ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/74
17.03.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»
Про стягнення 214 744,91 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача Костенко І.А. -представник за довіреністю № б/н від 28.02.08.
Від відповідача не з'явились
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»про стягнення з відповідача на користь позивача 214 744, 91 грн. заборгованості (212 300,83 грн. -основний борг, 2 172,40 грн. -пеня, 271,68 грн. -3 % річних за користування чужими коштами).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.09. порушено провадження у справі № 30/74, розгляд справи було призначено на 24.02.09. о 15-30.
Представник відповідача в судове засідання 24.02.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/74 від 03.02.09. не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.09. розгляд справи № 30/74 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 17.03.09. о 15-30.
Представник відповідача в судове засідання 17.03.09. не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/74 від 03.02.09. та ухвали від 24.02.09. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
Представником позивача в судовому засіданні 17.03.09. подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти у сумі 214 744,91 грн.
Клопотання мотивовано тим, що відповідач продав свій бізнес. Про правочин з продажу мережі «Магазинів у дома», що належали відповідачу повідомлялося у засобах масової інформації, в тому числі в мережі «Інтернет». Згідно з матеріалів сайту «Комерсант-України»від 25.12.08. власником МД Рітейл стала Харківська компанія. Проте жодних заяв нового власника роздрібного бізнесу відповідача щодо погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надходило. На підставі викладеного позивач має побоювання, що відповідач може списати грошові кошти, що є на його рахунках, щоб ухилитися від виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові суми відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 17.03.09. за згодою представника позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
19.12.07. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс»(Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(Покупець) було укладено Договір поставки № 5690/07ФС/138 (далі - Договір).
Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язався протягом терміну дії цього договору постачати у власність Покупця товари на підставі погодженої сторонами Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Додатковими угодами від 31.03.08., від 30.06.08., від 28.08.08. до Договору сторонами було продовжено його дію до 31.12.08.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що датою приймання товару вважається підписання товарно-транспортної накладної уповноваженими особами Покупця.
Згідно з п. 6.2. Договору Покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочки платежу терміном 45 календарних днів з моменту отримання товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було виконано зобов'язання по Договору, а саме поставлено відповідачу товар на загальну суму 354 154,32 грн., що підтверджується наступними товарно-транспортними накладними: №№ РН ФСс-080895, РНД ФСд-005866, РН ФСс-081397, РНД ФСс-005885, РН ФСс-081414, РН ФСс-081415 від 30.10.08., №№ РНД ФСд-005890, РН ФСс-081352 від 31.10.08., №№ РН ФСс-081574, РН ФСс-081737, РН ФСс-081738 від 02.11.08., №№ РНД ФСс-004525 від 03.11.08., № РНМ ФСс-009657, РН ФСс-082627, РН ФСс-082676, РН Фсс-082678 від 04.11.08., №№ РНД ФСд-005943, РНД ФСд-005954, РНД ФСд-005944, РНМ ФСс-009693, РНМ ФСс-009703, РН ФСс-082915, РН ФСс-082916, РНМ ФСс-009713, РН ФСс-082956, РНМ ФСс-009728, РНМ ФСс-009730 від 05.11.08., РНМ ФСс-009694, РНД ФСд-005961, РН ФСс-082931, РН ФСс-083341, РН ФСс-083365, РН ФСс-083386, РН ФСс-083406, РН