01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
09.06.2009 № 05-5-16/16224-16/107
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Карастоянов П.В.- представник, дов.№ 09 від 06.01.2009,
Огненний А.Б.- представник, дов.№ 09/30 від 09.01.2009,
Табій А.В.- представник, дов.№ 09/31 від 09.01.2009;
від відповідачів 1, 2, 3 - не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2008
у справі № 05-5-16/16224-16/107 (суддя
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Донецької обласної державної адміністрації
Управління праці та соціального захисту населення у Новоазовському районі Донецької області
Управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення 648935,29 грн.
Розпорядженнями В.о.голови Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 № 01-23/1/5, від 06.04.2009 № 01-23/1/2, від 27.04.2009 № 01-23/1/7, від 30.04.2009 № 01-23/1/3, Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 № 01 23/1/8 склад колегії суддів змінювався.
Ухвалою В.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 08.05.2009 продовжено строк розгляду апеляційної скарги.
На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 07.10.2008, 14.04.2009, 28.04.2009, 05.05.2009, 02.06.2009 розгляд апеляційної скарги відкладався на 28.10.2008, 28.04.2009, 05.05.2009, 02.06.2009, 09.06.2009, відповідно.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 у справі № 05-5-16/16224-16/107 призначено судову експертизу, апеляційне провадження зупинено, а ухвалою від 10.03.2009 апеляційне провадження поновлено, у зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2008 у справі № 05-5-16/16224-16/107 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що метод позивача для визначення розміру компенсації за пільгові перевезення окремих категорій громадян застосований ним безпідставно; чинне законодавство не передбачає використання форми 51-авто (місячна) "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом" для обчислення розмірів і компенсацій за перевезення пільгових категорій пасажирів; застосування коефіцієнта 1,48 та посилання на вказівку начальника головного управління статистики у Донецькій області від 26.01.2006 № 05/1-2-08/16 є безпідставним; договором від 05.10.2004 № 122-20/8144 зобов'язання компенсувати позивачу збитки від перевезень пільгової категорії населення не передбачено; позивач мав довести розмір збитків та наявність причинного зв'язку між невиконанням або неналежним виконанням договору та понесеними збитками; позивач не довів належним чином, за якою методикою, яким чином та відповідно до якого нормативного акту визначено розмір збитків (компенсації), в якому саме розмірі необхідно відшкодувати зазначену компенсацію з кожного відповідача.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2008 у справі № 05-5-16/16224-16/107 скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.
На думку заявника, суд першої інстанції неправильно не застосував ст.7 Закону України "Про автомобільний транспорт" якою встановлено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані забезпечити компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезень пільгових категорій пасажирів; наведена правова норма не містить вимог щодо обмеження розміру компенсації втрат перевізника, отже збитки перевізника компенсуються в повному обсязі.
Заявник, посилаючись на норму ч.3 ст.22 ЦК України, п.2.1.5 договору № 122-20/8144 від 05.10.2004, п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", п.5 Порядку, стверджує, що згідно з чинним законодавством компенсація позивачу, як перевізнику, його збитків здійснюється на підставі двох документів: звітів позивача та актів звіряння між позивачем та другим відповідачем, копії яких є в матеріалах справи. Саме на підставі вказаних документів другий відповідач здійснював часткову компенсацію збитків.
Заявник стверджує, що чинне законодавство вимагає повної компенсації збитків перевізника від перевезень пасажирів пільгових категорій, посилаючись на п.п. 4, 12 зазначеного Порядку.
На думку заявника, судом порушено вимоги ст.43 ГПК України.
У письмовому поясненні від 14.10.2008 заявник стверджує, що у цілому чинне законодавство передбачає звітність перевізників за відсутності форми "2-пільга". Враховуючи зміст цієї форми звітності та дуже велику кількість пасажирів пільгових категорій, позивачем звітність за формою "2-пільга" не надавалась, що не тільки не суперечить чинному законодавству, але і прямо передбачена ним; здійснення звітності позивача за формою № 51-авто прямо передбачено сукупністю нормативних актів, в тому числі п.2 постанови Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002.
