачили у Договорі, що порядок приймання продукції за якістю буде здійснюватися відповідно до зазначеної Інструкції П-7, її правила перетворюються на узгоджені умови Договору, обов'язкові для застосування.
Згідно з Інструкцією П-7, при виявленні невідповідності якості приймач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказується кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів.
Приймач також зобов'язаний викликати для участі в подальшому прийманні та складанні двостороннього акта представника виробника. Повідомлення про виклик представника виробника (відправника) повинно бути направлено не пізніше 24 годин, якщо інші строки не встановлені, зокрема договором.
Представник іногороднього виробника (відправника) зобов'язаний з'явитися не пізніше ніж у триденний строк після отримання виклику, без врахування часу на проїзд, якщо іншій строк не передбачений, зокрема, у договорі. (п. 19 Інструкції П-7).
Згідно п. 4.9 Договору, якщо показники якості Вугілля, визначені в лабораторії Вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину, більшу допустимої похибки, Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов'язаний викликати Вантажовідправника та Постачальника для проведення спільного опробування вугілля.
За правилами п. 32 Інструкції П-7 акт, що встановлює неналежну якість продукції, затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше трьохденного строку після складання акту.
Тож, з урахуванням наведеного, з огляду на фактичні обставини справи, наявні підстави вважати, що приймання вугілля за якістю відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства за участю повноважних представників сторін.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином своє зобов'язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.
Заподіяння збитків позивачу в результаті вищезазначених дій відповідача полягає в тому, що внаслідок поставки вугілля неналежної якості позивачу було завдано збитки на загальну суму 73 234,05 грн., в тому числі: витрати пов'язані з провізної плати з перевезень повернутого вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Родінська Донецької залізниці в сумі 69 420,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 3599132 від 26.05.2007 року та № 36087012 від 01.06.2007 року та переліками Тех.ПД-4 Львівської залізниці № 27 від 26.05.2007 року та № 37 від 05.06.2007 року про проведення платежів; плати за користування вагонами в сумі 3 517,08 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомостями плати за користування вагонами № 996/979 від 26.05.2007 року, № 1048/1031 від 01.06.2007 року та переліками Тех.ПД-4 Львівської залізниці № 26 від 28.05.2007 року, № 53 від 04.06.2007 року про проведення платежів; зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 296,96 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальними картками зборів за роботи № 0293 від 26.05.2007 року, № 0308 від 01.06.2007 року та переліками Тех. ПД-4 Львівської залізниці № 26 від 28.05.2007 року, № 53 від 04.06.2007 року про проведення платежів.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
При цьому, частиною 1 статті 225 ГК України встановлено, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При таких обставинах, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2008 року у справі № 1/324 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” - без задоволення.
2.Матеріали справи № 1/324 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Іваненко Я.Л.
Судді Євдокимов О.В.
Пантелієнко В.О.
17.04.09 (відправлено)