ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
15 травня 2014 року Справа № 913/859/14
Провадження №17пд/913/859/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОМНІБУС ЛУГАНСЬК", м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІБУС ЛУГАНСЬК", м. Луганськ
про визнання договору недійсним
Суддя Фонова О.С.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу до відповідача про визнання договору оренди транспортного засобу від 06.12.2011 недійсним з підстав невідповідності статтям 220, 799 Цивільного кодексу України.
14.04.2014 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.
З вказаної заяви вбачається, що договір оренди транспортного засобу від 06.12.2011 слід визнати недійсним з підстав недодержання в момент підписання спірного договору приписів пункту 2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання ринку автомобілів в Україні».
Водночас, до вказаної заяви не надано жодних доказів надсилання чи вручення її відповідачу у справі, тому, вона не приймається судом до розгляду.
З огляду на зазначене, суд розглядає позов з первісно заявленими підставами.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 28.04.2014, 15.05.2014 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місце-знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМНІБУС ЛУГАНСЬК" (позивач у справі), як Орендар, в особі першого заступника Прокопенка В.В., що діє на підставі Статуту, та Товариство з обмеженою відповідальністю "СІТІБУС ЛУГАНСЬК" (відповідач у справі), як Орендодавець, в особі директора Меркулова СВ.В., що також діє на підставі Статуту, 06.12.2011 підписали договір купівлі-продажу № б/н (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду автобуси за переліком, зазначеним в Договорі.
В обґрунтування позовних вимог, позивач з посиланням на статті 220, 799 Цивільного кодексу України зазначив, що Договір здійснено за участю фізичної особи, нотаріально не посвідчений, а тому є недійсним.
Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача, суд дійшов висновку про наступне.
У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Як вбачається з частини 2 статті 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно частини 1 статті 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Позивач посилається на те, що Договір, який здійснено за участю фізичної особи, нотаріально не посвідчений, а тому є недійсним.
Водночас, стороною спірного Договору не є фізична особа. Договір від імені сторін (юридичних осіб) підписаний їх керівниками (фізичними особами), що мають на це повноваження згідно Статуту.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що позивачем не доведено обґрунтованості позовних вимог, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 20.05.2014.
Суддя О.С. Фонова