У відзиві на апеляційну скаргу перший відповідач, заперечуючи доводи скарги, стверджує, зокрема, про безпідставність посилання на ч.3 ст.22 ЦК України, оскільки за договором від 05.10.2004 № 122-20/8144 Донецька облдержадміністрація не брала зобов'язань сплачувати позивачу будь-які суми, тому, що здійснення безкоштовного перевезення пільгової категорії громадян є одним із заходів з виконання державних програм соціального захисту населення; фінансування таких заходів здійснюється з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету; відносини щодо здійснення компенсації за пільговий проїзд громадян мають здійснюватись з дотриманням вимог Бюджетного кодексу України; згідно зі ст.ст.51, 78 цього Кодексу взяття бюджетних зобов'язань та проведення видатків розпорядниками коштів місцевих бюджетів можливо виключно в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.
У письмових поясненнях та у запереченнях проти висновку № 6086/25 судової бухгалтерської експертизи від 10.04.2009 перший відповідач просить відхилити висновок судової експертизи у справі, посилаючись, зокрема, на те, що відхилення в пройденій відстані маршруту: "Новоазовськ (АС) - Маріуполь (АС)" викликають сумнів щодо достовірності наданих суду дорожніх листів, або їх відношенні до перевезень за договором № 122-20/8144; з урахуванням того, що протяжність рейсів 8608-8608 та 8615-8620 була продовжена до третьої прохідної позивача, можна зробити припущення, що основну кількість пасажирів складають працівники позивача; розрахунки втрат на підставі даних дорожніх листів, які були одним з основних джерел для розрахунків судової експертизи, та Інструкції про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом по маршрутах, затверджених наказом Мінстату від 27.05.96 р. № 150, зареєстрованим в Мін'юсті 30.05.96 р. за № 258/1283 (далі - Інструкція № 150) не можуть використовуватись для визначення розміру згаданих збитків, оскільки не відображають фактичний пасажирообіг з урахуванням пільговиків, крім того, вартість послуг, наданих пільговикам підприємствами, розраховується за формами, визначеними Положеннями про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 117; на сторінках 10 та 11 містяться різні дані щодо розміру понесених збитків; у висновках по третьому та четвертому питаннях вказано загальну кількість рейсів не 18, а 20.
Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги з тих підстав, що на нього дія договору № 122-20/8144 не поширюється; розрахунки з позивачем повинні здійснюватись на підставі Бюджетного кодексу України, законів України про Державний бюджет України на відповідний рік, постанов Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, від 20.01.2003 № 117, якою затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги; позивач жодного разу не надав управлінню звіту вказаної у п.10 зазначеного Положення форми, тобто не підтвердив надання пільги по перевезенню громадян, тому не може наполягати на відшкодуванні вказаних сум; надані суду акти звірянь форми № 51-авто є актами статистичної звітності, підписані із зауваженнями, що розрахунки будуть здійснюватись в межах запланованих призначень.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення 648 935,29 грн. збитків від перевезень автомобільним транспортом пасажирів пільгових категорій у 2006р. на маршруті загального користування приміським сполученням: "Новоазовськ - Маріуполь" у звичайному режимі, щоденно, та судових витрат.
Згідно із п.4.1.1 договору № 122-20/8144 на перевезення пасажирів автомобільним транспортом від 05.10.2004 перший відповідач, за договором замовник, надає позивачу, за договором перевізнику, право на перевезення пасажирів на маршрутах загального користування: "Новоазовськ (АС) - Маріуполь (АС) рейсами №№ 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8614, 8603-8608, 8615-8620 з 05.10.04 по 05.10.07 р.
Відповідно до п.п.2.15, 2.4.4 договору № 122-20/8144 перший відповідач зобов'язаний сприяти щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України; позивач має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян.
У договорі № 122-20/8144 сторони не передбачили порядок компенсації позивачу збитків від пільгових перевезень.
Згідно із п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" зі змінами, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі отриманих від них щомісячних звітів щодо послуг, наданих отримувачам, які мають право на відповідні пільги. Відповідно до зазначеної постанови завдання, передбачені п.2 цієї постанови, покладені на другого відповідача.
Наказом Державного комітету статистики України від 18.06.2004 № 389 "Про затвердження форм державних статистичних спостережень з автомобільного транспорту" зі змінами, у редакції, чинній протягом 2006р., затверджено таку форму державного статистичного спостереження, як місячна, № 51-авто "Звіт про перевезення вантажів та пасажирів автомобільним транспортом", поширивши її на юридичних осіб та їх відокремлені підрозділи всіх форм власності, основним або одним із видів економічної діяльності яких є вантажні й (або) пасажирські перевезення.
