ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 16/321-30/58
01.04.09
За позовом Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
До Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-
реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство
«Україна-Реставрація»
Про стягнення 3 498 900,00 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
від позивача Чертов М.І. -представник за довіреністю № 049-14/526 від 02.02.09.
від відповідача Роговий М.В. -представник за довіреністю № б/н від 02.12.08.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях оголошувались перерви з 17.03.09. по 20.03.09., з 20.03.09. по 01.04.09.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»про стягнення з відповідача на користь позивача 3 498 900,00 грн. (3 208 500 грн. -борг з урахуванням збитків від інфляції, 290 400 грн. -пеня) заборгованості за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору № 1112 від 13.12.07.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.08. у справі № 16/321 позовні вимоги Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було задоволено частково, та стягнуто з відповідача на користь позивача 2 855 902,00 грн. -основного боргу з врахуванням збитків від інфляції, 272 160, 00 грн. -пені, 22 797,33 грн. -державного мита та 105,49 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позовних вимог -позивачу відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08. рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.08. у справі № 16/321 було залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.09. постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.08. у справі № 16/321 в було скасовано в частині стягнення з відповідача 272 160,00 грн. - пені, та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.10.08. у справі № 16/321 залишено без змін.
За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва від 26.01.09. справу № 16/321 було передано на новий розгляд судді Ващенко Т.М.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.09. суддею Ващенко Т.М. прийнято до свого провадження справу № 16/321, присвоєно їй номер 16/321-30/58 та призначено до розгляду на 24.02.09. о 14-30.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.02.09. було оголошено перерву до 17.03.09. о 15-00 для надання можливості позивачу ознайомитись з відзивом відповідача на позовну заяву.
Відповідачем 18.02.09. до господарського суду було подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки на думку відповідача позивач є суб'єктом владних повноважень та договір є за своєю природою адміністративним, а тому спір не підвідомчий господарським судам.
Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне
Справою адміністративної юрисдикції може бути такий, переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (декількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги, приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, та не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Суб'єкт (особа) за нормами Кодексу адміністративного судочинства України вважається суб'єктом владних повноважень лише тоді, коли він у конкретних правових відносинах, у яких виник спір, здійснює владні управлінські функції (владно керує поведінкою інших суб'єктів, а ці суб'єкти підкоряються вимогам та приписам такого владного суб'єкта). У випадку, якщо суб'єкт (в тому числі орган державної влади, місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (відносно іншого суб'єкта, який є учасником спору), такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні владних управлінських функцій», та має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
Даний висновок підтверджується також листом Верховного Суду України № 3.2.-2005 від 26.12.05.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів.
Відповідно до п. 6 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.07. № 04-5/120 господарським судам слід мати на увазі, що не всі угоди, укладені суб'єктами владних повноважень, їх посадовими чи службовими особами на реалізацію своїх повноважень, відносяться до адміністративних договорів.
Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди. Тобто зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини між сторонами грунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного або господарського законодавства.
Як вбачається позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу який виник внаслідок неналежного виконання договору пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва № 1112 від 13.12.07. Отже, між позивачем та відповідачем виник спір у цивільних (господарських) відносинах стосовно реалізації позивачем свого цивільного (господарського) права на отримання передбаченого договором внеску.
Дані відносини не засновані на владному підпорядкуванні відповідача позивачу, у даних відносинах позивач не здійснює владних управлінських функцій відносно відповідача, а тому договір не має ознак адміністративного.
За вказаних обставин Господарський суд міста Києва вважає, що спірні відносини цивільними (господарськими) та регулюються цивільним (господарським) законодавством, оскільки засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності позивача і відповідача. Спір у даних цивільних (господарських) відносинах повинен вирішуватись в порядку цивільного чи господарського судочинства в порядку підвідомчості та підсудності встановлених Цивільним чи Господарським процесуальними кодексами України.
Даний спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, тому подану позивачем позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідач у письмовому відзиві на позов проти позову заперечує з наступних підстав. зазначає, що заборгованість по оплаті пайової участі згідно договору № 1112 від 13.12.07. виникла через кризовий стан на ринку нерухомості, який стався у 2008 році і висвітлений у звіті Державного комітету статистики «Економіка України за січень-червень 2008 року»(опублікований в газеті «Урядовий кур'єр»№ 137 від 29.07.08). Обсяги виконання будівельних робіт за січень-червень 2008 року скоротилися на 1,2%. Як зазначено у відкритому листі - зверненні Ради директорів Будівельної палати України від 16.07.08., на будівельному ринку складається загрозлива ситуація для національної безпеки. Будівельна галузь на сьогодні є першою з галузей, де спостерігається рецесія. Ринок нерухомості падає прискореними темпами. Подорожчали кредити для будівельників та населення. Відбулося значне скорочення обсягів іпотечного кредитування, що призвело до падіння попиту на новозбудоване житло. Жорстокі умови іпотечного та поточного кредитування паралізували фінансування будівництва і на даний час будівельні роботи по об'єкту виконуються за рахунок власних оборотних коштів відповідача. Стосовно нарахування позивачем пені зазначає, що позивач не застосував обмеження розміру пені обліковою ставкою НБУ, встановлене ч. 2 ст. 343 ГК України, а тому просить суд у відповідності до ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованої пені. Зазначає, що в розрахунку позову допущені помилки, зокрема індекс інфляції 1,673 вже включений до розрахунку щомісячного внеску. Також відповідач у відзиві просить відстрочити виконання рішення суду до січня 2009 року.
