ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 30/75
30.04.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентаімпекс»
про стягнення 72 791, 76 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
В засіданнях приймали участь:
Від позивача Фабрика С.Л. -керівник;
Король В.В. - представник за довіреністю № 07/02 від 19.02.09.
Від відповідача Голобородько О.Б. -представник за довіреністю № 2009/02 від 16.02.09.
Рішення прийнято 30.04.09. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 24.02.09. по 05.03.09., з 05.03.09. по 09.04.09., з 09.04.09. по 15.04.09., з 15.04.09. по 22.04.09., з 22.04.09. по 30.04.09.
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентаімпекс»про стягнення з відповідача на користь позивача 72 791, 76 грн. боргу та штрафних санкцій за надання комунальних послуг та на утримання будівель, а також компенсації витрат на управління, утримання та збереження спільного майна.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 01/02 від 02.01.04. відповідач не сплачує позивачу компенсацію щомісячних витрат за надані комунальні послуги та на утримання будівель, а також компенсацію витрат на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.09. порушено провадження у справі 30/75, розгляд справи призначено на 24.02.09. о 15-45.
24.02.09. через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує, мотивуючи свої заперечення тим, що всупереч умовам Договору № 01/02 від 02.01.04., укладеного між сторонами, позивач безпідставно надсилав відповідачу рахунки на оплату частки витрат у значно більшій сумі, ніж та, що була узгоджена сторонами в Додатку № 3 до Договору. Однак, вважаючи таке збільшення безпідставним, відповідач продовжував здійснювати оплату у відповідності з умовами Договору № 01/02 від 02.01.04. Тому відповідач зазначає, що твердження позивача про існування у відповідача заборгованості є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Що ж до вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати на утримання спільної власності, зазначені вимоги відповідачем також не визнаються, оскільки позивачем не надано документального підтвердження щодо фактично понесених ним витрат по утриманню спільних приміщень.
Також відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, оскільки заборгованість, на яку була нарахована пеня позивачем документально не підтверджена.
У судовому засіданні 24.02.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 05.03.09. о 09-30.
У судовому засіданні 05.03.09. представник позивача надав суду письмові пояснення щодо заперечень відповідача, відповідно до яких позивач підтримує викладені у позовній заяві вимоги та просить позов задовольнити.
У судовому засіданні 05.03.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 09.04.09. о 12-00.
У судовому засіданні 09.04.09. позивач подав суду письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої станом на 25.03.09. сума позову становить 79 150, 99 грн.
Також представник позивача подав суду заяву про включення до судових витрат адвокатських послуг у розмірі 7 000, 00 грн.
Представник відповідача надав суду доповнення до відзиву, в якому підтримав свої заперечення проти позову.
У судових засіданнях 09.04.09. та 15.04.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви.
У судовому засіданні 22.04.09. судом на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 30.04.09. о 12-45 для виготовлення повного тексту рішення у справі № 30/75.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-
15.10.02. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеон» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пентаімпекс»було укладено Договір придбання капітальної інвестиції № 15/10 відповідно до умов якого відповідач зобов'язався перерахувати позивачу фінансові кошти на будівництво приміщення загальною площею 64, 95 кв. м у виробничо-складському блоці, яке є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2.
Пунктом 2.1.д сторони оцінили частину приміщення площею 64, 95 кв. м. в сумі 51 927, 53 грн.
За актом приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва № 1 від 11.12.02. позивач передав, а відповідач прийняв у власність приміщення площею 64, 95 кв. м згідно договору № 15/10 від 15.10.02.
02.01.04. сторони уклали договір про участь у витратах на утримання будівлі та прибудинкової території № 01/02, відповідно до умов якого позивач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2, загальною площею 1 026 кв. м, а також прибудинкової території, а відповідач, як співвласник, приймає участь у витратах позивача на виконання вказаних робіт (пропорційно до займаної ним площі відносно до загальної площі всіх споруд та кількості користувачів). Відповідачу належить приміщення загальною площею 64, 95 кв. м, у якому працюють 4 особи.
Договором передбачено, що позивач зобов'язується надавати відповідачу комплекс робіт по обслуговуванню та утриманню будівлі та прибудинкової території та надавати комунальні та інші послуги за діючими договірними розцінками і тарифами (Додаток 3 договору), а відповідач зобов'язується не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим вносити плату на рахунок позивача, відповідно до Додатку 3 до цього договору.