Позивачем надавались протягом 2006 року щомісячні звіти про перевезення пасажирів автомобільним транспортом Форма № 51-авто та щомісячно складались позивачем і відповідачем акти звіряння.
Згідно зі звітом позивача про перевезення пасажирів автомобільним транспортом Форма №51-авто, за січень-грудень 2006 року надані послуги по приміських перевезеннях пасажирам: платним - 376,5 тис.чол, безплатним - 557,2 тис.чол.
Відповідно до даних звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом у приміському сполученні та розрахунків за надані послуги станом на 01.01.07 р., складеного позивачем та другим відповідачем, заборгованість всього станом на 01.01.07 р. становить 989 349,69 грн.
Однак, ані зі звіту Форма-51-авто, ані із вказаного звіряння не вбачається даних, на підставі яких можна було б зробити висновок про розмір компенсації за перевезення пільгових категорій громадян протягом 2006р. на маршруті: "Новоазовськ (АС) - Маріуполь (АС) рейсами: №№ 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8614, 8603-8608, 8615-8620.
Згідно із розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, ним нараховано суму збитків, у зв'язку із перевезенням пільгових категорій населення за маршрутом: "Новоазовськ АС - Маріуполь АС" в 2006р., всього у розмірі 765 115,60 грн., де 5 169 700 - пасажирообіг; 1,48 - коефіцієнт відповідності кількості безплатних і платних пасажирів, 0,1 - тариф на перевезення одного пасажира на відстань 1 км.
Із врахуванням одержання в 2006р. позивачем суми бюджетних коштів на відшкодування збитків всього у розмірі 116 180,31 грн., ним позовні вимоги пред'явлені про стягнення суми 648 935,29 грн.
Здійснення компенсаційної виплати у розмірі 116 180,31 грн. відображено у звірянні про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги станом на 01.01.07 р. у приміському сполученні, складеному позивачем та другим відповідачем.
Згідно із висновком № 6086/25 судово-бухгалтерської експертизи Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, складеного 24.02.2009, кількість пасажирів, яку всього перевезено позивачем згідно із договором № 122-20/8144 від 05.10.04 за маршрутом: "Новоазовськ (АС) - Маріуполь (АС) рейсами №№ 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8613, 8614, 8603-8620 протягом 2006р. складає - 534,61 тис.пасажирів; загальна сума оплати за проїзд, що одержана позивачем, складає - 492 597,88 грн.; кількість пасажирів пільгової категорії громадян складає - 319,04 тис; розмір збитків, які позивач поніс внаслідок перевезення пасажирів пільгової категорії громадян, склав - 729 044,86 грн.
Як вже зазначалось, пунктом 2.4.4 договору № 122-20/8144 встановлено, що позивач має право одержувати компенсацію, передбачену за перевезення пільгових категорій громадян.
Згідно зі ст.ст.11, 37 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344 в редакції Закону України від 23.02.2006 № 3492, що набрав чинності з 07.04.2006, встановлено, що послуги з перевезення пасажирів автобусними маршрутами загального користування за визначеними уповноваженими органами тарифами та на пільгових умовах відповідно до законодавства є соціально значущими та їх надання здійснюється відповідно до законодавства з питань поставки продукції для державних потреб; пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування; збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів; відносини пасажирського перевізника з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування визначаються договором на перевезення пасажирів за автобусним маршрутом загального користування; види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.
Відповідно до п.2 ст.1 та п.1 ст.4 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" від 22.12.1995 № 493, в редакції Закону № 3205 від 15.12.2005, поставка товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються для цього; обсяг коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування; фінансове забезпечення виконання державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно із ч.ч.4, 7ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вже зазначалось, згідно із п.2.1.2 договору № 122-20/8144 перший відповідач зобов'язався сприяти позивачу щодо компенсації збитків від перевезень пільгової категорії населення в порядку, встановленому законодавством України.
Як вбачається із матеріалів справи (а.с.21, т.2) перший відповідач звернувся до Заступника Міністра фінансів України з листом від 26.12.2006 № 02/12-3448 про надання відповідного доручення щодо здійснення перерахування коштів субвенції з державного бюджету на надання пільг та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у грошовій формі в сумі 15 040,2 тис.грн.
Згідно із ч.ч.5, 6 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; втрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.
