ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/1865/14 12.05.14
За позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму"
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 1 828,48 грн.
Судді: Бондарчук В.В. (головуюча)
Блажівська О.Є.
Марченко О.В.
Представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача: Кеда А.В.
Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі-відповідач) про стягнення 1 828,48 грн., з яких: 1 750,60 грн. - основного боргу, 7,00 грн. - інфляційних втрат, 13,30 грн. - пені та 57,58 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором №4386 від 17.09.2007 р. на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.03.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
25.02.2014 р. через загальний відділ діловодства представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із надзвичайними подіями.
03.03.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що заборгованість перед позивачем відсутня.
Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників позивача та неналежне виконання сторонами вимог суду.
20.03.2014 р. через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому просить суд відкласти розгляд справи на більш пізню дату у зв'язку з необхідністю подання відповідачем нових доказів по справі.
У судову засіданні 20.03.2014 р. судом оголошувалась перерва до 07.04.2014 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. призначено колегіальний розгляд справи №910/1865/14.
Розпорядженням В.о. Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. визначено склад суду для розгляду справи №910/1865/14 - Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Удалова О.Г., Марченко О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2014 р. справу №910/1865 прийнято до свого провадження колегією суддів: Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Удалова О.Г., Марченко О.В. та призначено розгляд справи на 12.05.2014 р. за участю представників сторін.
Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. у зв'язку із перебуванням судді Удалової О.Г. у відпустці змінено склад суду: Бондарчук В.В. (головуюча суддя), судді: Блажівська О. Є., Марченко О.В.
У даному судовому засіданні представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог та надав пояснення по справі, в яких зазначив, що відповідачем було двічі сплачено суму у розмірі 4 565,81 грн. на рахунок позивача, тому надмірно отримані кошти останній повинен був зарахувати в рахунок майбутніх платежів.
Представник позивача у дане судове засідання не з'явився.
Приймаючи до уваги, що представник позивача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників позивача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 12.05.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -
17.09.2007р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" укладено договір №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію умовами якого передбачено, що позивач бере на себе зобов'язання забезпечувати питною холодною водою з комунального водопроводу та приймати стоки до комунальної каналізації в об'ємах, визначених договором, а відповідач в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати надані йому послуги.
Відповідно до п. 1.1. Статуту Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку і житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим від 22.03.2013 р. №45-А Кримське республіканське підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» перейменовано в Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" відповідно до розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 20.03.2013 р. № 179-р.
Згідно з п. 1.3. Статуту Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" протокол № 21 від 22.03.2011 р. змінено тип та назву Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".
Пунктом 4.2.1. договору визначено, що оплата за надані послуги проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахункових рахунок позивача в розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за минулий місяць до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги проводиться протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку позивача.
Відповідно до п. 4.3. договору суми оплати за водопостачання та водовідведення без зазначення періоду за який відповідачем проводиться розрахунок, зараховується позивачем, як оплата за будь-який період за який у відповідача існує заборгованість перед позивачем без урахування строків будь-якої давності (в т.ч. і позовної).
27.04.2011 р. між Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" укладено договір про внесення змін до договору №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію від 17.09.2007 р. умовами якого передбачено, що позивач зобов'язується на умовах даного договору забезпечити відповідача холодною питною водою при наявності в джерелах та проводити водовідведення відповідача, а останній зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги.
Пунктом 4.2.1. договору визначено, що оплата за надані послуги проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахункових рахунок позивача в розмірі 75 % від вартості спожитих послуг за минулий місяць до 15 числа звітного місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги проводиться протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання рахунку позивача.
Відповідно до п. 4.3. договору суми оплати за водопостачання та водовідведення без зазначення періоду за який відповідачем проводиться розрахунок, зараховується позивачем, як оплата за будь-який період, за який у відповідача існує заборгованість перед позивачем без урахування строків будь-якої давності (в т.ч. і позовної).
26.02.2013 р. між Кримським між республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" укладено додаткову угоду до договору №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію від 27.04.2011 р.
Як зазначає позивач, за період з 09.07.2013 р. по 30.08.2013 р. за користування послугами відповідачеві було нараховано платежів на загальну суму 2581, 75 грн., що підтверджується рахунками на оплату (копії в м матеріалах справи).
Відповідач частково сплатив за спожиті послуги у сумі 519, 50 грн., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1750, 60 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував зобов'язання щодо оплати нарахованих та виставлених платежів за договором №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію від 17.09.2007 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 1 750, 60 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7,00 грн. - інфляційних втрат, 13,30 грн. - пені та 57,58 грн. - 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договір №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію від 17.09.2007 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2009 р. Господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі №7/681, яким задоволено позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» 4 903, 81 грн., з яких 4 565, 81 - основний борг, 338, 00 грн. - судових витрат.
Відповідачем було сплачено суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №2349 від 30.12.2009 р. (копія в матеріалах справи).
19.01.2012 р. Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №30668766 на примусове виконання наказу Господарського суду м. Києва № 7/681 від 24.12.2009 р.
Під час виконавчого провадження відповідач повторно сплатив суму заборгованості у розмірі 4 903, 81 грн. на рахунок Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, що підтверджується платіжним дорученням №31-АБ13 від 22.02.2013 р. (копія в матеріалах справи).
27.06.2013р. Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві перераховано Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя» 4 903, 81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5612 від 27.06.2013 р. (копія в матеріалах справи).
13.11.2013 р. відповідачем було направлено на адресу позивача лист №426\11-13 від 12.11.2013 р. в якому відповідач просить зарахувати суму надмірно отриманих коштів в рахунок майбутніх платежів за відповідні послуги на підставі договору №4386, якій отриманий відповідачем 18.11.2013 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (наявна в матеріалах справи).
У зв'язку з перерахуванням суми боргу на рахунок позивача, Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.12.2013 р.
27.02.2014 р. відповідачем на адресу позивача було направлено повторно вимогу № 10/344, в якій відповідач просить зарахувати суму надмірно отриманих коштів на погашення поточного боргу за період з 09.07.2013 р. по 30.08.2013 р., у випадку не зарахування, відповідачем заявлено прохання про повернення на банківський рахунок відповідача надмірно отримані кошти, що підтверджується копією фіскального чеку №3319 від 27.02.2014 р. (в матеріалах справи).
Отже, відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання який не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідачем було в повному обсязі сплачено суму боргу, що підтверджується вище викладеним, суд дійшов висновку, що відповідачем не порушувалися умови договору №4386 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) у комунальну каналізацію, положення законодавства та права позивача, а тому суд визнає необґрунтованими вимоги позивача та відмовляє у їх задоволенні.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 16.05.2014 р.
Судді Бондарчук В.В. (головуюча)
Блажівська О.Є.
Марченко О.В.