іменем україни
15 травня 2014 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мартинюка В.І.
суддів: Мостової Г.І., Наумчука М.І.,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Львівського комунального підприємства «Рясне-403» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго», про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2013 року,
У листопаді 2012 року Львівське комунальне підприємство «Рясне-403» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго», про стягнення боргу.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 26 липня
2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від
3 грудня 2013 року, позов Львівського комунального підприємства «Рясне-403» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість у сумі 6 786 грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 214 грн. 28 коп.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2013 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договірні відносини між сторонами, які випливають із договору про користування тепловою енергією, фактично існують, позивач такі послуги відповідачам надає, а останні послугами користуються.
Також, обґрунтовуючи рішення, суди зазначали про те, що відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх, або надання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 року № 151, плата за централізоване опалення не справляється тільки у разі, якщо температура повітря в житлових приміщеннях є нижчою ніж + 12 градусів С, а в квартирі відповідачів не було зафіксовано температуру повітря нижче + 12 градусів С.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 3 грудня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.І. Мартинюк
Г.І. Мостова
М.І. Наумчук