ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 49/73
12.06.09
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ”
До: Державного підприємства „Ресурспостач”
Про: стягнення 969 721,68 грн.
Суддя Митрохіна А.В.
Представники:
Від позивача -Парицька Н.О.- за дов. № б/н від 11.06.2009
Від відповідача Дятловська І.В. -за дов. № 347 від 19.02.2009
Рішення приймається зазначеною датою, оскільки в судовому засіданні оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача боргу в розмірі 969721,68 грн. за договором транспортного експедирування № 129/08 від 22.08.2008 р., крім того просить стягнути 9 697,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що у зв'язку з затримкою розвантаження контейнерів з товаром у портах позивачу були виставлені рахунки до сплати за демередж, які, в свою чергу, були виставлені відповідачу. Відповідач зобов'язання по оплаті демереджу виконав не в повному обсязі. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.02.2009 р. порушено провадження у справі № 49/112.
Ухвалою господарського суду м. Києва № 49/112 від 30.03.2009 р. на підставі ст. 77 Господарського кодексу України, розгляд справи відкладався.
Дослідивши обставини та матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії, яких містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд м. Києва, -
22.08.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „М енд Мілітцер Мюнх Україна ГмбХ” (Експедитор, позивач) та Державним підприємством „Ресурспостач” (Клієнт, відповідач) укладено договір № 129/08 транспортного експедирування (далі -Договір), згідно умов якого експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Згідно з п. 2.1 Договору експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками, портами, складами, суднохідними компаніями/її агентами, експедиторами та іншими організаціями, які є резидентами і нерезидентами України, для виконання своїх зобов'язань за цим Договором, керуючись інтересами Клієнта і з метою оптимізації і мінімізації рівня витрат.
Згідно з п. 2.2.1 Договору експедитор зобов'язаний забезпечити якісне транспортне обслуговування, а також організацію перевезень вантажу клієнта різними видами транспорту по території України та за її межами.
Положеннями п. 4.4.1 Договору визначено, що сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
У випадку заподіяння шкоди одній стороні з вини іншої, винна сторона має відшкодувати шкоду іншій стороні в повному обсязі, у відповідності з діючим законодавством.
Положеннями ст. 929 ЦК України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору та заявки відповідача від 11.11.2008 р. № 4704 мав забезпечити перевезення вантажу, який надійшов на адресу відповідача по коносаментам: № MSCUVD073648, № MSCUVD057690, № MSCUVD061635, № 857006092.
Матеріалами справи підтверджено, що взяті на себе зобов'язання позивачем виконано належним чином, про що свідчать відповідні відбитки на CMR, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Позивачем 01.10.2007 р. укладено з ТОВ „МШК Україна” (агент) договір № 00029 на організацію діяльності в області транспортно-експедиторського обслуговування вантажу, предметом якого є організація співробітництва сторін в області транспортно-експедиторського обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів в стандартних 20-ти та 40-ка футових контейнерах по території України, країнах СНД та в міжнародному сполученні, та надання послуг на умовах цієї Угоди. Згідно умов цього договору визначено, що за затримку повернення контейнерів агенту експедитор сплачує демередж у відповідності до статей коносаменту.
В зв'язку з затримкою повернення контейнерів позивачу ТОВ „МШК Україна” були виставлені рахунки до сплати за демередж на загальну суму 957892,64 грн.
Положеннями п. 2.4.13 Договору визначено, що клієнт повинен сплатити експедитору вартість зберігання вантажу в портах розвантаження, а також демередж.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” від 01.07. 2004 року № 1955-IV визначено, що клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за демередж та має заборгованість перед позивачем в розмірі 969721,68 грн.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи відповідача про те, що простій суднохідних ліній (демередж) стався з вини позивача не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами.
В той час факт невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті позивачу суми демереджу належним чином доведений, документально обґрунтований і відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 969 721,68 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Вимога позивача про забезпечення позову судом задоволенню не підлягає, оскільки у відповідності до вимог ст.. 66 ГПК України, Господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або за своєї ініціативи має право вжити заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь -якій стадії провадження у справі, якщо вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Господарського суду. Позивачем не надано суду достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього, може зникнути, зменшиться за кількістю або погіршиться за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на рахунок відповідача.
За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд м. Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Ресурспостач»(01135, м. Київ, вул. Пестеля 4, код ЄДРПОУ 34002592, п/р 26007180120722 в ВАТ КБ „Хрещатик” МФО 300830), а у разі відсутності грошових коштів -з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ” (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова 23Б, п/р 2600201004300 в Укрексімбанк, м. Києва, МФО 322313, ЄДРПОУ 14359271) боргу в розмірі 969721,68 грн. за договором транспортного експедирування № 129/08 від 22.08.2008 р., крім того просить 9 697,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя А. В. Митрохіна