25.11.08р.
Справа № 1/272-08(9/3/117-08(35/210-07)
За позовом Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал", м. Дніпропетровськ
до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпропетровськ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Дніпропетровського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації, м. Дніпропетровськ
про визнання недійсними другого та третього пунктів рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України
Суддя Рудь І.А.
Представники:
від позивача: Христова Т.О., довір. № 27/28-06 від 06.10.2008р.;
від відповідача: Чернодуб О.Л., довір. № 95 від 10.06.2008р.;
від третьої особи: не з'явився.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.01.2008р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2007р. скасовано в частині, що стосується часткового задоволення позову і стягнення з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України сум державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Своєю постановою Вищий господарський суд України залишив без змін рішення господарського суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" таким, що займало монопольне становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах власних мереж, які розташовані на території міста Дніпропетровська, з часткою 100 відсотків, в період з 2001 по 2004 роки.
Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог.
Розпорядженням голови господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2008р. справу № 9/3/117-08(35/210-07) передано для розгляду судді Рудь І.А
Відповідно до матеріалів справи, 07.05.2007р. Міське комунальне виробниче підприємство "Дніпроводоканал" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.12.2006р. № 13.5./18-п по справі № 26.1/45.
Свої вимоги обгрунтовує тим, що вказаним рішенням до нього застосовано штраф в розмірі 7000 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції внаслідок порушення періодичності повірки лічильників, з чим позивач не погоджується, оскільки здійснював ці роботи відповідно до вимог органів Державного метрологічного контролю. Крім того, зазначає, що відповідач не надав обгрунтованого розрахунку штрафу.
Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає, що прийняв оспорюване рішення в межах своєї компетенції, на підставі об'єктивного розгляду справи та встановлене ним порушення зі сторони позивача щодо зменшення строків повірки лічильників гарячого та холодного водопостачання є зловживанням монопольним (домінуючим) положенням на ринку. Вказує, що згідно ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”за вчинене порушення накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, та вважає доводи позивача щодо накладення штрафу безпідставними.
До участі у справі залучено третю особу на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Представник третьої особи в судові засідання не з'явився та не надав витребувані судом документи.
Суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, оскільки останній про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, приєднані до матеріалів справи.
В порядку ст.85 ГПК України, за згодою представників сторін, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -
01 грудня 2006р. адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України було винесено рішення №13.5/18-п по справі №26.1/45 “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”, згідно з яким було визнано, що Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” займало монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах власних мереж, які розташовані на території міста Дніпропетровська, з часткою 100 відсотків, в період з 2001 по 2004 роки; визнано дії Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” щодо встановлення періодичності проведення повірок лічильників холодної та гарячої води, які використовуються для обліку води у комунально-побутовій сфері, в інші, ніж встановлено паспортом терміни при прийнятті їх в експлуатацію, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 13 зазначеного Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”; накладено штраф на Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п.2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у розмірі 7000 грн.
Позивач з вказаним Рішенням не погодився та оскаржив його до суду.
У даному судовому засіданні справа розглядається в частині позовних вимог, що стосуються визнання недійсним вищевказаного рішення стосовно визнання дій Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” щодо встановлення періодичності проведення повірок лічильників холодної та гарячої води, які використовуються для обліку води у комунально-побутовій сфері, в інші, ніж встановлено паспортом терміни при прийнятті їх в експлуатацію, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 13 зазначеного Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”; накладення штрафу на Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал” за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у п.2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої ст.52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у розмірі 7000 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основними завданнями Антимонопольного комітету України є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, а також запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Порядок користування питною водою з комунальних водопроводів та прийняття стоків в комунальну каналізацію визначається Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, які затверджені наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994р. N 65 з подальшими змінами та доповненнями (надалі Правила).
Згідно пунктів 4.1. та 4.15 Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з Водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Усі водолічильники, в обумовлені паспортом строки, підлягають повірці представником Держспоживстандарту з встановленням пломби з перевірочним тавром. Водолічильники, що не мають відповідного тавра Держспоживстандарту, до встановлення та експлуатації не допускаються.
Законом України “Про метрологію та метрологічну діяльність” встановлено, що державна метрологічна система створює необхідні засади для забезпечення єдності вимірювань у державі, а її діяльність спрямована на реалізацію єдиної технічної політики у сфері метрології.
Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері метрології здійснює державне управління забезпеченням єдності вимірювань в Україні. До його повноважень належить проведення єдиної в державі технічної політики щодо забезпечення єдності вимірювань, у тому числі: організація та проведення державного метрологічного контролю і нагляду; визначення порядку встановлення приналежності технічних засобів до засобів вимірювальної техніки; затвердження норм часу на повірку засобів вимірювальної техніки.
