36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
15.05.2014 року Справа №917/258/14
за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (адреса для листування: вул. Саксаганського, буд. 1, ГТЕФ ПАТ "ДПЗКУ", м. Київ, 01601)
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Дзержинського, 1 А, с. Майорщина, Гребінківський район, Полтавська область,37420
про стягнення 9 640 181,15 грн.
Суддя Білоусов С.М.
Представники:
від позивача: Чорний М.М., дов. № 123 від 01.04.2014 р.;
від відповідача: не з'явився.
У судовому засіданні 15.05.2014 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до положень ст. 85 ГПК України та повідомив про дату виготовлення повного тексту рішення.
Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення 9 640 181,15 грн., в тому числі: 3 479 433,90 грн. - перерахованих коштів на виконання Договору поставки зерна майбутнього врожаю № К036POL-F від 26.06.2013 р., 1 536 760,00 грн. - договірної санкції, 3 730 000,00 грн. - штрафу, 893 987,25 грн. - 24% річних за неналежне виконання Договору поставки зерна майбутнього врожаю № К036POL-F від 26.06.2013 р.
Відповідач у відзиві на позов, а його представник у судовому засіданні 15.04.2014 року позов визнає в частині недопоставленого товару - 3538,26 метричних тон зерна кукурудзи 3 класу, в частині стягнення штрафних санкцій просить суд відмовити, посилаючись на відсутність своєї вини як підставу відповідальності.
Відповідач через канцелярію господарського суду Полтавської області 15.05.2014 р. подав заяву вих. №332 від 14.05.2014 р. про призначення колегіального розгляду даної справи (вх. №6160 від 15.05.2014 р.).
Суд зазначену заяву розглянув і відхилив.
Представник позивача у судове засідання подав заперечення вих. № 2-1-10/166 від 14.05.2014 р. на відзив відповідача.
Суд дані заперечення розглянув і залучив до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 15.04.2014 року явку сторін визнано не обов"язковою, тому справа розглядається на підставі наявних в ній матеріалів за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:
26.06.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець, далі - позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (постачальник, далі - відповідач) було укладено Договір поставки зерна майбутнього врожаю № № К036POL-F (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар (сільськогосподарську продукцію: зерно кукурудзи 3 класу у кількості 7 460,000 метричних тон), а останній зобов'язувався прийняти та оплатити його (п. 1.1 Договору).
Сторони договору погодили термін поставки товару - до 01.11.2013 р. включно (п. 1.2 договору).
Також на виконання п. 2.2 договору сторони по справі уклали 26.06.2013 р. договір застави майбутнього врожаю, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, за реєстровим №462.
Крім того, на виконання п. 5.5. Договору між постачальником (відповідачем) та ПАТ "Страхова компанія "Брокбізнес" було укладено Договір №043/0004937/08СП від 26.06.2013 р. комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур.
Відповідно до пунктів 3.1.-3.2. договору попередня оплата товару здійснюється із розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладання Договору), яка складає 1000,00 грн. (в т.ч. ПДВ) за одиницю виміру (метричну тону) товару, в т.ч. ПДВ - 166,67 грн. Сума попередньої оплати за товар становить 7 460 000,00 грн.
Покупець протягом 15-ти календарних днів з моменту набрання чинності цим Договором, зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п. 3.1.1 Договору на поточний рахунок постачальника (на підстав рахунку-фактури останнього, за вирахуванням грошової суми передбаченої у п. 4.1.1 цього Договору (п. 4.1 Договору).
Пунктами 4.1.1 та п. 4.2 договору сторони по справі погодили, що постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього Договору, у розмірі, зазначеному у Договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього Договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1 Договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за Договором комплексного страхування. Остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати) здійснюється покупцем на підставі рахунку-фактури) протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання покупцем всіх документів, передбачених у п. 2.3, 2.4 цього Договору, із розрахунку за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п. 3.2 договору.
Позивачем на виконання договірних зобов'язань здійснено попередньо оплату на суму 7 068 350,00 грн. (копія платіжного доручення № 770 від 01.07.2013 р., а.с. 56), а також плату за страхування майбутнього врожаю на суму 78 330,00 грн. і 313 320,00 грн. (копії платіжних доручень № 770 від 01.07.2013 р., № 1017 від 22.07.2013 р. відповідно, а.с. 57-58).
В порушення умов договору в термін до 01.11.2013 р. відповідач виконав взяті на себе зобов'язання частково, поставивши позивачу станом на 25.12.2013 р. товар - зерно кукурудзи 3 класу у кількості 3 538,26 метричних тон.
Відповідно до п. 5.4. договору у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань або за наявності очевидних підстав вважати, що останній не виконає своїх зобов'язань у встановлений термін (строк) або не виконає їх належним чином (у т.ч. з підстав, у настанні яких відсутня вина постачальника), або у разі отримання покупцем інформації, що постачальник вживає/неналежним чином вживає заходів щодо оформлення страхового випадку у відповідності до умов Договору комплексного страхування, передбаченого п. 5.5 Договору, або постачальником змінено без погодження з покупцем вигодонабувача у Договорі комплексного страхування, або у випадку, якщо інформація, яка надається для укладання/виконання цього Договору виявиться/ стане такою, що не відповідає дійсності, покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитись від їх виконання частково або у повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти перераховані на користь постачальника на виконання умов цього Договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно п. 4.1.1 Договору) протягом 3-х банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця. Сторони узгодили, що останнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.
23.01.2014 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-вимогу № 28-01/01, згідно якої позивач повідомляв відповідача про відмову від подальшого виконання ним зобов'язань по Договору та вимагав протягом трьох банківських днів з моменту отримання цього листа-вимоги повернути суму попередньої оплати в розмірі 3 479 499,90 грн.. Крім того у даному листі-вимозі позивач вимагав від відповідача перерахувати штраф у розмірі 3 730 000,00 грн. та договірні санкції у розмірі 1 238 360,00 грн.. Вищезазначений лист-вимога була отримана відповідачем 25.01.2014 р.. Дана обставина підтверджується наявним у матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 62).
Сторони по справі погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього Договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього Договору (п. 6.3 Договору).
Позивач за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором нарахував йому 1 536 760,00 грн. - договірної санкції за період із 02.11.2013 р. по 12.02.2014 р.), 3 730 000,00 грн. - штрафу та 893 987,25 грн. - 24% річних за період із 03.07.2013 р. по 12.02.2014 р.).
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідачем виконав взяті на себе зобов'язання частково - поставлено позивачу станом на 25.12.2013 р. 3921,74 тон зерна кукурудзи 3 класу. Таким чином, відповідач не поставив позивачу товар у кількості 3538,26 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу, що складає 3 479 433,90 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтями 193, 199 ГК України, частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, крім всього іншого і сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Предметом неустойки, згідно зі ст. 551 Цивільного кодексу України, може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.3 договору сторони погодили, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього Договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1 цього Договору.
Позивачем нараховано відповідачу 1 536 760,00 грн. - договірної санкції за період із 02.11.2013 р. по 12.02.2014 р.
Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін. що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.
Як зазначалось вище, відповідач поставив позивачу 3921,74 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу, недопоставивши 3538,26 метричних тон зерна кукурудзи 3-го класу.
Крім того, відповідачем подано акт від 26.06.2013 р., в якому засвідчено, що внаслідок складних погодних умов (засухи), малої кількості вологи в ґрунті, сходи отримано зріджені, внаслідок чого буде недоотримано запланованого врожаю кукурудзи.
На підставі вищенаведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір договірної санкції на 50% до суми 768 380,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 50% штрафу в розмірі 3 730 000,00 грн. суд приймає до уваги наступне.
Частиною 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно зі статтею 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.
Перелік суб'єктів господарювання, що належить до державного сектора економіки, визначає Кабінет Міністрів України (п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України). Таким чином, виключно до повноважень Кабінету Міністрів України належить визначення суб'єктів господарювання державного сектору економіки виходячи з критеріїв, наведених у ст. 22 даного Кодексу.
У матеріалах справи відсутні відповідні докази віднесення Кабінетом Міністрів України Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" до суб'єктів господарювання державного сектору економіки.
Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3 730 000,00 грн. - штрафу задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 3 статті 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Позивачем нараховано відповідачу 893 987,25 грн. - 24% річних за період із 03.07.2013 р. по 12.02.2014 р.
Але враховуючи часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо поставки товару, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 24% річних за період із 02.11.2013 р. по 12.02.2014 р., що становить 235 648,24 грн.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно з положеннями ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати, згідно зі ст. 49 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 32-33,43,49,82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", вул. Дзержинського, 1 А, с. Майорщина, Гребінківський район, Полтавська область,37420 (п/р 32600301648439 у Філії АТ "Укрексімбанк" МФО 331649 код ЄДРПОУ 21044481) на користь Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033 (п/р №26005040053310 у АТ "Укрексімбанк" МФО 322313 код ЄДРПОУ 37243279) 3 479 433,90 грн. - перерахованих коштів на виконання Договору поставки зерна майбутнього врожаю № К036POL-F від 26.06.2013 р., 768 380,00 грн. - договірної санкції, 235 648,24 грн. - 24% річних, 39 813,98 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Повне рішення складено 20.05.2014 року
Суддя Білоусов С. М.