83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.06.09 р. Справа № 28/161
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Орион Ко”, м. Запоріжжя,
ЄДРПОУ 22157794
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м. Донецьк,
ЄДРПОУ 33967456
Про стягнення 6705 грн. 61 коп.
Представники:
Від позивача: Вітюгін В.М. на підставі довіреності б/н від 04.02.2009р.
Від відповідача: Мірзоян Л.К. на підставі довіреності б/н від 06.01.2009р.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 12.05.2009р. по 20.05.2009р.
Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Орион Ко”, м. Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора”, м. Донецьк, про стягнення 6705 грн. 61 коп., в тому числі заборгованість в сумі 6232 грн. 84 коп., інфляційні витрати - 404грн. 13 коп., 3 % річних в сумі 68 грн. 64 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 317 від 25.05.2006р., видаткові накладні № 358 від 10.04.2008 р., № 359 від 10.04.2008р., № 360 від 10.04.2008р., № 362 від 10.04.2008р., № 299 від 21.03.2008р., № 300 від 21.03.2009р., № 301 від 21.03.2008р., № 382 від 18.04.2008р., претензію № 268 від 17.08.2008р., акти звірки взаємних розрахунків.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 19.01.2009р. порушив провадження у справі № 28/161 та призначив її розгляд на 23.02.2009р.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, який надійшов до господарського суду 16.03.2009р., де позовні вимоги не визнає повністю виходячи з того, що за умовами договору постачальник поставляє та передає покупцю, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, встановленому договором, а саме пунктом 5.3. договору встановлено, що покупець зобов'язаний сплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару по мірі її реалізації не пізніше 21 (двадцяти одного) банківського дня від моменту реалізації такого товару. Відповідач вказує на той факт, що на даний момент товар, який був поставлений позивачем відповідно до умов договору не реалізований, тому зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у відповідача не виникло.
Згідно з поясненнями б/н від 21.04.2009р. позивач зазначив, що сума боргу становить 6232 грн. 84 коп., сума індексу інфляції - 109 грн. 77 коп., 3% річних - 39 грн. 95 коп. Таким чином, позивач зменшив позовні вимоги. Суд приймає вказані пояснення та розглядає справу по суті.
До канцелярії суду 21.04.2009р. від відповідача надійшло пояснення, в якому відповідач зазначив, що товар на суму 6236грн.90коп. не реалізований, в підтвердження чого надана довідка № 58 від 16.04.2009р. за підписом головного бухгалтера.
12.05.2009р. відповідач надав пояснення, в яких зазначив, що поставка за спірними видатковими накладними здійснювалась на виконання умов договору № 317 від 25.05.2006р.
26.05.2009р. позивач надав уточнену позовну заяву № 76 від 25.05.2009р., в якій повідомив, що договір поставки № 317 від 25.05.2006 р. з 01.01.2009р. втратив юридичну силу в зв'язку з чим на підставі ст. 1166 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 6232 грн.84 коп. та затрати на відрядження та транспортні витрати в сумі 800 грн. 00 коп. Тобто позивач на підставі ст. 22 ГПК України змінив підставу позову. Суд розглядає позовні вимоги, що зазначені в уточненої позовній заяві №76 від 25.05.2009р.
До суду 29.05.2009р. надійшло заперечення відповідача на уточнену позовну заяву №76 від 25.05.2009р.
16.03.2009р. сторонами було заявлено клопотання про продовження розгляду справи №28/161 на 2 місяці. Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. вказане клопотання було задоволене, розгляд справи №28/161 продовжено до 19.05.2009р. 12.05.2009р. сторонами було заявлено клопотання про продовження розгляду справи №28/161 на 1 тиждень. Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.05.2009р. вказане клопотання було задоволене, розгляд справи №28/161 продовжено на 1 тиждень. 26.05.2009 р. сторонами було заявлено клопотання про продовження розгляду справи №28/161 на 1 місяць. Ухвалою господарського суду Донецької області від 26.05.2009р. вказане клопотання було задоволене, розгляд справи №28/161 продовжено до 26.06.2009р.
21.04.2009р. від позивача надійшло клопотання про зобов'язання відповідача надати інформацію про місцезнаходження нереалізованого товару. Ухвалою від 21.04.2009р. клопотання позивача задоволено.
Перед початком розгляду справи по суті сторони були ознайомлені з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
25.05.2006р. між відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора”, м. Донецьк (покупець) та позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Орион Ко”, м. Запоріжжя (постачальником) був укладений договорі № 317 (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар).
За цим договором постачальник поставляє та передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначеному договором, відповідно замовленню на поставку та товаросупровідній документації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).
Згідно п.8.1 договору, даний договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 15.01.2007р. Якщо жодна зі сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 30 календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах (п.8.2 договору).
