79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" травня 2014 р. Справа № 914/3653/13
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Зварич О.В.
суддів Кравчук Н.М.
Хабіб М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюрприз" (надалі ТзОВ "Сюрприз") за № 44 від 06.02.2014р. (вх. № 01-05/784/14 від 18.02.2014р.)
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2014р.
у справі № 914/3653/13
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
до відповідача: ТзОВ "Сюрприз"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі ДТГО "Львівська залізниця")
про виселення та повернення приміщень,
за участю:
від позивача: Парамонов О.С. - представник (довіреність № 18-11-00020 від 09.01.2014р.);
від відповідача: Романчук Ю.Р. - представник (довіреність № 200 від 06.09.2013р.);
від третьої особи: не з'явився,
Рішенням господарського суду Львівської області від 03.02.2014р. у справі №914/3653/13 (суддя Крупник Р.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Виселено ТзОВ "Сюрприз" із займаної ним частини нежитлового приміщення, загальною площею 2,8кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м.Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО"Львівська залізниця". Зобов'язано ТзОВ "Сюрприз" повернути балансоутримувачу - Відокремленому підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця" за актом приймання-передачі орендоване майно, а саме частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,8 кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1. Стягнуто з ТзОВ "Сюрприз" 1147,00 грн. судового збору на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області та 1147,00 грн. судового збору - в дохід Державного бюджету України.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що дія укладеного сторонами договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, припинилась, однак суду не надано доказів про повернення об'єкта оренди позивачу шляхом його передачі балансоутримувачу, як це передбачено договором, відповідач безпідставно продовжує користуватись орендованим приміщенням. З наведених підстав позовні вимоги щодо виселення відповідача та зобов'язання повернути об'єкт оренди балансоутримувачу по акту приймання-передачі визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу (коротку), в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
17.03.2014р. відповідач подав письмові пояснення за № 72 від 17.03.2014р. (вх. № 01-04/1530/14 від 17.03.2014р.), в яких просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2014р. у справі № 914/3653/13, постановити нове рішення, яким позовні вимоги скасувати та зобов'язати РВ ФДМУ по Львівській області укласти додаток до договору на продовження строку дії договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 126 від 15.08.2006р., у межах строку дії договору суборенди, що визнані діючими згідно постанови ЛАГС від 23.04.2013р. у справі № 5015/5372/12.
В письмових поясненнях за № 88 від 04.04.2014р. (вх. № 01-04/1927/14 від 04.04.2014р.) відповідач звертає увагу на те, що згідно акта обстеження приміщення від 21.01.2014р., складеного у присутності представників позивача та третьої особи, орендовані приміщення звільнені та не використовуються орендарем. Крім того, зазначає, що вказаним атом обстеження зафіксовано факт використання приміщення станом на 21.01.2014р. балансоутримувачем, тобто до винесення оскаржуваного рішення суду. Тому вважає, що вимоги висилити ТзОВ «Сюрприз» із орендованих приміщень, та зобов'язати повернути приміщення балансоутримувачу по акту приймання-передачі, не могли розглядатись судом першої інстанції, оскільки предмет спору на момент винесення рішення у даній справі був відсутній.
Позивач та третя особа не надали витребуваних судом письмових, документально обґрунтованих відзивів на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо вимог і доводів скаржника, просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги належно повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 16.04.2014р.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Львівської області від 03.02.2014р. у справі № 914/3653/13, з огляду на наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2006р. між Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Сюрприз» (орендар) укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 126, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - частину вбудованого нежитлового приміщення, площею 3,2 м.кв, яке розміщене на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 (надалі майно), що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» (а.с.11-13).
Майно передається в оренду з метою розміщення пункту обміну валют (п. 1.2 договору).
В пункті 2.1 договору зазначено, що орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Згідно п.п. 2.4-2.6 у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні. Орендодавець зобов'язаний здійснити передачу майна за участю балансоутримувача, а в разі повернення з оренди повертається безпосередньо балансоутримувачу.
Питання щодо орендної плати сторони врегулювали в розділі 3 договору.
Права та обов'язки орендаря, орендодавця та балансоутримувача передбачені розділами 5-8 договору.
Відповідно до п. 5.6 договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.
В розділі 9 договору зазначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. спори, які виникають за цим договором або у зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку.
У відповідності до п. 10.1 цей договір набирає чинності з дня підписання і діє протягом 11 місяців з « 15» серпня 2006 року по « 14» липня 2007 року включно.