Відповідно до пп. "б" п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 БК України видатки місцевих бюджетів на державні програми соціального захисту, в тому числі компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п.п.2,3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 зі змінами, фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі; головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем та другим відповідачем вживались заходи щодо укладення договору № 6 про фінансування витрат підприємства на перевезення пільгової категорії громадян від 01.05.2006. Однак, сторони не дійшли остаточної згоди щодо умов договору, про що свідчить напис другого відповідача на протоколі розбіжностей, отже, зазначений договір є неукладеним.
Відповідно до акту звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян автотранспортом та розрахунків за надані послуги на 01.01.07 р., складеним між позивачем та другим відповідачем, компенсаційна виплата всього за 2006р. склала загальну суму 1 105 530,00 грн. грн., перераховано позивачу компенсацію у розмірі - 116 180,31 грн., заборгованість станом на 01.01.07 р. склала 989 349,69 грн.
Із зазначеним погодились обидві сторони акту звіряння, лише другим відповідачем відмічено, що розрахунки будуть проводитись у межах запланованих призначень.
Згідно із Додатком № 7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 № 3235 Обласному бюджету Донецької області передбачена субвенція з державного бюджету на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг, перелічених у цьому розділі) та компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян у розмірі 96 836,7 тис.грн.
Рішенням Донецької областної ради від 06.01.2006 № 4/31-786 "Про обласний бюджет на 2006 рік" на 2006 рік розподілено між місцевими бюджетами області об'єми міжбюджетних трансфертів із державного бюджету, таким чином, що Новоазовському району передбачено на компенсацію за пільговий проїзд в міському та приміському електро- і автотранспорті окремих категорій громадян суму у розмірі 61,6 тис.грн.
В подальшому рішеннями Донецької обласної ради від 05.06.2006 № 5/2-22, від 21.09.2006 № 5/5-37, від 23.11.2006 № 5/6-100 вносились зміни до вищезазначеного розподілу, внаслідок чого сума у розмірі 61,6 тис.грн. змінювалась, відповідно, на 92,4 тис.грн., 121,4 тис.грн., 592,5 тис.грн.
Другим відповідачем не доведено того, як сума 592,5 тис.грн., була розподілена на надання пільг з послуг зв'язку та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг, перелічених у відповідному розділі Додатку № 7 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік") та компенсацію за пільговий проїзд в міському та приміському електро- і автотранспорті окремих категорій громадян.
Із наданих другим відповідачем копій кошторису на 2006 рік Новоазовського управління праці та соціального захисту населення, копій кошторису на 2006 рік ВАТ "ММК ім.Ілліча", плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2006 рік ВАТ "ММК ім.Ілліча", довідки про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2005 рік, довідок про зміни до річного розпису бюджету (кошторису) на 2006 рік від 23.06.06, від 27.09.06, довідок про зміни до плану асигнувань (за винятком надання кредитів з бюджету) загального фонду бюджету на 2006 рік від 23.06.06, від 27.09.06 не вбачається того, що згадана сума 592,5 тис.грн. була розподілена за призначеннями, встановленими законодавством.
Згідно із висновком № 6086/25 судової бухгалтерської екпертизи експертом, застосовуючи Інструкцію про порядок обліку пасажирів, що перевозяться громадським транспортом на маршрутах, затверджену наказом Мінстату України від 27.05.96 № 150, на підставі даних дорожніх листів та довідки підприємства від 04.02.09 р. № 09/311 щодо порядку обліку та відображення у дорожніх листах кількості пасажирів, розмірів виручки, встановлено, що протягом 2006р. позивачем здійснено перевезення за маршрутом: Новоазовськ (АС) - Маріуполь АС рейсами: №№ 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8614, 8603-8608, 8615-8620 платних пасажирів у кількості - 215 565 чол., сума виручки становить - 492 597,88 грн., пройдено км.- 276822, кількість перевезених безплатних пасажирів - 319 036,2, загальна кількість перевезених пасажирів - 534 601,20.
Як вбачається зі змісту п.п.6.2, 8.1 згаданої Інструкції, на яких грунтуються висновки експерта, положення цих пунктів передбачають наявність відомостей про кількість проданих квитків, кількість платних пасажирів.
У експертному висновку зазначено, що для проведення дослідження експерту не надані регістри бухгалтерського обліку - журнали, відомості та інше, у яких підприємством вівся облік пасажирів пільгової категорії громадян у 2006р., таким чином експерту неможливо визначити яким чином позивач проводив облік пасажирів пільгової категорії.
