м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
Іменем України
16.06.2009 року Справа № 13/517пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Семендяєвої І.В.
суддів Єжової С.С.
Журавльової Л.І.
за присутністю секретаря
судового засідання Антонової І.В.
та представників сторін:
від позивача - повноважний представник не прибув;
від 1-го відповідача - повноважний представник не прибув;
від 2-го відповідача - повноважний представник не прибув,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Комунального підприємства „Луганська
обласна „Фармація”, м. Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 02.10.08 (підписано 03.10.08)
по справі № 13/517пн (головуючий суддя-Яресько Б.В., судді-Лісовицький Є.А., Пономаренко Є.Ю.)
за позовом Комунального підприємства „Луганська
обласна „Фармація”, м. Луганськ
до 1-го відповідача Сєвєродонецької міської ради,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
до 2-го відповідача Фонду комунального майна Сєвєродонецької
міської ради, м. Сєвєродонецьк
Луганської області
про визнання права власності
Позивач -Комунальне підприємство „Луганська обласна „Фармація” (далі -КП „ЛО„Фармація”) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом -Сєвєродонецька міськрада, перший відповідач) та до Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі за текстом -Фонд комунального майна, другий відповідач) про визнання за ним права власності на:
1. 3/4 частини нежитлового вбудованого приміщення з підвалом, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 65;
2. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 11;
3. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 43;
4. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна 39;
5. 1/10 частини нежитлового вбудованого приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 5;
6. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 4.
Заявою про забезпечення позову від 23.11.06 позивач просив суд прийняти заходи по забезпеченню даного позову, шляхом заборони Сєвєродонецькій міськраді та Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради до розгляду даного спору по суті та набранням чинності рішення по цій справі відчужувати вищевказані нежитлові приміщення та припинити виселення КП „ЛО„Фармація” з цих приміщень яке здійснюється на підставі наказу господарського суду Луганської області по справі № 13/237пд.
Дану заяву місцевий господарський суд ухвалою від 27.11.06 задовольнив частково: задоволено заяву позивача про забезпечення позову та заборонено відповідачам відчужувати нежитлові приміщення, що є предметом спору до розгляду справи по суті та набрання рішенням по справі № 13/517пн законної сили; заяву позивача щодо припинення його виселення зі спірних приміщень відхилено судом з огляду на те, що зазначене виселення відбувається на виконання рішення суду по справі № 13/237пд, що набрало законної сили.
Позивач 27.11.06 надав суду клопотання про призначення судової експертизи, а 07.12.06 КП „ЛО„Фармація” знову подало заяву від 06.12.06 про забезпечення позову, якою просив суд прийняти заходи по забезпеченню даного позову, шляхом заборони відповідачам до розгляду даного спору по суті та набранням чинності рішення по даній справі виселяти позивача зі спірних нежитлових приміщень.
Господарський суд Луганської області ухвалою від 20.12.06 ухвалив: клопотання про призначення експертизи задовольнити: призначити судову експертизу та зупинити провадження у справі до отримання висновків судового експерту по питанням, які зазначені у п. 1 цієї ухвали, а заяву про забезпечення позову відхилити, оскільки позивачем не було надано суду доказів вчинення відповідачами дій, на які посилався позивач у заяві № 1553 від 06.12.06 про забезпечення позову.
16.01.07 на адресу господарського суду Луганської області надійшла апеляційна скарга на ухвалу господарського суду від 20.12.06, якою позивач оскаржив ухвалу від 20.12.06 в частині відхилення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Сєвєродонецькій міській раді та Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради до розгляду даного спору по суті та набрання рішенням законної сили проводити виселення КП „ЛО„Фармація” зі спірних нежитлових приміщень.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.02.07 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від 20.12.06 залишено без змін.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 20.12.06 та з постановою Луганського апеляційного господарського суду від 13.02.07 відповідач звернувся до Вищого господарського суду України яким просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 20.12.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.02.07, ухвалити нове рішення, яким вжити заходи по забезпеченню позову по справі № 13/517пн шляхом заборони відповідачам по справі до розгляду спору по суті та вступу рішення в законну силу виселяти КП „ЛО„Фармація” зі спірних нежитлових приміщень.
Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.07 скаргу залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Луганської області від 20.12.06 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 13.02.07 без змін.
Позивач оскаржив дану постанову Вищого господарського суду у Верховному Суді України. Ухвалою Верховного суду від 07.08.07 КП „ЛО„Фармація” було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 05.06.07.
У зв'язку з неможливістю проведення судової експертизи з причин ухилення позивачем від вчинення необхідних дій, ухвалою місцевого господарського суду від 28.09.07 справу було поновлено за власною ініціативою суду.
