36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.04.2014 р. Справа № 917/574/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "Анфер", м.Київ
до Військової частини НОМЕР_1 , м. Миргород
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області
про стягнення 102487,40 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники сторін:
від позивача: Маковська О.С. дов. №9 від 01.10.13 р.
від відповідача: Ілюшенко О.Л. дов. № 261 від 10.02.14 р.
Розглядається позовна заява про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № 15/76 від 13.11.12 року в сумі 102 487,40 грн., з яких: 99 900 грн. - сума основного боргу, 1293,70 грн. - пеня, та 1293,70 грн. - інфляційні нарахування.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області
Позивачем надано клопотання про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 4920 від 15.04.14 р.).
Збільшення розміру позовних вимог прийнято судом. З урахуванням збільшення розміру позовних вимог, розглядаються вимоги про стягнення 99 900 грн. суми основного боргу, 3516,48 грн. пені та 3516,48 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідач надав суду відзив на позов (вих.№4937 від 15.04.14 р.). Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись, зокрема, на відсутність фінансування казначейської служби.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "Анфер" (Позивач-Виконавець) та Військовою частиною НОМЕР_1 , (Відповідач-Замовник) було укладено Договір купівлі-продажу № 15/76 від 13.11.12 року (далі-Договір).
Позивач виконав свої договірні зобов'язання. На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар на суму 99900 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000042 від 26.11.2012 року та довіреністю № 155 від 19.11.2012 року.
Зазначена видаткова накладна, довіреність підписані представниками сторін та засвідчені печатками. Оригінали оглянуті судом у засіданні, копії долучені до матеріалів справи.
Згідно п.4.1. Договору оплата здійснюється протягом 45-ти календарних днів, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків, шляхом оплати поставленої та належним чином прийнятої продукції.
Як зазначає Позивач, згідно Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов"язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом №309 від 02.03.2012 року, а саме п.2.14 "У міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про погашення бюджетних зобов"язань та бюджетних фінансових зобов"язань, які залишились не погашеними на кінець минулого бюджетного періоду, розпорядники бюджетних коштів здійснюють реєстрацію таких бюджетних зобов"язань та бюджетних фінансових зобов"язань у поточному бюджетному періоді шляхом подання Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов"язань і відповідних підтвердних документів". На підтвердження реєстрації бюджетних зобов'язань у 2013 та 2014 році позивачем надано копію реєстрації бюджетних зобов'язань № 6 від 23.02.2013 року та реєстр бюджетних зобов'язань № 3 від 12.03.2014 року.
Суд приймає до уваги акти звірки взаємних розрахунків станом на 02.04.2013 р., на 11.06.13 р., на 01.01.14 р. між Позивачем та Відповідачем, де зафіксована заборгованість на користь Позивача у розмірі 99900 грн.
04 червня 2013 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 6 від 03.06.13 р. про стягнення пені в сумі 3161,62 грн. і виконання зобов"язань по Договору 15/76 від 13.11.12 року, на яку отримана відповідь про оплату заборгованості після надходження коштів на відповідний рахунок.
Як стверджує Позивач, оплата за отриманий товар не проведена, розмір заборгованості Відповідача за поставлену Продукцію складає 99900 грн.
Відповідач зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є державною установою, яка фінансується з державного бюджету та обслуговується в Управлінні Державної казначейської служби України у Миргородському районі Полтавської області. Відповідачем були направлені рахунки на проведення оплати до Управління держаної казначейської служби України у м.Полтава Полтавської області. Відповідач вважає, що в зв"язку з відсутністю проведення оплати по рахунках органами казначейської служби, його вина в невиконанні зобов"язань за Договором в частині своєчасної оплати відсутня.
При вирішенні спору по суті суд приймає до уваги наступне.
Згідно із ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В статті 193 ГК України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Листом Вищого господарського суду України “Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)” від 18.02.2013 року №01-06/374/2013, визначено що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За даних обставин вимоги позивача про стягнення 99900 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку затримки платежів більш ніж на 45 календарних днів після отримання Покупцем рахунку Продавця та підпису видаткової накладної, Покупець сплачує на користь Продавця пеню за кожний прострочений день, яка обчислюється у відсотках (розмір облікової ставки НБУ) від суми простроченого платежу.
Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог нараховано пеню за період з 02.04.13 р. по 01.10.13 р. на загальну суму 3 516,48 грн.
Суд приймає до уваги, що з урахуванням дати отримання відповідачем товару (26.11.2012 р.) та строку оплати товару, який визначено умовами Договору, початком для можливого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є 11.01.14 р., а кінцем - 10.07.14 р.
Після здійсненого судом перерахунку, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення пені за період з 02.04.13 р. по 10.07.14 р. в сумі 1991,81 грн. В іншій частині позову про стягнення пені, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 3516,48 грн. за період з січня 2013 р. по березень 2014 р. підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "Анфер" (вул.Здолбунівська, 7Д, м.Київ, 02081, р/р НОМЕР_3 в ПФ ПАТ КБ "Приватбанк", м.Київ, МФО 300711, Код ЄДРПОУ 32204916, Св-во платника ПДВ №200109572, ІПН 322049126539) 99900 грн. основного боргу, 1991,81 грн. пені, 3516,48 грн. інфляційних нарахувань та 2108,17 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено_______________
Суддя О.А.Киричук