ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 28/60
23.04.09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Європрофіль ЮА”, м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова група”, м. Київ
про стягнення 177 883,8 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Василенко О.І. за довіреністю від 26.11.2008 року
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Європрофіль ЮА” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова група” про стягнення 177 883,8 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Агропромислова група” своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару у відповідності до умов договору поставки №04-01 від 01.04.2008 року.
Ухвалою суду від 27.01.2009 порушено провадження по справі та призначено розгляд на 19.03.2009.
За клопотаннями відповідача розгляд справи відкладався.
Ухвалою заступника голови господарського суду м. Києва продовжено строк вирішення спору.
Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, доказів спростовуючи доводи позивача не надав, причини неявки в судове засідання невідомі.
В судовому засіданні 23.04.2009 року за згодою представника позивача оголошено ступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -
01.04.2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №04-01, відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язується систематично поставляти та передавати у власність відповідача товар, що являє собою профіль оцинкований, номенклатура, асортимент, ціна яких вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору, що у подальшому іменується товар, а відповідач зобов'язується приймати товар і оплачувати його вартість на умовах даного Договору.
Згідно з п.3.1 Договору №04-01 номенклатура, кількість, умови та терміни поставки товару відповідачеві, ціна та загальна вартість кожної партії товару регламентується у специфікації, що є невід'ємною частиною даного Договору. Фактично відвантажена кількість товару визначається у видаткових накладних (п.3.5 Договору №04-01).
Відповідно до п.3.6 Договору №04-01 на відвантажену партію продукції позивачем оформлюються наступні документи: рахунок, видаткова накладна, податкова накладна.
Пункт 5.1 Договору №04-01 визначає, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача у цьому Договорі.
22.08.2008 року відповідач направив позивачу лист з проханням здійснити поставку товару, зокрема здійснити завантаження автомобілю МАЗ ТС згідно рахунку № 375 від 19.08.2008 року за дорученням ЯПВ № 412985 від 21.08.2008 року.
22.08.2008 року позивачем здійснено поставку відповідачеві товару на загальну суму 177 883,8 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною №402 на суму 177 883,8 грн.
Особа, що прийняла товар діяла на підставі Довіреності ЯПВ №412985 від 21.08.2008 року, виданої відповідачем.
Крім того, на виконання умов Договору №04-01 позивачем було виписано рахунок на оплату №375 від 19.08.2008 року на суму 177 883,8 грн., та податкову накладну №429 від 22.08.2008 року на суму 177 883,8 грн.
При цьому матеріалами справи встановлено, що сума податку на додану вартість віднесена позивачем до складу податкових зобов'язань за серпень 2008 року.
В матеріалах справи міститься копія гарантійного листа направленого відповідачем позивачу, в якому відповідач зобов'язується погасити заборгованість в розмірі 177 883,8 грн. до 25.10.2008 року.
Однак згідно наявних в матеріалах справи доказів у визначені строки заборгованість не погасив.
20.11.2008 року позивач направив на адресу відповідача лист №2011-5, із вимогою сплатити заборгованість за поставлений позивачем товар у розмірі 177 883,8 грн.
Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості станом на день прийняття рішення.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Факт отримання товару відповідачем матеріалами справи підтверджений, однак відповідач у встановлені законодавством строки не розрахувався.
Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, пункт 5.1 Договору №04-01 визначає, що оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, вказаний у реквізитах позивача у цьому Договорі.
Таким чином сторонами в Договорі №04-01 фактично не визначено конкретного строку оплати товару, а відтак господарський суд вважає за доцільне застосувати в даному випадку приписи ст. 530 Цивільного кодексу України.
Матеріалами справи встановлено, що 20.11.2008 року позивач направив відповідачеві лист з вимогою погасити існуючу заборгованість. Відтак, відповідач повинен був розрахуватися за отриманий товар протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги.
Однак, відповідач у встановлені строки з позивачем не розрахувався.
З огляду на викладене суд вважає, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 177 883,8 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований і таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.
Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.
Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова група” (04176, м. Київ, вул. Електриків, 26, 04080, м. Київ, вул. Туровська, 31, оф. 2, р/р 2600930000016 в Чернігівській філії АКБ „Форум” м. Чернігів. МФО 343002, ід. код. 32251264, або з будь -якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Європрофіль ЮА” ( 02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 4, оф. 161, ід. код. 33445150, р/р26009401134176, банк КРД „Райфайзен Банк Аваль”, м. Київ, МФО 322904) 177 883,8 грн. (сто сімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три гривні вісімдесят копійок), витрати на сплату державного мита в сумі 1 779 (тисяча сімсот сімдесят дев'ять гривень) грн. та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.
Суддя О.С. Копитова