Провадження за касаційною скаргою № 5-3469ск14УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2014 року м. Київ
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі колегії суддів:
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 4 лютого 2014 року,
встановив:
Засуджений просить про зміну вказаних судових рішень із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 24 серпня 2013 року, о 3-ій год. 15 хв., проходячи повз парковки автомобілів, розташованої поблизу будинку АДРЕСА_1, скориставшись відсутністю сторонніх осіб, шляхом вільного доступу викрав мопед, що належить ОСОБА_5, спричинивши йому своїми діями матеріальних збитків на суму 2 104,50 грн. Продовжуючи свої злочинні дії, з тієї ж парковки викрав мотоцикл, що належить ОСОБА_6, спричинивши останньому матеріальних збитків на суму 4 104 грн.
Вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України, призначено покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк три роки. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком суду від 27 березня 2013 року та остаточно ОСОБА_4 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років.
Ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 4 лютого 2014 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції щодо нього - без зміни.
Засуджений ОСОБА_4 своє прохання про зміну судових рішень і пом'якшення покарань мотивував тим, що він щиро розкаявся, активно сприяв в розкритті злочину, добровільно відшкодував завдані збитки, є особою молодого віку, за місцем проживання характеризується позитивно, тому вважає своє виправлення можливим без ізоляції від суспільства.
Перевіривши касаційну скаргу, додані до неї копії судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та витребуванні матеріалів кримінального провадження, що є підставою, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, для відмови у відкритті провадження.
Винність у скоєнні злочину та кваліфікація дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюється.
Доводи засудженого у касаційній скарзі щодо невідповідності призначеного йому покарання внаслідок суворості є необґрунтованими.
Суд вважає, що призначене покарання відповідає вимогам статей 50, 52, 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_4, попередження вчинення ним нових злочинів і є відповідним скоєному. Судом при призначенні покарання враховані всі ті обставини та дані про особу ОСОБА_4, які він навів в своїй касаційній скарзі. При цьому судом також призначено остаточне покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, оскільки засудженим скоєно злочин в період іспитового строку, що унеможливлює пом'якшення покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі статей 75, 76 КК України.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а із касаційної скарги та наданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, суд
ухвалив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 29 листопада 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 4 лютого 2014 року відмовити.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ __________________ ________________
ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9