Пунктом 5.1. договору № 01/02 сторони погодили, що договір складено на строк з 02.01.04. по 31.12.07.
Додатком № 3 до договору № 01/02 передбачено, що щомісячні платежі відповідача за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги становлять 645, 06 грн.
20.10.04. між сторонами було укладено договір придбання капітальної інвестиції № 041020, за яким відповідач зобов'язався перерахувати позивачу фінансові кошти на будівництво приміщення загальною площею 4, 9 кв. м та виробничо-складського приміщення загальною площею 1, 18 кв. м, які є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2.
За актом приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва № 2 від 15.11.04. позивач передав, а відповідач прийняв у власність приміщення площею 6, 08 кв. м згідно договору № 041020 від 20.10.04.
Таким чином, відповідач отримав у власність приміщення загальною площею 71, 03 кв. м, які є невід'ємною частиною цілісного майнового комплексу виробничої бази Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2, та складають 4% загальної площі будівель.
Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору 01/2 від 02.01.04. не сплатив позивачу 12 091, 69 грн. компенсації щомісячних витрат за надані комунальні послуги та на утримання будівель, а також 4 574, 85 грн. індексації.
Крім того, за твердженням позивача, в порушення ст. 360 Цивільного кодексу України в період з січня по листопад 2008 р. відповідач не сплатив на рахунок позивача компенсацію витрат в сумі 20 851, 22 грн. і 3 333, 98 грн. індексації на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до своєї частки (4%) у праві спільної часткової власності.
Крім того, позивач зазначає, що відповідачем не сплачено позивачу відповідно до своєї частки (4%) у праві спільної часткової власності 5 408, 95 грн. компенсації за спорудження у період з липня по червень 2008 р. двоскатної покрівлі над корпусом «Г, Г-1»площею 288 кв. м; 11 165, 30 грн. компенсації за реконструкцію у період з грудня 2007 року по грудень 2008 р. електропостачання виробничої бази, у зв'язку з відключенням живлення КТП ТОВ «Проскан»; 3 999, 14 грн. компенсації за реконструкцію у період з лютого 2007 року по серпень 2008 р. системи опалення корпусу «Г, Г-1»виробничої бази, у зв'язку з переобладнанням топкової на газове опалення; 4 066, 67 грн. компенсації за здійснення у період з червня 2007 року по грудень 2008 р. ремонтних робіт приміщень 2-го поверху корпусу «Г»та сходової клітини корпусу «Г-1»виробничої бази, у зв'язку з заміною вогненебезпечних огороджувальних конструкцій.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вже зазначалось вище, Додатком № 3 до договору № 01/02 передбачено, що щомісячні платежі відповідача за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги становлять 645, 06 грн.
Умови договору сторонами не переглядались, даний факт сторонами не заперечується.
Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, відповідач протягом строку дії договору № 01/02 щомісячно сплачував позивачу платежі за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги у розмірі 645, 06 грн., тобто у відповідності до умов договору № 01/02 від 02.01.04.
При цьому, з даного розрахунку вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату частки витрат у спільній власності у значно більшому розмірі, ніж це передбачено Додатком № 3 до договору від 02.01.04.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач листом № 19/12 від 14.12.05. повідомив відповідача про підвищення з 01.01.06. тарифів на обслуговування комунальними підприємствами та про необхідність залучення професійної охорони. У зв'язку з цим, позивач просив відповідача підписати додаткові угоди та надіслав відповідачу тарифи на утримання будівлі та комунальні послуги (Додаток 3 до договору від 02.01.04.).
Згідно з розрахунком тарифів, щомісячні платежі відповідача за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги становлять 1 044, 78 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не підписав додаткові угоди та продовжував сплачувати позивачу за обслуговування та ремонт будівлі, комунальні та інші послуги за тарифами, встановленими Додатком 3 до договору від 02.01.04.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивач фактично в односторонньому порядку змінив умови договору № 01/02 від 02.01.04.
При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду обгрунтованого розрахунку на підтвердження збільшення витрат на комунальні послуги та на утримання будівель, а також не надано документального підтвердження власних витрат по оплаті послуг сторонніх організацій за утримання спільної власності та не надано калькуляції власних витрат по утриманню приміщень спільної власності.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 12 091, 69 грн. компенсації щомісячних витрат за надані комунальні послуги та на утримання будівель є недоведеними, а тому визнаються судом необґрунтованими, та такими, що задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 574, 85 грн. індексації, то вказані вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки заборгованість, на яку нараховувалась індексація позивачем документально не підтверджена.
