Справа № 186/583/14-к
"19" травня 2014 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12013040380000639 від 12 серпня 2013 року, по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Копєйська, Російської Федерації, громадянина України, освіта середня-технічна, розлученого, пенсіонера, інваліда другої групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря - нарколога неперебуваючого, у лікаря - психіатра перебуваючого на обліку з 1995 року з діагнозом - наслідки перенесеної травми на виробництві 1993 року, раніше не судимого
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
ОСОБА_7 05 жовтня 2012 року о 19 годині 25 хвилин, керуючи автомобілем «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , в темну пору доби, без пасажирів, рухався по вул.Комсомольській, від вул.Октябрської, в напрямку вул.Леніна, м.Першотравенська, Дніпропетровської області зі швидкістю 50 км/г і на пішохідному переході, за перехрестям вул.Комсомольської та вул. Шкільної м.Першотравенська, Дніпропетровської області здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_5 , 1948 року народження, яка переходила проїжджу частину вул.Комсомольської, м. Першотравенська, Дніпропетровської області, в результаті чого ОСОБА_5 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого вивиху грудного відділу правої ключиці, закритих переломів лонної кістки, кубовидної кістки лівої стопи, забійної рани лобної області зліва, гематоми лобної, тім'яної області з правої сторони, множинних забоїв (садна, гематоми) обличчя, верхніх і нижніх кінцівок, струсу головного мозку, які, відповідно до висновку експерта №522 від 25 вересня 2013 року, за ознакою тривалого розладу здоров'я - тривалістю понад трьох тижнів (більше 21 дня) відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних пошкоджень.
Відповідно до висновку експерта №70/27-116 від 25 лютого 2014 року, в дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 Колєсніков ОСОБА_9 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3. Правил дорожнього руху, де зазначено:
«п.12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або для безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».
Водій автомобіля «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 Колєсніков ОСОБА_9 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до лінії руху пішохода.
При даному механізмі події, дії водія автомобіля «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 Колєснікова ОСОБА_9 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв'язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
ОСОБА_7 винним себе в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, відшкодував потерпілій вказану суму; в частині моральної шкоди позов визнав частково, згідний виплатити їй 20000 гривень. В судовому засіданні пояснив, що він згідний з обвинувальним актом, де все написано правильно, доповнити йому нічого, у вчиненому розкаюється з моменту скоєння ДТП.
Обвинувачений ОСОБА_7 подав суду заяву про розгляд справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, так як вину в скоєнні злочину визнає повністю, вважає недоцільним дослідження доказів по справі відносно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються, просить суд застосувати до нього амністію.
Потерпіла ОСОБА_5 не заперечує проти розгляду справи в порядку ст.349 КПК України та застосування до обвинуваченого амністії, підтримала позов в частині стягнення з останнього 40000 гривень моральної шкоди, подала суду заяву про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди у розмірі 6000 гривень в зв'язку з добровільним відшкодуванням, інші вимоги розглянути в передбаченому порядку.
У зв'язку з тим, що учасники судового провадження не заперечують проти недослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, уяснивши, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, не сумніваються в добровільності та істинності своїх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, суд, в силу ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним їх дослідження.
Вина обвинуваченого в скоєнні ним злочину в судовому засіданні доказана повністю.
Кваліфікація скоєного ОСОБА_7 по ч. 1 ст. 286 КК України
правильна за ознакою - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставини, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст.67 КК України, - в судовому засіданні не встановлені.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд враховує, що він скоїв злочин невеликої тяжкості, особу, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся в скоєному, активно сприяв розкриттю злочину, частково відшкодував шкоду потерпілій, і вважає за можливе призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
У відповідність ст.85 КК України на підставі Закону України про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарання;
ч.1 та ч.2 ст.86 цього Кодексу - амністія оголошується законом України стосовно первної категорії осіб; законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності чи від покарання.
На підставі ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили;
ч.2 ст. 3 - установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.
Пунктом г) ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України: осіб, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи;
ч.8 та ч.9 ст.9 вказаного Закону -застосування амністії не дорускається, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений заперечує проти цього; особа, щодо якої вирішується питання про застосування амністії, дає свою згоду суду в усній чи письмовій формі з обов'язковим зазначенням цього в жірналі судових засідань.
ОСОБА_7 вперше скоїв злочин невеликої тяжкості 05 жовтня 2012 року, до набрання законної сили Законом України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, являється інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою Міністерства охорони здоров'я України сер.МСЕ-ДНА-01 №295825 від 08 квітня 2002 року, подав суду заяву про застосування до нього амністії, суд вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання, згідно Закону України «Про амністію у 2014 році».
У відповідність ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала .
На підставі ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідність ч.1 та ч.2. ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб;
шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь 5957 гривень 52 копійок матеріальної шкоди слід залишити без розгляду.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь 40000 гривень моральної шкоди слід задовільнити частково.
Обговорюючи розмір відшкодування потерпілій моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг її фізичних, душевних, психічних страждань, тривале лікування і наслідки, завдяки яким вона отримала невиліковні зміни стану здоров'я, що призвело до значних змін її життєвих зв'язків, що вона потребує додаткових зусиллях для організації свого життя. При цьому, суд враховує, що у відповідність п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо ) та з урахуванням інших обставин. Суд вважає, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, що у відшкодування моральної шкоди потерпілій необхідно стягнути з ОСОБА_7 в межах заявлених нею позовних вимог у розмірі 20000 гривень, в задоволенні решти позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Речовий доказ по справі: автомобіль «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_10 , згідно його розписки, слід повернути за належністю.
При вирішенні питання відшкодування процесуальних витрат у справі, пов'язаних із залученням експерта в розмірі 293 гривень 40 копійок, суд зазначає, що, відповідно до вимог ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. При цьому, слід зазначити, що дана норма закону не передбачає можливості стягнення таких витрат на користь конкретної експертної установи, оскільки такі витрати, згідно з ч.2 ст.122 КПК України залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України. Таким чином, оскільки матеріали кримінального провадження не містять документального підтвердження витрат держави на проведення експертизи, підстави для стягнення з засудженого процесуальних витрат на проведення експертизи в такому випадку на час ухвалення вироку відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.85, ст.86 КК України, Законом України «Про застосування амністії в Україні», Законом України «Про амністію у 2014 році», ст.ст.1166, ст.1167, ст.1187 ЦК України, п.5 ч.1 ст.207 ЦПК України, - суд
ОСОБА_7 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 3400 (трьох тисяч чотирьохсот) гривень, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
ОСОБА_7 звільнити від відбування призначеного покарання, на підставі пункту г) статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року .
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 , про стягнення з ОСОБА_7 на її користь 5957 гривень 52 копійок матеріальної шкоди залишити без розгляду.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_7 на її користь 40000 гривень моральної шкоди задовільнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 (двадцять тисяч) гривень, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Речовий доказ по справі: автомобіль «ВАЗ 210990-20» д/н НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_10 , згідно його розписки, - повернути за належністю (а.с.31, 32).
Відповідно до вимог ч.2 ст.122 та ч.2 ст.124 КПК України підстави для стягнення з ОСОБА_7 процесуальних витрат на залучення експертів в сумі 293 (двохсот дев'яноста трьох) гривень 40 копійок відсутні.
На вирок може бути подана скарга до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1