Пунктом 10.3 договору передбачено, що зміни і доповнення або розірвання даного договору допускаються за взаємної згоди сторін.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 10.6 договору).
Згідно п. 10.10 чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 126 від 15.08.2006р. підписаний та скріплений печатками сторін, що свідчить про погодження всіх істотних умов даного договору. Одночасно, вказаний договір погоджено балансоутримувачем.
На виконання умов договору оренди № 126 від 15.08.2006р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області та ТзОВ "Сюрприз" підписали акт приймання-передачі за № 126/2006 від 15.08.2006р., яким засвідчується факт виконання орендодавцем зобов'язання щодо передачі орендарю в строкове платне користування окремого індивідуально визначеного нерухомого державного майна - частини вбудованого нежитлового приміщення, площею 3,2 м.кв, розміщеного на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 (надалі майно), що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» (а.с.14).
Акт приймання-передачі нерухомого державного майна, загальною площею 3,2кв.м., за адресою: м. Львів, площа Двірцева, 1 погоджений балансоутримувачем.
Наявними в матеріалах справи договорами про внесення змін до договору оренди від 24.05.2007р., від 11.08.2009р. та від 26.04.2010р. підтверджується факт неодноразового продовження сторонами строку дії договору оренди № 126 від 15.08.2006р. (а.с.15-17).
Востаннє строк дії договору оренди № 126 від 15.08.2006р. продовжено по 11.08.2013р. включно, що підтверджується підписаним сторонами договором про внесення змін до договору оренди від 10.09.2012р. (а.с.19).
Одночасно, при підписанні договору про внесення змін від 10.09.2012р. сторони домовились, викласти п. 1.1 в наступній редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,8 кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця».
Крім того, 19.09.2012р. сторони підписали Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди, відповідно до якого погодили нову редакцію пункту 10.4: "Договір оренди продовжується за наявності письмової заяви орендаря на адресу орендодавця за місяць до закінчення договору оренди. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при наявності погодження балансоутримувача" (а.с.20).
15.08.2013р. позивач надіслав відповідачу заяву про припинення договору оренди нерухомого державного майна від 15.08.2006р. № 126, в якій зазначив, що термін дії даного договору оренди закінчився 12.08.2013р., у зв'язку з чим необхідно повернути державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,8кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця». Вказав, що майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, обов'язок по складанню якого покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні (а.с.21-22).
В матеріалах справи відсутній і суду не наданий акт приймання-передачі (повернення) майна з оренди.
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач не повернув об'єкт оренди, шляхом його передачі балансоутримувачу та продовжував безпідставно користуватись орендованим приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013р. у справі № 914/3772/13, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ "Сюрприз" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області про зобов'язання відповідача укласти додаток до договору на продовження строку дії договору оренди (а.с.57-60).
В силу вимог ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
04 квітня 2014 року відповідач подав до апеляційного господарського суду письмові пояснення за № 88 від 04.04.2014р. (вх. № 01-04/1927/14 від 04.04.2014р.), додатками до яких є копії акта обстеження орендованого в будівлі вокзалу станції Львів приміщення площею 2,8 кв.м. (м. Львів, пл. Двірцева, 1) від 21.01.2014р. та претензії позивача, адресованої відповідачу за № 11-11-01419 від 26.02.2014р. (а.с.117-119).
Неподання вищевказаних доказів в суд першої інстанції відповідач обґрунтував тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення йому не було відомо про існування вищевказаного акта обстеження орендованого приміщення. Одночасно, звернув увагу на те, що акт обстеження орендованого приміщення від 21.01.2014р., складений за відсутності представника відповідача. Разом з тим, у складанні даного акта брав участь представник позивача - Чопик О.І.
Колегія суддів, порадившись вирішила прийняти додатково подані відповідачем докази (акт обстеження орендованого в будівлі вокзалу станції Львів приміщення площею 2,8 кв.м. (м. Львів, пл. Двірцева, 1) від 21.01.2014р. та претензію позивача, адресовану відповідачу за № 11-11-01419 від 26.02.2014р.), враховуючи те, що згідно вимог ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
З акту обстеження приміщення від 21.01.2014р., складеного комісією за участю представників позивача, балансоутмимувача та суборендаря ПАТ «ВБР» вбачається, що на час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі, орендовані приміщення були звільнені та відповідачем не використовувались, що з 21.01.2014р. відокремлений підрозділ «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» приступив до використання у своїй господарській діяльності вільного приміщення площею 2,8 кв.м. (м. Львів, пл. Двірцева, 1), яке перебувало в оренді (а.с.119).