Позивач 15.10.07 подав заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити аукціон з продажу об'єктів нерухомості, що є предметом даного спору, а також клопотання від 15.10.07 про призначення судової експертизи.
Ухвалою від 15.10.07 господарський суд відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити аукціон з продажу спірних об'єктів, оскільки 27.11.06 господарським судом Луганської області вже було винесено ухвалу про забезпечення позову і враховуючи наявність заборони на відчуження спірних об'єктів, забезпечення позову шляхом заборони проведення аукціону з їх продажу є недоцільним та не вплине на виконання судового рішення. Цією ж ухвалою було зобов'язано позивача надати суду належні докази щодо можливості проведення судової експертизи (за запропонованими позивачем у клопотанні від 15.10.07 про призначення судової експертизи питаннями) державним підприємством Луганська обласна служба „Укргосинвестекспертиза”.
У зв'язку з надходженням від позивача 23.10.07 апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в частині відхилення заяви позивача про забезпечення позову від 15.10.07, справу було зупинено. Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.07 скаргу залишено без задоволення, а справу було повернуто господарському суду для подальшого розгляду.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.12.07 провадження у справі було поновлено.
У зв'язку з надходженням 19.12.07 до господарського суду Луганської області касаційної скарги позивача на ухвалу господарського суду від 15.10.07 та на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.07, ухвалою господарського суду Луганської області від 19.12.07 провадження у справі було зупинено.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.08 касаційну скаргу КП „ЛО„Фармація” було частково задоволено: постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.11.07 скасовано, а касаційне провадження щодо скасування ухвали господарського суду Луганської області від 15.10.07 припинено.
Позивач оскаржив постанову Вищого господарського суду України від 15.04.07 у Верховному Суді України. Ухвалою від 29.05.08 Верховний Суд України відмовив у порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15.04.08.
Провадження у справі ухвалою від 01.07.08 було поновлено.
Позивач надав господарському суду клопотання від 31.07.08 про витребування доказів яке ухвалою від 04.08.08 було задоволено.
КП „ЛО„Фармація” 05.09.08 господарському суду було подано заяву № 936 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні нежитлові приміщення.
Ухвалою від 15.09.08 господарський суд Луганської області відхилив зазначену заяву про накладення арешту на спірне майно, оскільки 27.11.06 господарський суд своєю ухвалою по цій справі вже забезпечив позов, шляхом заборони відповідачам відчужувати спірні нежитлові приміщення, а підрозділом примусового виконання рішень головного управління юстиції у Луганській області була прийнята постанова від 09.09.08 про відкриття виконавчого провадження за ухвалою суду від 27.11.06.
Позивач оскаржив вищевказану ухвалу господарського суду Луганської області, звернувшись до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 30.09.08.
Рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.08 по справі № 13/517пн у задоволенні позову КП „ЛО„Фармація” про визнання права власності повністю відмовлено та скасовано забезпечення позову, застосоване судом у п. 4 ухвали від 27.11.06 по справі № 13/517пн. Дане судове рішення мотивоване ст. ст. 331, 332 Цивільного кодексу України
Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 1102 від 16.10.08 якою просить скасувати рішення господарського суду Луганської області по справі № 13/517пн від 02.10.08 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Розпорядженням голови суду від 20.10.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Семендяєва І.В., судді -Єжова С.С., Журавльова Л.І.
Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 20.10.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача. Справу було призначено на 11.11.08.
10.11.08 позивач надав суду клопотання № 1198 від 10.11.08 про перенесення розгляду справи № 13/517пн у зв'язку неможливістю присутності представника КП „ЛО„Фармація” у судовому засіданні 11.11.08. Враховуючи дане клопотання, колегією суддів Луганського апеляційного господарського суду, ухвалою від 11.11.08 розгляд скарги було відкладено до 02.12.08.
Позивач оскаржив ухвалу від 11.11.08 про відкладення розгляду справи у зв'язку з чим Луганський апеляційний господарський суд ухвалою від 28.11.08 зупинив апеляційне провадження.
Ухвалою від 30.12.08 Вищій господарський суд України відмовив у прийнятті касаційної скарги позивача.
Позивач оскаржив ухвалу Вищого господарського суду України від 30.12.08 у Верховному Суді України. Ухвалою від 19.02.09 Верховний суд України відмовив в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від 30.12.08. Справу було повернуто Луганському апеляційному господарському суду для подальшого розгляду.
Ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 05.06.09 апеляційне провадження по розгляду скарги позивача на рішення господарського суду Луганської області від 02.10.08 по справі № 13/517пн було поновлено, справу призначено на 16.06.09.
Сторони явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 05545142, 05545134, 05545150.
