13.05.14р. Справа № 904/2118/14
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПЕТРОТРЕЙД", м. Київ
до приватного акціонерного товариства "АГРО-СОЮЗ", с. Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Представники:
Від позивача: представник Задніпровський О.Г. - довіреність № 050 від 18.04.14р.
Від відповідача: представник Верещак Б.І. - довіреність № б/н від 10.01.14р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропетротрейд", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до приватного акціонерного товариства "Агро-Союз", с.Майське, Синельниківський район, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості за укладеним між сторонами договором №82/03 від 19.03.13р.
13.05.14р. позивач надав суду клопотання за вих.№069 від 12.05.14р. в якому зменшив суму до стягнення, а саме просив суд стягнути з відповідача на свою користь 15963,18грн. пені та 3505,24грн. три відсотки річних. Господарський суд відповідне клопотання прийняв до розгляду.
Судові витрати по справі, а саме 1827,00грн. судового збору, позивач просить суд стягнути з відповідача, а надміру сплачений судовий збір повернути позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору №82/03 від 19.03.13р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1816913,22грн., однак відповідач в порушення покладених на нього обов'язків товар оплатив з простроченнями платежу, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість зі сплати пені та трьох відсотків річних, які і стали підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.
За результатами розгляду позовної заяви за вих. №033 від 21.03.14р. ухвалою суду від 03.04.14р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 24.04.14р.
Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним штампом суду з відміткою про відправлення ухвал суду від 03.04.14р. та від 24.04.14р., що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, а саме 04.04.14р. та 25.04.14р. відповідно, підпис працівника, який її здійснив. Господарський суд констатує, що повідомив відповідача про час та місце розгляду справи належним чином та з додержанням вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, яка затверджена наказом державної судової адміністрації України 20.02.13р. у м. Києві за № 28.
Відповідач в судове засідання, яке відбулося 13.05.14р. з'явився, позовні вимоги виконав, відзив на позов надав, визнав обґрунтованими нарахування пені у розмірі 16344,20грн. та три відсотки річних у розмірі 3602,36грн.
Суд розгляд справи відкладав з 24.04.14р. на 13.05.14р., у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням останнім вимог суду.
У судовому засіданні, яке відбулося 08.05.14р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
19.03.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір №82/03 (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити продукцію в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в рахунках та накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору покупець (відповідач) здійснює оплату за кожну партію продукції протягом чотирнадцяти банківських днів з дати поставки цієї продукції.
Згідно з пунктом 3.2 договору оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахунку грошових коштів та поточний рахунок постачальника (позивача). Датою оплати вважається дата перерахування грошових коштів на рахунок постачальника (позивача).
На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1816913,22грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27, 30, 33, 36, 39, 42, 44, 46, 49, 51, 54, 56, 58, 60, 62, 64, 67, 69), копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідач товар отримав без заперечень та зауважень, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками відповідача видатковими накладними, однак отриманий від позивача товар відповідач оплатив з порушенням строку.
Відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за товар визнає відповідач, що підтверджується відзивом за вих.№б/ від 12.05.14р. і позивач, що підтверджується клопотанням за вих.№069 від 12.05.14р.
Відповідно до п.5.1 договору за порушення строку оплати продукції покупець (відповідач) оплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми, за кожен день прострочки.
Відповідач у відзиві на позов стверджує, що позивач неправильно розрахував пеню, яка зазначена в позовній заяві за вих.№033 від 21.03.14р. та надав суду контророзрахунок позовних вимог в якому визнав обґрунтованим розмір пені у сумі 16344,20грн.
Позивач подавши клопотання за вих.№069 від 12.05.14р. уточнив розмір пені та просив суд стягнути з відповідача 15963,18грн.
Враховуючи позиції сторін господарський суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 15963,18грн. пені обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у відзиві на позов стверджує, що позивач неправильно розрахував три відсотки річних, розмір яких зазначено в позовній заяві за вих.№033 від 21.03.14р. та надав суду контррозрахунок трьох відсотків річних в якому визнав обґрунтованим розмір трьох відсотків річних у сумі 3602,36грн.
Позивач подавши клопотання за вих.№069 від 12.05.14р. уточнив розмір трьох відсотків річних та просив суд стягнути з відповідача 3505,24грн.
Враховуючи позиції сторін господарський суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3505,24грн. три проценти річних обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).
Статтею 694 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
В силу ст. 627 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судові витрати по справі покласти на відповідача.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення п.1 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір" господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 2955,00грн.
Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 509, 525, 526, 655, 692, 694, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з приватного акціонерного товариства "Агро-Союз" (52511, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Майське, пров.Радгоспний,5; ідентифікаційний код 24437204) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропетротрейд" (04107, м.Київ, вул.Нагірна, 25-27, кімн. 14; ідентифікаційний код 38517444) 15963,18грн. (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три грн. 18 коп.) - пені; 3505,24грн. (три тисячі п'ятсот п'ять грн. 24 коп.) - три відсотки річних; 1827,00грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) - судовий збір, видати наказ.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Агропетротрейд" (04107, м.Київ, вул.Нагірна, 25-27, кімн. 14; ідентифікаційний код 38517444) судовий збір у розмірі 2955,00грн. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 00 коп.), про що винести ухвалу.
Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
19.05.14р.
Суддя І.В. Петренко