Як вбачається із дорожніх листів позивача за 2006 рік, ані дані бланку дорожнього листа, ані наявні відмітки у дорожніх листах не стосуються кількості проданих квитків, або платних пасажирів, а рядки графи:"Сума виручки" дорожніх листів не заповнені.
В експертному висновку зазначено, що позивачем у довідці за № 09/311 від 04.02.09 р. описано порядок обліку та відображення у дорожніх листах загальної кількості пасажирів, внесення на зворотному боці загального розміру виручки (перший рядок), розміри виручки, що отримана від продажу білетної продукції за готівку та отриманої у безготівковій формі (другий та третій рядок), кількість перевезених платних пасажирів та пасажирообіг за зміну (правий нижній куток дорожнього листа).
Однак, довідка зацікавленої особи, видана 04.02.09 р., не є доказом відомостей діяльності підприємства по наданню послуг з перевезення пасажирів у 2006р., які підтверджуються відповідними первиними та бухгалтерськими документами, більше того, до наявних на зворотному боці дорожніх листів цифр, внесених після записів, які передбачені формою цього документа, не внесено будь-яких записів про їх зміст, а у правому нижньому кутку зазначені цифри та напис, що складає довільно скорочені слова, які не надають інформації щодо призначення цифр.
Щодо суми виручки, то форма дорожнього листа передбачає скріплення всіх написів підписом особи, яка користувалась автомобілем, проте, як вже зазначалось, рядки цієї графи не заповнені, а цифри, вказані нижче записів на зворотньому боці дорожніх листів, підписами особи, яка користувалась автомобілем, не скріплені.
За наявності перелічених обставин, по відношенню до інформації про кількість платних пасажирів, суми виручки, враховуючи вимоги п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996, то дорожні листи немає підстав вважати первинними обліковими документами обліку платних пасажирів, суми виручки.
Таким чином, зазначена довідка позивача та дорожні листи не мають юридичної сили доказу кількості перевезених позивачем пасажирів у 2006 році, одержаної суми виручки, виходячи із положень ст.34 ГПК України.
Відповідно до ст.ст.42, 43 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; ніякі докази не мають для господарського суду зазделегідь встановленої сили.
Оскільки належні докази кількості платних пасажирів, перевезених позивачем у 2006 році відсутні, у зв'язку з чим не були досліджені експертом, то немає підстав керуватися висновками експертизи, зробленими із застосуванням даних про кількість перевезених платних пасажирів, суми виручки, у тому числі і зробленим, шляхом розрахунків, висновком про те, що розмір збитків, які позивач поніс внаслідок перевезення пільгової категорії громадян згідно із договором № 122-20/8144 від 05.10.04 за маршрутом: Новоазовськ (АС) - Маріуполь (АС) рейсами №№ 8609, 8610, 8611, 8612, 8613, 8614, 8603-9608, 8615-8620 протягом 2006р. склав 729 044,86 грн.
Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та враховуючи такі обставини.
Статтею 7 Закону України "Про автомобільний транспорт" покладається на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, зокрема, обов'язок забезпечувати компенсацію втрат автомобільному перевізнику внаслідок перевезення пільгових категорій пасажирів та регулювання тарифів.
Згідно зі ст.120 Конституції України повноваження місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і Законами України.
Статтею 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586 зі змінами, передбачено, що місцевими державними адміністраціями здійснюється вирішення питань, віднесених до їх відання, у межах і формах, визначених Конституцією і законами України.
Таким чином, перший та другий відповідачі, здійснюючі свої повноваження щодо компенсацій із державного бюджету, повинні виконувати вимоги законодавства, дія якого поширюється на зазначені правовідносини, у той час як відповідно до преамбули Закону України "Про автомобільний транспорт" цей Закон визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту, а не порядок здійснення компенсацій за рахунок державного бюджету.
Оскільки ст.22 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди у результаті порушення цивільного права особи, а позивачем не доведено, що його право порушено та перевезення пільгової категорії пасажирів передбачене законодавством і позивачем добровільно обрано такий вид господарської діяльності, як перевезення пасажирів, то посилання на норми ст.22 ЦК України є безпідставним.
Апеляційною інстанцією не виявлено порушень вимог ст.43 ГПК України.
Крім того, згідно зі ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосуваання норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
З огляду на викдадене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2008 у справі № 05-5-16/16224-16/107 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2.Справу № 05-5-16/16224-16/107 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
18.06.09 (відправлено)