Не з'явлення повноважних та компетентних представників сторін у судове засідання Луганського апеляційного господарського суду 16.06.09 не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду по суті.
Постанова приймається 16.06.09.
Від другого відповідача -Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради на адресу Луганського апеляційного господарського суду 15.06.09 надійшла телеграма про перенесення розгляду справи з 16.06.09 на інший день у зв'язку з відрядженням повноважного представника.
Дане клопотання другого відповідача судом відхиляється, оскільки відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на:
1. 3/4 частини нежитлового вбудованого приміщення з підвалом, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 65;
2. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 11;
3. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Гвардійський 43;
4. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна 39;
5. 1/10 частини нежитлового вбудованого приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 5;
6. нежитлове вбудоване приміщення, яке розташовано за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Космонавтів, 4.
Підставою своїх позовних вимог Комунальне підприємство „Луганська обласна „Фармація” визначило те, що воно протягом довгого строку було орендарем зазначених нежитлових приміщень та здійснювало як поточний ремонт, так і реконструкцію орендованого майна, що призвело до росту їх ринкової вартості; що внаслідок здійснення ним ремонтних робіт у спірних приміщеннях були фактично створені нові речі, на які та на частини яких позивач претендує як власник, виходячи з вартості виконаних ним робіт.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ст. ст. 328, 332, 778 Цивільного кодексу України, положення яких у даному випадку до правовідносин сторін не можуть бути застосовані.
Так, ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 332 Цивільного кодексу України визначено набуття права власності на перероблене майно. Відповідно до цієї статті переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.
Порядок набуття права власності на нерухоме майно, яке є предметом позову, набувається в порядку, передбаченому ст. 331 Цивільного кодексу України.
Згідно п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Отже, належними доказами у справі є зазначені у п. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України обставини та документи.
Позивачем не надано суду доказів завершення будівництва та прийняття нерухомого майна до експлуатації. Згідно листа відділу містобудування та архітектури Сєвєродонецької міської ради від 11.12.06 № 1617 акти державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів на спірні нежитлові приміщення не оформлялися.
Таким чином, позивачем не надані суду належні докази виникнення у нього права власності на спірні об'єкти нерухомості.
Статтею 778 Цивільного кодексу України, на яку позивач посилається у позові, передбачено, що якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
Позивачем не зазначено які саме нові речі створилися в наслідок здійснення ним поточного ремонту та будівельних робіт в орендованих приміщеннях, оскільки предметом позову є визнання права власності на нежитлові вбудовані приміщення, а не на інші об'єкти, які згідно доводів позивача були ним створені.
Заявлене позивачем клопотання про проведення судової експертизи відхилено судом першої інстанції обґрунтовано, оскільки відсутні інші належні докази у справі, передбачені вищезазначеними нормами Цивільного кодексу України, а висновок судового експерта відповідно до ст. ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України не є обов'язковим для господарського суду, не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом поряд з іншими доказами у справі.
Не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що господарський суд прийняв рішення, яке оскаржується, 02.10.08, в той час як 01.10.08 позивач подав до Луганського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Луганської області від 15.09.08 про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення позову у зв'язку з чим господарський суд повинен був відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупинити провадження у справі. Вищезазначена апеляційна скарга позивач на ухвалу господарського суду від 15.09.08 по даній справі дійсно надійшла до канцелярії господарського суду згідно штампу 01.10.08 (а. с. 107 т.V), але відповідно до ч. 3 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд у п'ятиденний строк надсилає одержану апеляційну скаргу або подання разом зі правою відповідному апеляційному господарському суду.
Згідно матеріалів справи, апеляційна скарга від 30.09.08 разом зі справою 13/517пн (4 томи) були направлені до Луганського апеляційного господарського суду 06.10.08 згідно супровідному листу від 06.10.08 (а. с. 101 т.V), на якому мається штамп Луганського апеляційного господарського суду про отримання 07.10.08.
Отже, у господарського суду Луганської області мався законний час з 01.10.08 по 06.10.08 для розгляду справи по суті і прийняття рішення у справі у вищезазначений період; таке рішення було прийняте 02.10.08.
Також підставно та відповідно висновкам суду про відмову в позовних вимогах судом першої інстанції скасовані заходи про забезпечення позову, застосовані ухвалою місцевого господарського суду від 27.11.06 по даній справі.
Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою покладається на заявника апеляційної скарги (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 43, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Луганська обласна „Фармація”, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 02.10.08 по справі № 13/517пн залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 02.10.08 у справі № 13/517пн залишити без змін.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.В. Семендяєва
Суддя С.С. Єжова
Суддя Л.І. Журавльова