Встановлення міжповірочного інтервалу знаходиться в межах компетенції Держспоживстандарту, а прийняті рішення з цього питання повинні бути відображені в експлуатаційній документації виробника, в тому числі в паспорті на прилад. Рішення Держспоживстандарту з питань метрології, прийнятті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання міністерствами, відомствами, підприємствами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності, представники МКВП «Дніпроводоканал»в процесі приймання та опломбування лічильників складають відповідні акти, у яких зазначають дату наступної обов'язкової повірки лічильника. Міжповірочний інтервал, який зазначається в актах, не встановлюють самостійно, він зафіксований або в паспорті на прилад, або в рішенні Держспоживстандарту, або в нормативно - правових документах загальнодержавної дії (наприклад, ДСТУ 2708-99 „Поверка средств измерительной техники).
Відповідно до п.3.4. ДСТУ 2708-99 „Поверка ередств измерительной техники»позачергова повірка виконується у випадках продажу споживачу засобів вимірювань і закінчення половини міжповірочного інтервалу (не більше 1,5 року). Контролери КВП «Днпроводоканал»зазначали наступну дату для повірки водолічильників через 18 місяців, керуючись саме вимогами п.3.4 Держстандарту на підставі того, що споживачі купували лічильники після закінчення половини міжповірочного інтервалу.
Відповідно до ДСТУ 2708-99 “Повірка засобів вимірювальної техніки”територіальні органи Держстандарту України та акредитовані метрологічні служби повинні проводити аналіз результатів метрологічної повірки. Якщо результати періодичної повірки або державного метрологічного нагляду свідчать про те, що засоби вимірювальної техніки не відповідають метрологічним нормам на протязі встановленого міжповірочного інтервалу територіальний орган Держстандарту України, що проводить повірку на закріпленій території, може приймати рішення про зменшення міжповірочного інтервалу.
Держстандартом були прийняті рішення про скорочення міжповірочного інтервалу щодо повірки лічильників холодної води до 12 місяців (лист №19067712 від 04.12.1992р., Акт проведення робіт по вивченню експлуатаційних властивостей лічильників холодної води в міжповірочний інтервал від 20.11.1999р.)
Встановлення міжповірочних інтервалів лічильників холодної води знаходиться поза межами компетенції міськводоканалу та приписи органів Держстандарту є для позивача обов'язковими до виконання.
Згідно статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
Слід зазначити, що відповідачем не надано відповідних документів на підтвердження своїх заперечень та належних доказів щодо того, що прилади, які встановлювались споживачам, були новими і не надано документів, згідно з якими споживачам встановлювались зазначені в Рішенні адміністративної колегії від 1.12.2006 року № 13.5/18-п по справі №26.1/45 міжповірочні інтервали.
Заперечення відповідача щодо фактів придбання абонентами МКВП «Дніпроводоканал»коштовних приладів обліку, нарахування абонентам плати за надані послуги за нормами водоспоживання у разі несвоєчасної повірки лічильників, отримання позивачем прибутку від здійснення метрологічних робіт (на здійснення яких він не має ліцензії і відповідно їх не здійснює), понесення додаткових витрат споживачами, спростовуються матеріалами справи та поясненнями позивача. Отже, відповідачем не доведено факту виникнення можливості ущемлення інтересів інших об'єктів господарювання або споживачів, зокрема заподіяння їм шкоди (збитків).
Таким чином, дії позивача не можна вважати зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку та рішення адміністративної колегії Дніпропетровського територіального відділення Антимонопольного комітету України в цій частині неправомірне, а, отже, і неправомірне накладення штрафу в сумі 7000,00 грн.
З огляду на викладене, з врахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що вимоги позивача обґрунтовані та доведені матеріалами справи і підлягають задоволенню в частині визнання недійсними частини 2 та частини 3 Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.12. 2006р. за №135/18-к (Справа №26.1/45) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції” недійсними.
Щодо стягнення судових витрат по справі, то вони покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 25, 29 Господарського кодексу України, ст.ст. 13, 50, 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” господарський суд,-
Позов задовольнити.
Визнати недійсною частину 2 Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.12.2006р. за №135/18-к (Справа №26.1/45) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”щодо “визнання дій Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”щодо встановленні періодичності проведення повірок лічильників холодної та гарячої води, які використовуються для обліку води у комунально-побутовій сфері, в інші, ніж встановлено паспортом терміни при прийнятті їх в експлуатацію, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом другим статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним частиною першою статті 13 зазначеного Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку”.
Визнати недійсною частину 3 Рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.12. 2006р. за №135/18-к (Справа №26.1/45) “Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції”щодо “накладення штрафу на Міське комунальне виробниче підприємство “Дніпроводоканал”за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в п. 2 цього рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції”в розмірі 7000 (сім тисяч гривень)”.
Стягнути з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України -49004, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова,2, код ЄДРПОУ 20306037 (р/р 35220002000336 у УДКУ м. Дніпропетровська, МФО 805012) на користь Міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”- 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Красна, 21а, код ЄДРПОУ 03341305 (п/р 26006091207141 в Жовтневому безбалансовому відділенні обласної філії Укрсоцбанку, МФО 305017) 56 грн. 67 коп. (п'ятдесят шість грн.. 67 коп.) - витрат по сплаті держмита, 78 грн. 67 коп. (сімдесят вісім грн. 67 коп.) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Рішення підписано - 20.02.2009р.
І.А. Рудь