Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.
Іменем України
21.05.2009
Справа №2-7/595-2009
За позовом Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» (98400, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, ідентифікаційний код 00411855)
До відповідачів: 1) Міністерства аграрної політики Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Київська, 81); 2) Фонду майна Автономної Республіки Крим (95000, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17); 3) Регіонального відділення Фонду майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд державного майна України (01000, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9)
Про внесення змін до статутних документів.
Суддя І. І. Дворний
представники:
Від позивача - не з'явився (клопотання).
Від відповідачів: 1) Коротишев В. Г., предст., дов. №12/04 від 12.01.2009 р.; 2) Хабібуліна Л. О., предст., №154-Д від 29.12.2008 р.; 3) Косарев О. М., предст., дов. №1 від 09.01.2009 р.
Від третьої особи - не з'явився.
Суть справи: Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський виноробний завод» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Міністерства аграрної політики Автономної республіки Крим, Фонду майна Автономної Республіки Крим та Регіонального відділення Фонду майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просить суд:
- визнати незаконними установчі документи ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» в частині внесення Фондом майна АР Крим в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» - права користування майном ДП «Бахчисарайський виноробний завод»;
- внести зміни до установчих документів ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод», якими встановити передачу Фондом майна АР Крим в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» права власності на майно ДП «Бахчисарайський виноробний завод».
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що створення Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» було проведено з порушеннями чинного на той час законодавства, зокрема, позивач вважає неправомірним той факт, що Фондом майна АР Крим до статутного фонду було передано майно на праві користування, а не на праві власності. При цьому, позивач зазначає, що чинний на момент створення товариства Цивільний кодекс взагалі не передбачав такого інституту як право користування, а відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками.
Фонд майна Автономної Республіки Крим проти позову заперечував та пояснив, що згідно зі статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції на момент створення товариства) вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. З урахуванням цього, відповідач вважає непереконливими посилання Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» на відсутність в законодавстві такого поняття як «право користування». Крім того, Фонд майна АР Крим зазначив, що в позовній заяві відсутні жодні посилання на норми законодавства, та не зазначено, в чому саме виразилося порушення прав позивача. Також, відповідач звернув увагу суду на те, що у справах про визнання недійсним статуту відповідачем є господарське товариство, а суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Ухвалою ГС АР Крим від 02.04.2009 р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, був залучений Фонд державного майна України.
У судовому засіданні представники Міністерства аграрної політики Автономної Республіки Крим та Регіонального відділення Фонду майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі надали відзиви на позовну заяву, в яких міститься клопотання про відмову в позові.
Фонд майна України у судове засідання не з'явився, однак направив до суду відзив на позовну заяву з проханням відмовити в задоволенні вимог Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод».
Позивач у судове засідання не з'явився, однак направив до суду клопотання з проханням відкласти розгляд справи на більш пізніший строк у зв'язку з відрядженням представника.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а також приймаючи до уваги те, що позивачем не додані документи на підтвердження викладених в клопотанні обставин, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідачів, суд
25.10.1997 р. Фондом майна Автономної Республіки Крим був прийнятий наказ №1890, яким вирішено наступне:
- створити на базі державного підприємства Бахчисарайського винзаводу спільне українсько-англійське підприємство в формі закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод»;
- виступити засновником українсько-англійського спільного підприємства в формі закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» майном Бахчисарайського виноробного заводу, розташованого за адресою: Україна, Крим, м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1;
- внести в якості вкладу Фонду майна АР Крим до статутного фонду створеного спільного підприємства право користування основними засобами Бахчисарайського виноробного заводу (по результатам інвентаризації) та оборотні засоби підприємства станом на 01.11.1997 р.
03.04.1998 р. між Фондом майна АР Крим, ТОВ «Фонтан» та Фірмою “HIGHSTONE ASSOCIATES Ltd”, був укладений договір про створення Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод».
В розділі 3 Договору зазначено, що Фонд майна АР Крим вносить до статутного фонду товариства:
- право користування основними засобами - 3 244 257 грн. (основні засоби, які передаються в користування Товариству, вказані в акті приймання-передачі);
- оборотні кошти на суму 735 743 грн. Оборотні кошти (крім грошових коштів, які вносяться на розрахунковий рахунок Товариства) передаються товариству за актом.
07.04.1998 р. Бахчисарайською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №151р, яким Бахчисарайський виноробний завод перереєстрований у Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський виноробний завод» за адресою: м. Бахчисарай, вул. Македонського, 1, та передбачено видати ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» свідоцтво про державну реєстрацію.
09.04.1998 р. Фондом майна АР Крим був прийнятий наказ №613, яким створено Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський виноробний завод» на базі державного підприємства «Бахчисарайський виноробний завод». Цим наказом передбачено внести в якості вкладу у статутний фонд ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» майно державного підприємства «Бахчисарайський виноробний завод» на суму 3 980 000,00 грн., у тому числі:
- право користування основними засобами - 3 244 257 грн.;
- оборотні засоби на суму 735 743 грн.