Положеннями ст. 355 Цивільного кодексу України встановлено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 358 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Однак, позивачем суду не надано доказів того, що між сторонами існувала домовленість про порядок користування спільним майном, про що свідчать листи відповідача, адресовані позивачеві, у яких відповідач заперечує проти збільшення його частки витрат в утриманні будівлі та прибудинкової території та не підписання останнім додаткової угоди до договору № 01/02 від 02.01.04., якою було підвищено тарифи на утримання будівлі та комунальні послуги.
Таким чином, з наведеного вбачається, що позивачем одноосібно встановлювались суми компенсації на управління, утримання та збереження спільного майна без погодження з відповідачем.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації витрат в сумі 20 851, 22 грн. і 3 333, 98 грн. індексації на управління, утримання та збереження спільного майна у сплаті податків та зборів (обов'язкових платежів) відповідно до своєї частки (4%) у праві спільної часткової власності також не визнаються судом обґрунтованими, оскільки позивачем документально підтверджені не були.
Крім того, суд зазначає наступне.
Згідно пояснень позивача, необхідність реконструкції системи електропостачання виникли після заяви керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан», на балансі якого знаходиться КТП № 5688, від якого споживала електроенергію виробнича база.
Однак лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Проскан»№ 11-03/09 щодо необхідності будівництва власної ТП, який залучено позивачем до матеріалів, датований 28.01.09., тобто в період розгляду даної справи, тоді як у позовній заяві позивачем зазначено, що реконструкцію енергопостачання виробничої бази за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2 було проведено з грудня 2007 року по грудень 2008 року.
Вказаним вище періодом також датовані розрахунки та договори на реконструкцію енергопостачання виробничої бази.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено витрати у розмірі 11 165, 30 грн. за реконструкцію енергопостачання виробничої бази за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2 саме за період з грудня 2007 року по грудень 2008 р., в зв'язку з відключенням живлення КТП ТОВ «Проскан».
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за здійснення у період з червня 2007 року по грудень 2008 р. ремонтних робіт приміщень 2-го поверху корпусу «Г»та сходової клітини корпусу «Г-1»виробничої бази, у зв'язку з заміною вогненебезпечних огороджувальних конструкцій, то зазначені вимоги також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, 100 % місць загального користування знаходяться у власності позивача, а тому й ремонтні роботи загального користування 2-го поверху корпусу «Г, Г-1»було здійснено останнім у власних приміщеннях та не мають відношення до власності відповідача. Слід також зазначити, що вказані приміщення здавались позивачем в оренду третім особам з метою отримання ним прибутку.
За твердженням позивача, у період з липня по червень 2008 р. було споруджено двоскатну покрівлю над корпусом «Г, Г-1»площею 288 кв. м. виробничої бази за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2.
Однак, позивачем не надано суду доказів погодження даних витрат з відповідачем згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 358 Цивільного кодексу України та не надано документально підтвердженого розрахунку їх фактичної вартості для відповідача, а тому вимоги в цій частині судом вважаються не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вимоги позивача щодо компенсації витрат за реконструкцію у період з лютого 2007 року по серпень 2008 р. системи опалення корпусу «Г, Г-1»виробничої бази, у зв'язку з переобладнанням топкової на газове опалення також визнаються судом необґрунтованими, оскільки згідно акту від 11.03.09., затвердженого комісією Комунального підприємства «Ремонтно-експлуатаційна організація»№ 1 Святошинського району міста Києва, у приміщеннях Товариства з обмеженою відповідальністю «Пентаімпекс»за адресою: м. Київ, вул. М.Трублаїні, 2 опалення та електропостачання відсутнє.
Таким чином, дані реконструкції було здійснено позивачем не лише без погодження з відповідачем, але й без приєднання приміщень останнього до даних комунікації.
Таким чином суд встановив, що позивачем не надано належних доказів щодо понесення ним витрат на утримання будівель, а також витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, а тому зазначені вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обов'язок доведення покладається законом на позивача.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що надані суду докази свідчать про те, що позивачем не доведено обставин, які є підставою позовних вимог, та не підтверджено такі обставини належними доказами, та не додано їх до матеріалів справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати за послуги адвоката покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеон»відмовити повністю.
2. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко