Справа № 135/263/13-ц Провадження № 22-ц/772/1286/2014Головуючий в суді першої інстанції:Волошина Т. В.
Категорія: 53Доповідач: Сало Т. Б.
"15" травня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого Сало Т.Б.
суддів Денишенко Т.О., Войтко Ю.Б.,
при секретарі Торбасюк О.І.
за участю представника відповідача Нагорнюка О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" на заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року ухваленого у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства "Ладижинський завод "Екстра" про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати та середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, -
В лютому 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд з вказаним позовом до ДП «Ладижинський завод «Екстра», в якому посилаючись на порушення відповідачем трудового законодавства, з урахуванням змінених позовних вимог просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 01.05.2011 р. по 06.12.2012 р. в розмірі 9055,80 грн.
Позов мотивовано тим, що у період з 29 березня 2002 року по 30 листопада 2010 року позивач працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді апаратника підготовки виробництва. 30 листопада 2010 року звільнилась з роботи, при звільненні відповідач не виплатив їй заборгованість із заробітної плати.
Судовим наказом Ладижинського міського суду Вінницької області від 20.12.2007 року з відповідача було стягнуто на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 9911, 29 грн.
Рішенням суду від 09.04.2012 р. на користь позивача було стягнуто компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 3 663 грн. 74 коп. У задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. відмовлено у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
Остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати та компенсації з нею було проведено 12.12.2012 року на суму 9911, 29 грн.
Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду, ДП «Ладижинський завод «Екстра» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.
Скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 працювала на ДП «Ладижинський завод «Екстра» на посаді апаратника підготовки виробництва у період з 29.03.2002 р. по 30.11.2010 р.
Наказом №1 від 29.11.2010 р. її було звільнено з роботи згідно п. 36 КЗпП України за угодою сторін (а. с. 7).
На день звільнення позивача їй була нарахована, але не виплачена заробітна плата, в зв'язку з чим 20 грудня 2007 року Ладижинським міським судом винесено судовий наказ про стягнення з ДП «Ладижинський завод «Екстра» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 9911, 29 грн. (а. с. 8).
Рішенням Ладижинського міського суду від 09 квітня 2012 року було задоволено частково позов ОСОБА_3 і на її користь стягнуто з ДП «Ладижинський завод «Екстра» компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати в сумі 3 663, 74 грн., у задоволені позову в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільнені за період з 01.12.2010 р. по 30.04.2011 р. відмовлено у зв'язку з порушенням строків позовної давності (а. с. 10).
Як вбачається з повідомлення відділу державної виконавчої служби Ладижинського міського управління юстиції від 04.02.2013 року заборгованість по заробітній платі перед позивачем, згідно судового наказу погашена лише 12 грудня 2012 року (згідно довідки № 649 а. с. 71).
Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільнення працівником вимоги про розрахунок. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму - ст. 116 КЗпП України.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, то суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_3 не отримано розрахунку при звільненні, що є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати їй середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта про відсутність його вини, у виплаті ОСОБА_3 належних сум у строки, визначені трудовим законодавством України, в зв'язку з фінансової кризою підприємства, та порушенням провадження про банкрутство.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 335 цього Кодексу.
Верховний Суд України в Постанові від 31.10.2012 року №6-124цс12 висловив правову позицію, згідно з якою відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.1992, №2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків, зборів.
Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання, це є компенсаційною виплатою за порушення права звільненого працівника, яка нараховується у розмірі середнього заробітку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції та не дають підстав для його скасування.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Ладижинський завод «Екстра» відхилити.
Заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 31 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя: /підпис/ Т.Б. Сало
Судді: /підписи/ Т.О. Денишенко
Ю.Б. Войтко
Згідно з оригіналом: