ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
про відмову у скасуванні рішення третейського суду
Справа № 910/7649/14 14.05.14
за заявоюПублічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш"
проскасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"
до Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія
"Сумигазмаш"
про стягнення заборгованості
Суддя Гулевець О.В.
Представники сторін:
Від заявника (боржника): не з'явився
Від стягувача: Ткачук О.В. (дов.)
Публічне акціонерне товариство "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулось із заявою до Господарського суду міста Києва про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14.
Відповідно до ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2014р. заяву Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14 прийнято до розгляду суддею Гулевець О.В. та призначено до слухання на 13.05.2014р.
07.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшли заперечення на заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14.
Представник заявника (боржника) - Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" в судовому засіданні 13.05.2014р. надав суду пояснення щодо своєї заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14 та просив її задовольнити.
Представник стягувача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в судовому засіданні 13.05.2014р. надав пояснення щодо заперечень на заяву про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14.
В судовому засіданні 13.05.2014р. оголошено перерву на 14.05.2014р.
Також, в судовому засіданні 13.05.2014р. представник заявника (боржника) - Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" надав суду клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника заявника.
14.05.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшли письмові пояснення по справі.
Представник заявника (боржника) - Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" в судове засідання 14.05.2014р. не з'явився, однак в судовому засіданні 13.05.2014р. представником заявника було надано суду клопотання про розгляд справи без участі представника ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш".
Представник стягувача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в судовому засіданні 14.05.2014р. заперечив щодо заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14 та просив суд відмовити в її задоволенні.
Розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі № 22/14, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
25.02.2014 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення по справі №22/14, відповідно до якого позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" заборгованість по договору кредиту в сумі 1510209,48 грн. та третейський збір у сумі 15502,10 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014р. у третейській справі № 22/14, Публічне акціонерне товариство "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14.
Заява мотивована тим, що справа № 22/14 була не підвідомча Постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків, оскільки Господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі №5021/1878/12 про банкрутство відповідача у третейській справі - ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш", а тому всі майнові вимоги до боржника, у тому числі, за поточними зобов'язаннями повинні розглядатись за правилами виключної підсудності судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш". Зазначені обставини, на думку заявника є підставою для скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014р. у третейській справі №22/14.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 122-4 ГПК України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав:
1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;
5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване лише з таких підстав: 1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16-19 цього Закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк") та Відкритим акціонерним товариством "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" (найменування змінено на Приватне акціонерне товариство "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш") укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг №750/1-092 від 14.07.2008р. (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору, всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладанням та виконанням цього кредитного договору вирішуються шляхом переговорів між сторонами рівні їх уповноважених представників.
Пунктом 6.2. Кредитного договору визначено, що, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди" домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М. Рискової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному в даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" № 1701-IV від 11.05.2004р. передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.
Тобто, вказаним третейським застереженням сторони надали свою згоду на розгляд спору, що може виникнути між ними у зв'язку з виконанням Кредитного договору у Постійно діючому Третейському суду при Асоціації українських банків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" № 1701-IV від 11.05.2004р., третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 зазначеного Закону третейським судам не підвідомчі справи про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.12.2012р. було порушено провадження у справі №5021/1878/12 про банкрутство відповідача у третейській справі - ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш".
Відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992р. (в редакції, що діяла на час порушення справи про банкрутство), суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992р. (в редакції, що діяла на час порушення справи про банкрутство) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Пунктом 8.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04.06.2004р. "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження. Така відмова не позбавляє кредитора права звернутися з позовною заявою до боржника у загальному порядку.
Враховуючи зазначене, з огляду на те, що Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк" було заявлено вимоги до Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про стягнення процентів за Генеральним договором про надання кредитних послуг №750/1-092 від 14.07.2008р., які нараховані в період з 14.12.2012р. по 26.11.2013р., а Господарським судом Сумської області порушено провадження у справі №5021/1878/12 про банкрутство відповідача у третейській справі - ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" 14.12.2012р., суді дійшов висновку, що вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" є поточними вимогами.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011р., що діє з 19.01.2013р., було внесено зміни до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та викладено його в новій редакції.
З прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 4212-VI від 22.12.2011р. було внесено зміни в Господарський процесуальний кодекс України, які набрали чинності 19.01.2013р., а саме: частину першу статті 12 доповнено пунктами 7 і 8 такого змісту:
"7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; про сплату податків, зборів (обов'язкових платежів); стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, а також визнання недійсними рішень державних органів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника;
8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство";
статтю 16 доповнено частиною такого змісту:
"Справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство".
Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у вказаній редакції, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Пунктом 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/606/2013 від 28.03.2013р. "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013р.
Як встановлено судом вище, провадження у справі №5021/1878/12 про банкрутство відповідача у третейській справі - ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" було порушено 14.12.2012р., тобто до внесення відповідних змін до ГПК України, згідно з якими до виключної підсудності віднесено справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 ГПК України, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у зв'язку з чим, дані норми ГПК України не поширюються на спір у третейській справі № 22/14, що був вирішений Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.
Водночас, з огляду на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" № 2343-XII від 14.05.1992р. (в редакції, що діяла на час порушення справи про банкрутство), кредитори за поточними вимогами до боржника можуть заявляти про стягнення заборгованості в позовному провадженні, а дія мораторію відповідно до вказаного Закону України не поширюється на поточні вимоги.
Таким чином, посилання заявника на те, що даний спір підлягав розгляду в господарському суді в межах справи про банкрутство ПАТ "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" визнаються судом безпідставними.
Щодо посилань заявника на положення ст. 10, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011р., що діє з 19.01.2013р., то суд зазначає, що відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у вказаній редакції, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом, а тому посилання позивача на ст. 10, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України № 4212-VI від 22.12.2011р., що діє з 19.01.2013р. є помилковими.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. при розгляді третейської справи №22/14 не було порушено правил виключної підсудності справ господарського суду, у зв'язку з чим, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування своєї заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14 визнаються судом безпідставними, та відповідно підстави наведені заявником для скасування даного рішення - відсутні.
Відповідно до п. 6.1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Отже, у разі оскарження рішення третейського суду з інших підстав, ніж наведені в частині другій статті 1225 ГПК, у прийнятті відповідної скарги слід відмовити з посиланням на частину четверту статті 1221 і відповідний пункт частини другої статті 1225 ГПК названого Кодексу. Якщо заява про скасування рішення третейського суду обґрунтована посиланням як на підставу (підстави), зазначені в Законі та в ГПК, так і на іншу підставу (підстави), які не передбачені цими законодавчими актами, то відповідна заява підлягає розглядові в тій частині, що підпадає під ознаки частини третьої статті 51 Закону та частини другої статті 1225 ГПК, а в прийнятті її в іншій частині слід відмовити.
Згідно з ст. 1226 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення. В ухвалі господарського суду мають бути також зазначені: 1) відомості про рішення третейського суду, що оскаржується, місце його прийняття; 2) найменування і склад третейського суду, що прийняв рішення, яке оскаржується; 3) прізвища, ім'я та по батькові (найменування) сторін третейського спору; 4) вказівка про скасування рішення третейського суду повністю або частково чи про відмову в задоволенні вимог заявника повністю або частково.
Частиною ч. 4 ст. 1224 передбачено, що за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право, зокрема, постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін.
Враховуючи вище встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що заява Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14 не підлягає задоволенню, а рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014р. у справі №22/14 - залишенню без змін.
Відповідно до п. 4.9., п. 4.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподілу підлягають і суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 ГПК; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору. Розподіл сум судового збору (так само як й інших судових витрат) у непозовному провадженні, як-от у справах про банкрутство, про оскарження рішень третейських судів та про видачу виконавчих документів на примусове виконання рішень третейських судів тощо, здійснюється, оскільки інше не передбачено законом, за загальними правилами статті 49 ГПК.
Таким чином, враховуючи те, що в заяві Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14 відмовлено, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на заявника - Публічне акціонерне товариство "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш".
Керуючись Законом України "Про третейські суди", ст. ст. 86, 122-1 - 122-6 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В заяві Публічного акціонерного товариства "Виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14 відмовити.
2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 25.02.2014 р. у третейській справі №22/14 залишити без змін.
Ухвала господарського суду про скасування рішення третейського суду або про відмову в його скасуванні може бути оскаржена у порядку, визначеному цим Кодексом для оскарження рішення суду першої інстанції.
Суддя О.В. Гулевець