Фсс-083422 від 06.11.08., №№ РН ФСс-083492, РН Фсс-083542, РН ФСс-083544, РН ФСс-083550, РН ФСс-083552 від 07.11.08, №№ РНМ ФСс-009800, РНЛ ФСф-031469, РНЛ ФСф-031470, РНЛ ФСф-031471, РНЛ ФСф-031472, РНЛ ФСф-031473 від 09.11.08., №№ РН ФСс-083737, РНМ ФСс-009847, РН ФСс-084001, РН ФСс-084003, РН ФСс-084010, РН Фсс-084033, РН ФСс-084086, РН ФСс-084091, РНЛ ФСф-031743, РНЛ ФСф-031744 від 10.11.08., №№ РН ФСс-083934, РН Фсс-083945 від 11.11.09., №№ РНД ФСд-006079, РНД ФСд-006092, РНД ФСд-006102, РНД Фсд-006103, РН ФСс-084672, РНМ ФСс-009888, РНМ ФСс-009911, РНМ ФСс-009919, РНМ ФСс-009924, РН ФСс-084751, РНЛФСф-032063 від 12.11.08., №№ РНД ФСд-006132, РНМ ФСс-009913, РНД ФСс-004669, РН ФСс-084739, РНД ФСс-004668, РНД ФСд-006120, РН ФСс-085118, РН ФСс-085120, РН ФСс-085125, РН ФСс-085127, РН ФСс-085134, РН ФСс-085136, РН ФСс-085137, РН ФСс-085130, РН ФСс-085149, РН ФСс-085151, РН ФСс-085152, РНД ФСс-004690 від 13.11.08., №№ РН ФСс-085122, РН ФСс-085121, РН ФСс-085131, РН ФСс-085129, РН ФСс-085224, РН ФСс-085225, РН ФСс-085226, РН ФСс-085227, РН ФСс-085223 від 14.11.08., №№ РНМ ФСс-010300, РНМ ФСс-010278, РНМ ФСс-010277, РНМ ФСс-010280, РНМ ФСс-010312, РНД ФСс-004814, РНМ ФСс-010316, РН ФСс-088405, РН ФСс-088415, РН ФСс-088449, РН ФСс-088457, РН ФСс-088462, РН ФСс-088464, РН ФСс-088466, РН ФСс-088467, РН ФСс-088470, РН ФСс-088469, РН ФСс-088473, РН ФСс-088475, РН ФСс-088476, РН ФСс-088471, РН ФСс-088477, РН ФСс-088480, РН ФСс-088484, РН ФСс-088486 від 26.11.08., №№ РНМ ФСс-010294, РНД ФСд-006355, РНД ФСд-006345, РНД ФСд-006344, РН ФСс-088404, РН ФСс-088396, РНД ФСс-004813, РН ФСс-088399, РН ФСс-088402, РН ФСс-088403, РНД ФСд-006346, РНД ФСд-006353, РНД ФСд-006331 від 27.11.08.
Згідно з накладних № 03472Р від 06.11.08., № 00622Р від 13.11.08., № 02376Р, № 02377Р від 19.11.08., № ФСс-016822 від 27.11.08., № ФСс-016823 від 27.11.08., № 03493Р від 27.11.08. позивачу повернуто товар на суму 265,85 грн.
Відповідно до банківських виписок відповідачем оплачено товару у період з 30.10.08. -22.12.08. лише в сумі 141 587,64 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як свідчать матеріали справи відповідач в порушення умов договору, не виконав свого обов'язку покупця, плату за отриманий товар повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача та неоспореним відповідачем складає 212 300,83 грн.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 212 300,83 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
При укладанні договору № 5690/07-ФС/138 від 19.12.07. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати поставленого Товару.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно п. 8.2. Договору у випадку затримки оплати товару Покупцем, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 8.2. договору та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої за розрахунками позивача і неоспореними відповідачем становить 2 172,40 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 172,40 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах за отриманий товар, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 271,68 грн. -3 % річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 271,68 грн. -3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс» задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Рітейл»(м. Київ, вул. Туровська, 29, код ЄДРПОУ 34482413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс» (м. Донецьк, вул. Рогачевська, 1в, код ЄДРПОУ 32965531) 212 300 (двісті дванадцять тисяч триста) грн. 83 коп. основного боргу, 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 40 коп. -пені, 271 (двісті сімдесят одну) грн. 68 коп. -3 % річних, 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 45 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко
Дата підписання
рішення 30.03.09.