В судовому засіданні 17.03.09. було оголошено про закінчення розгляду справи по суті і прийняття судом рішення та відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 20.03.09. о 09-15 для виготовлення повного тексту рішення.
По технічним причинам повний текст рішення 20.03.09. не був виготовлений, та було оголошено перерву до 01.04.09. о 16-30.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
13.12.07. між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Акціонерним товариством закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація» (забудовник) укладений договір № 1112.
Даний договір було укладено на підставі та на виконання рішення Київської міської ради «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної або інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»від 27.02.03. № 271/431 (далі - рішення № 271/431).
Відповідно до п. 1.1. договору його предметом є сплата забудовником пайової участі (внесків) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир -11 805,90 кв. м.) з вбудовано-прибудованими офісними приміщеннями загальною площею 1920 кв. м. та підземним паркінгом загальною площею 4 983,50 кв. м. на вул. Каунаській, 2-а у Дніпровському районі м. Києва.
Згідно п. 1.2. договору розмір пайового внеску, згідно з розрахунком1, 2, та 3 від 07.12.07. становить 5 354,42 тис. грн.
Пунктами 2.1., 3.1. договору встановлено, що забудовник зобов'язаний перерахувати пайовий внесок у сумі 5 354,42 тис. грн. у строк з грудня 2007 року по листопад 2008 включно рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Відповідно до п. 3.4. договору за три дні до сплати останньої частки пайового внеску забудовник зобов'язаний отримати у Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок остаточної суми пайового внеску, що підлягає сплаті за цим договором з урахуванням індексу інфляції від дати розрахунку.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Рішенням Господарського суду міста Києва у даній справі від 02.09.08., яке набрало законної сили, встановлено про неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання та його прострочення, в зв'язку з чим задоволені позовні вимоги про стягнення суми основного боргу з урахуванням збитків від інфляції в розмірі 2 855 902,00 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від розміру пайового внеску, визначеного у п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення.
При укладанні договору № 1112 від 13.12.07. сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо оплати пайового внеску.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті пайових внесків не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 4.1. договору оренди та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір якої, за розрахунками суду :
- грудень 2007: 178 діб х 16 (8%+8%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 34 815,82 грн.
- січень 2008: 147 діб х 20 (10%+10%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 35 940,49 грн.
- лютий 2008: 116 діб х 20 (10%+10%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 28 361,20 грн.
- березень 2008: 87 діб х 20 (10%+10%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 21 270,90 грн.
- квітень 2008: 56 діб х 20 (10%+10%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 13 691,61 грн.
- травень 2008: 26 діб х 24 (12%+12%)НБУ х 446 200 грн. : 100 : 365 = 7 628,18 грн.
Загалом становить -141 708,20 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 141 708,20 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В частині стягнення суми пені в розмірі 148 691,80 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що при здійсненні розрахунку суми пені позивач не застосував Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та нарахував пеню на суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції.
Посилання відповідача на те, що нарахування пені та застосування штрафних санкцій у відповідності до Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»не здійснюється слід зазначити наступне.
25.12.08. з метою стабілізації будівництва, підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян, які потребують державної підтримки, стимулювання розвитку будівельної та суміжних галузей в умовах світової фінансової кризи прийнято Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва».
Цей Закон спрямований на подолання кризових явищ у будівельній галузі та регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з будівництвом житла.
Пунктом 5 статті 3 Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва»установлено, що до 01.01.12. суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють будівництво (забудовники), мають право на відстрочення сплати пайових внесків на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури населених пунктів та внесків до цільових фондів місцевих бюджетів.
Підставою для відстрочення таких платежів та відрахувань є письмова заява суб'єкта господарської діяльності, що здійснює житлове будівництво, до органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.
Заява має містити інформацію про суму та термін відстрочення сплати відповідних платежів та відрахувань. Термін відстрочення не може перевищувати термін дії цієї статті.
Заява подається не пізніше терміну, встановленого для подання звітності за такими платежами та відрахуваннями, а якщо термін платежу встановлено раніше подання звітності, - не пізніше настання терміну такого платежу.
Органи, що здійснюють облік та адміністрування, ведуть окремий облік відстрочених платежів та відрахувань наростаючим підсумком.
При цьому нарахування пені та застосування штрафних санкцій не здійснюється, а норми статей 8, 9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не застосовуються.
Тобто законодавець установив, що нарахування пені та штрафних санкцій не здійснюється за умови звернення суб'єкта господарської діяльності з письмовою заявою про відстрочку платежу до відповідних органів, які здійснюють облік та адміністрування відповідних платежів та відрахувань.
Доказів того, що відповідач звертався до відповідного органу з відповідною заявою відповідачем не подано, а отже відсутні підстави для не нарахування та відповідно сплати пені.
Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-
1. Позов Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Спеціальне науково-реставраційне проектно-будівельно-виробниче акціонерне товариство «Україна-Реставрація»(м. Київ, Контрактова площа, 4, код 21616277) на користь Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 04633423) 141 708 (сто сорок одну тисячу сімсот вісім) грн. 20 коп. пені.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя
Ващенко Т.М.