Як видно з протоколу судового засідання від 03.02.14р. у справі №914/3653/13 (а.с.70) та тексту оскаржуваного рішення суду, представник позивача, який був присутній в судовому засіданні, не повідомив суд про наявність вищеописаного акту обстеження приміщення, просив повністю задоволити позов з підстав, викладених у позовній заяві.
В суді апеляційної інстанції представник позивача покликався те, що йому не було відомо про факт підписання акта обстеження орендованого приміщення від 21.01.2014р.
Однак, в претензії від 26.02.2014р., адресованій відповідачу, позивач підтвердив факт складання акта обстеження приміщення від 21.01.2014р. та пропонував сплатити неустойку в розмірі 9894,42 грн., нараховану в порядку ст. 785 ЦК України за період з 12.08.2013р. по 20.01.2014р. (а.с.118).
При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним:
Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).
Аналогічно, пункт 1 статті 283 ГК України передбачає, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 126 від 15.08.2006р. (з наступними змінами та доповненнями) позивач передав відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлового приміщення, загальною площею 2,8 кв.м., яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця, що підтверджується вищеописаним актом приймання-передачі від 15.08.2006р.
Відповідно до матеріалів справи строк дії договору оренди від 15.08.2006р. неодноразово продовжувався, востаннє - по 11.08.2013р., та припинив свою дію 12.08.2013 року, враховуючи заперечення позивача щодо поновлення дії договору на новий строк, викладені в адресованій відповідачу заяві від 15.08.2013р. про припинення договору оренди нерухомого державного майна за № 126 від 15.08.2006р.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013р. у справі №914/3772/13, яке набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позовних вимог ТзОВ "Сюрприз" до Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області про зобов'язання відповідача укласти додаток до договору на продовження строку дії договору оренди.
Оскільки орендоване майно є державним, тому на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 2 ст. 26 якого договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічна правова норма міститься в ч. 2 ст. 291 ГК України.
Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 ГК України).
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
У відповідності до ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Пунктом 5.6. Договору встановлено, що в разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу.
У разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Орендар повертає майно балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов'язок по складанню акта приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні. Орендодавець зобов'язаний здійснити передачу майна за участю балансоутримувача, а в разі повернення з оренди повертається безпосередньо балансоутримувачу (п.п. 2.4-2.6 договору оренди).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В ході розгляду апеляційної скарги за наявними у справі та додатково поданими доказами колегія суддів встановила, що відповідно до акта обстеження орендованого приміщення, складеного за участю представників позивача, балансоутримувача і суборендаря, станом на 21.01.2014р. спірне приміщення є вільним та використовується ВП «Вокзал станції Львів» ДТГО «Львівська залізниця» у своїй господарській діяльності.
Поряд з тим, представник позивача, який був присутній в судовому засіданні, не повідомив суд про наведену обставину, що призвело до помилкового задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині виселення ТзОВ "Сюрприз" з орендованого приміщення.
Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі (п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для виселення відповідача з орендованих приміщень та констатує, що в частині вказаних позовних вимог слід припинити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Одночасно, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано та правомірно задоволив позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі, оскільки в матеріалах справи відсутні й суду не надані докази про виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, передбачених пунктом 2.4 договору оренди.
Таким чином, висновки в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду не в повній мірі відповідають обставинам справи, тому його слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про виселення ТзОВ "Сюрприз" з частини нежитлового приміщення загальною площею 2,8 кв.м., розміщеного на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м.Львів, пл. Двірцева, 1.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги слід покласти на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.
Керуючись, ст. ст. 43, п. 1-1 ст. 80, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу задоволити частково.
Рішення господарського суду від 03.02.2014р. у справі № 914/3653/13 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо виселення ТзОВ "Сюрприз" з частини нежитлового приміщення загальною площею 2,8 кв.м, яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1, що перебуває на балансі Відокремленого підрозділу "Вокзал станції Львів" ДТГО "Львівська залізниця". В цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.
В рештій частині рішення господарського суду від 03.02.2014р. у справі №914/3653/13 залишити без змін.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.
Головуючий суддя Зварич О.В.
судді Кравчук Н.М.
Хабіб М.І.