Крім того, вказаним вище наказом був затверджений статут та Засновницький договір ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод».
Звертаючись до суду з цим позовом, Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський виноробний завод» посилається на те, що створення товариства було проведено з порушеннями положень чинного на той час законодавства, оскільки майно до статутного фонду товариства було передано у користування, а не у власність, хоча законодавчо взагалі не було передбачено такого поняття як «право користування».
Проте, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції станом на момент створення Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод») передбачено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.
Крім того, статтею 26 цього Закону визначено, що засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Саме такий договір був укладений між сторонами 03.04.1998 р., в якому й було визначено, що фонд майна АР Крим, як один з засновників, передає майно в користування, а не у власність.
Отже, суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що передача до його статутного фонду майна на праві користування якимось-чином суперечить положенням чинного на той час законодавства.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Так, згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Вказане положення відповідає статті 15 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та статті 55 Конституції України, якою закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян Проценко Раїси Миколаївни, Ярошенко Поліни Петрівни та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Право на звернення до господарського суду реалізується шляхом подання відповідного процесуального документа - позовної заяви, обов'язковими елементами якої є предмет позову та підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами, до яких належать обставини, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
До обставин, на яких позивач обґрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу позивача.
Посилання на законодавство являє собою юридичні підстави позову. У позовній заяві повинні бути викладені норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку позивача, слід вирішити спір.
Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Вказані положення засновані на принципах рівності сторін в господарському процесі та змагальності. Так, статтями 4-2 та 4-3 ГПК України закріплені принципи рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та здійснення судочинства на засадах змагальності. Аналогічні положення про принцип рівності закріплені в статті 129 Конституції України та ст. 7 Закону України «Про судоустрій України». Принцип рівності перед законом і судом означає рівність суб'єктивних процесуальних прав усіх учасників судового процесу. З принципу рівності перед законом і судом випливає, що правосуддя здійснюється незалежно від правового статусу учасників процесу, їхнього майнового стану, форми власності й інших критеріїв; процесуальне становище учасників судочинства визначається тільки процесуальним законодавством і ніяким іншим; процесуальний порядок вирішення справ визначається процесуальною формою. Змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторін, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень, звільнення суду від обов'язку збирання доказів. Принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав, тобто обумовлює мотивацію поведінки сторін під час розгляду справи. Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи - учасники процесу обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими господарському суду доказами. Саме у цьому полягає активність сторін та інших учасників процесу в змагальності. Оскільки суд зобов'язаний попередити про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, ризик настання цих наслідків покладається на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі. З урахуванням викладеного, суд вважає, що збирання судом будь-яких доказів в обґрунтування правомірності вимог заявника є фактично перекладанням обов'язку сторони на суд, що суперечить принципам рівності та змагальності.
В свою чергу, в позовній заяві Закрите акціонерне товариство «Бахчисарайський виноробний завод» не зазначило жодних доказів на підтвердження обґрунтованості своїх вимог, не вказало юридичних підстав позову, не надало документів, які б підтверджували виникнення у товариства саме права власності (а не користування) на передане до його статутного фонду майно. Вимоги ж суду про необхідність нормативного обґрунтування позовних вимог, які були викладені в ухвалах від 05.02.2009 р., 17.02.2009 р., 19.03.2009 р., 02.04.2009 р., 28.04.2009 р., позивачем виконані не були.
В Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 року N 13 зазначено, що суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов:
- на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства;
- порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені;
- відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.
У той же час, як вже було вказано вище, з матеріалів справи не вбачається ані суперечність установчих документів позивача положенням законодавства України, ані порушення прав ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» через цю суперечність. Тобто, суд не вбачає правових підстав для визнання незаконними установчі документи ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» в частині внесення Фондом майна АР Крим в якості внеску до статутного фонду ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод» - права користування майном ДП «Бахчисарайський виноробний завод».
Крім того, в пункті 16 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ закріплено, що суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів.
На підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є також справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.
Суд зазначає, що вказаний спір виник з корпоративних відносин, у зв'язку з чим, в силу положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України, він підвідомчий господарським судам, але невірно обраний позивачем спосіб захисту права (внесення змін до установчих документів ЗАТ «Бахчисарайський виноробний завод») є підставою для відмови в позові. Аналогічна позиція викладена в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» N 01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами станом на 07.11.2007 р.), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду.
За таких обставин, позов Закритого акціонерного товариства «Бахчисарайський виноробний завод» задоволенню не підлягає.
Судові витрати суд залишає за позивачем згідно з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Дворний І.І.