15 травня 2014 року м. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Луспеник Д.Д., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління комунальним майном Луганської міської ради про скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності, повернення квартири до державного житлового фонду, визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
У лютому 2013 року позивачі звернулись до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 8 липня 1994 року по 2 вересня 2003 року. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, який є позивачем по справі. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 вселилася в квартиру АДРЕСА_1. Позивачі були зареєстровані в цій квартирі з 31 серпня 1994 року. 2 лютого 2013 року ОСОБА_2 дізналася про те, що її колишній чоловік ОСОБА_4 продав спірну квартиру ОСОБА_5 Одночасно позивачі дізналися про приватизацію спірної квартири померлою ОСОБА_6 і ОСОБА_4, яка відбулася у 1995 році. Позивачі вважають, що їх права було порушено оскільки на момент приватизації постійно проживали в спірній квартирі, були зареєстрованими, а тому мають право на участь у приватизації квартири. При цьому позивачі зазначають, що ОСОБА_3 на час приватизації квартири був неповнолітнім, а ОСОБА_2 не знала про те, що була знята з реєстрації 3 листопада 1994 року і знову зареєстрована разом з сином у квартирі 30 січня 2001 року.
Ураховуючи викладене, позивачі просили визнати незаконним та скасувати розпорядження відділу по приватизації житлового фонду Луганської міської ради від 27 червня 1995 року про передачу у власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1, скасувати свідоцтво про право власності на зазначену квартиру, передати її у власність державного житлового фонду Луганської міської ради, визнати ОСОБА_5 таким, що втратив право користування спірною квартирою.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 січня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та передати справу на новий судовий розгляд.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Зі змісту оскаржуваних судових рішень й доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначених судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, управління комунальним майном Луганської міської ради про скасування розпорядження про приватизацію квартири, свідоцтва про право власності, повернення квартири до державного житлового фонду, визнання особи такою, що втратила право на житлову площу за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 15 січня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 8 квітня 2014 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ Д.Д. Луспеник