Оскільки відповідні заяви сторін про припинення дії договору на 2008р. в матеріалах справи відсутні (доказів зворотнього сторонами не представлено), суд вважає, що даний договір був пролонгованим на 2008р.
За своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що поставка товару на склади покупця здійснюється транспортом та за рахунок постачальника.
В п. 2.2.1 договору зазначено, що постачальник повинен постачати товари своєчасно, у відповідну торгівельну точку, у відповідності до отриманих замовлень на поставку, у відповідній кількості та належної якості, а також у відповідності з іншими вимогами, вказаними у замовленні на поставку.
Згідно до п. 2.5.1. договору право власності переходить від постачальника до покупця з моменту, коли сторони підписали транспортну накладну, яка підтверджує, що товар був прийнятий покупцем.
У відповідності розділам 3-5 договору узгоджено умови приймання товару по кількості та якості, ціни договору, порядок розрахунків та питання стосовно тари, упакування та маркування товару.
Відповідно до п. 3.1 договору товари приймаються по кількості та якості у відповідності торгової точці покупця, куди товари поставляються постачальником, на підставі транспортних накладних та інших супровідних документів, які підтверджують якість товару.
Сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії. (п. 5.2 договору).
В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надані наступні видаткові накладні на загальну суму 10303 грн. 00 коп.:
- видаткова накладна № 358 від 10.04.2008р. на суму 1560 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 359 від 10.04.2008р. на суму 1170 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 360 від 10.04.2008р. на суму 741 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 362 від 10.04.2008р. на суму 780 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 299 від 21.03.2008р. на суму 1739 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 300 від 21.03.2008р. на суму 1739 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 301 від 21.03.2008р. на суму 814 грн. 00 коп.;
- видаткову накладна № 382 від 18.04.2008р. на суму 1760 грн. 00 коп.
Факт отримання вказаного товару відповідачем підтверджується підписами та печатками на видаткових накладних, наявними в матеріалах справи.
Відповідачем наданий реєстр отриманих податкових накладних від позивача, відповідно до якого вбачається, що останнім були отримані податкові накладні, виписані на підставі наявних у справі видаткових накладних.
Згідно п.5.3 договору, покупець повинен оплачувати кожну товарну накладну, переданого постачальником товару по мірі її реалізації не пізніше 14 банківських днів від моменту реалізації такого товару.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач частково оплатив вартість отриманого товару та здійснив часткове повернення товару, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6232грн.84коп., що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків з 01.07.2008р. по 14.08.2008р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін без зауважень.
Як зазначено вище, відповідач у відзиві на позов не визнає вказаної позивачем заборгованості, посилаючись на те, що в розумінні п.5.3 договору у останнього не настав строк оплати, оскільки отриманий товар не є реалізованим.
На виконання вимоги суду відповідачем надана довідка № 58 від 16.04.2009р. та таблиця нереалізованого товару, отриманого від позивача, в яких зазначено, що загальна сума нереалізованого товару, поставленого по накладним, наявним в матеріалах справи складає 6236 грн. 90коп.
Відповідач в уточненнях до позовної заяви № 76 від 25.05.2009р. зазначив, що договір поставки № 317 від 25.05.2006 з 01.01.2009р. втратив силу. В якості доказу припинення договірних відносин позивач посилається на лист № 332 від 11.11.2008р., в якому позивач повідомив відповідача про припинення дії договору на 2009р. Суд не приймає даний лист до уваги в якості належного доказу по справі, оскільки суду не надані докази його відправлення відповідачу. Представлена позивачем копія виписки із журналу вихідної кореспонденції позивача не може бути доказом відправки листа відповідачу в розумінні ст.ст.33,34 ГПК України.
За загальним правилом, визначеним ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як випливає з приписів вищенаведеної правової норми, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Але, як встановлено судом, поставка була здійснена в рамках договору № 317 від 25.05.2006 р., доказів порушення відповідачем свого зобов'язання по оплаті товару з урахуванням п. 5.3 договору, суду не надано. Також, позивач не довів суду факт припинення дії договору на 2009р.
Таким чином посилання позивача на ст. 1166 ЦК України є безпідставним.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Орион Ко”, м. Запоріжжя в частині стягнення основного боргу в розмірі 6232 грн. 84 коп. є необґрунтованими, недоведеними, безпідставними, а відтак підлягають залишенню без задоволення.
Разом з тим, позивачем до відповідача заявлені вимоги щодо відшкодування витрат на відрядження та транспортні витрати в сумі 800 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з приписами п. 29 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998р. № 02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК).
Оскільки витрати на відрядження та транспортні витрати не є судовими витратами відповідно до ГПК України, суд вважає що ці вимоги необґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню.
Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, ст. ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю фірма „Орион Ко”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк - відмовити.
Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
За згодою сторін в судовому засіданні 09.06.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення підписаний 09.06.2009р.
Суддя Курило Г.Є.