01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.06.2009 № 3/512
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Борисенко І.В.
Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Племінний завод "Бортничі"
на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2005
у справі № 3/512 (суддя
за позовом Відкрите акціонерне товариство "Племінний завод "Бортничі"
до Київська обласна державна адміністрація
Дочірнє підприємство "Вікторія-Трансгаз"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору оренди
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2005 р. у справі № 3/512 позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди від 24 листопада 2003 року, укладений між Київською обласною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Вікторія-Трансгаз», в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Київської обласної державної адміністрації 8214,06 грн. збитків відмовлено повністю.
Не погоджуюсь з рішенням суду, ВАТ «Племінний завод «Бортничі» подало апеляційну скаргу та просить рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2005 р. у справі № 3/512 змінити в частині, що стосується задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 збитків у розмірі 8.214,06 грн.
Підставами, з яких ВАТ «Племінний завод «Бортничі» порушено питання про перегляд рішення, було наступне. На думку ВАТ «Племінний завод «Бортничі», суд першої інстанції, не застосувавши до спірних відносин ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України, необґрунтовано визнав, що до даних відносин має бути застосовано лише стаття 1174 Цивільного кодексу України, що є свідченням неправильного застосування даної норми матеріального права.
Не погоджуюсь з рішенням суду, ДП «Вікторія-трансгаз» також подало апеляційну скаргу та просить рішення Господарського суду м. Києва від 31.08.2005 року у справі № 3/512 скасувати повністю та постановити нове рішення, яким у позові ВАТ «Племінний завод «Бортничі» відмовити повністю.
Підставами, з яких ДП «Вікторія-трансгаз» порушено питання про перегляд рішення, було наступне. На думку ДП «Вікторія-трансгаз», господарським судом при винесенні рішення, що оскаржується, допущено порушення норм ст. 22 та ст. 84 ГПК України. Крім цього господарським судом невірно застосовано п. 4 ст. 35 ГПК України та неправильно витлумачено зміст рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2005 року у справі № 2- 363/05.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005 р. у справі № 3/512 апеляційна скарга залишена без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без - змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2007 р. у справі № 3/512 касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Вікторія-Трансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2005 р. у справі № 3/512 та на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005 року у справі № 3/512 закрито.
Постановою Верховного Суду України від 22.04.2008 р. ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.02.2007 р. та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2005 р. скасовані, провадження в адміністративній справі закрито; справа направлена до Київського апеляційного господарського суду для розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2008 р. прийнято апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Племінний завод "Бортничі" до провадження.
В ході апеляційного провадження сторонами неодноразово оскаржувались поточні ухвали судових інстанцій.
Останньою ухвалою Верховного Суду України від 12.03.2009 р. відмовлено Відкритому акціонерному товариству „Племінний завод „Бортничі” у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.12.2008 р. у справі № 3/512.
Матеріали справи № 3/512 повернуто до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду апеляційних скарг.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 14.04.2009 р. прийнято до розгляду апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” та Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз” колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді: Іваненко Я.Л., Скрипка І.М., розгляд апеляційних скарг призначено на 06.05.2009.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2009 р. Новікова М.М. у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків передано для здійснення апеляційного провадження у даній справі колегії у складі головуючого судді Євсікова О.О., суддів Борисенко І.В., Шипка В.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 06.05.2009 прийнято до розгляду апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” та Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз” колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя - Євсіков О.О. (доповідач), судді: Борисенко І.В., Шипко В.В., розгляд апеляційних скарг призначено на 06.05.2009 р.
До початку судового засідання 06.05.2009 відповідач-2 подав заяву про відвід суддів Євсікова О.О., Іваненко Я.Л., Скрипка І.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 08.05.2009 р. за підписом Заступника Голови Київського апеляційного Новікова М.М. заяву позивача про відвід суддів Євсікова О.О., Іваненко Я.Л., Скрипка І.М. у справі № 3/512 залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду 12.05.2009 р. розгляд апеляційних скарг призначено на 10.06.2009 р.
Представник Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” у судовому засіданні 10.06.2009 підтримано раніше подану через канцелярію суду заяву від 19.08.2008 про відмову від апеляційної скарги.
Встановивши, що відмова Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” від апеляційної скарги не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, колегія суддів вирішила заяву позивача задовольнити, а апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2005 р. у справі № 3/512 припинити відповідно до ст. 100 ГПК України.
Представник Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз” у судовому засіданні 10.06.2009 р. підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у скарзі підстав.
Позивач у судовому засіданні 10.06.2009 р. заперечував проти доводів Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз”, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, котрі мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Відповідач-1 своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 10.06.2009 р. не з'явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду не надходило.
Тому, враховуючи, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи чотирьох апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Господарський суд міста Києва, приймаючи рішення у справі № 3/512, виходив з наступного.
Місцевим судом встановлено, що 24.11.2003 р. між Київською обласною державною адміністрацією та дочірнім підприємством «Вікторія-Трансгаз» було укладено договір оренди землі (запис про реєстрацію договору у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 20 від 24.11.2003 р.), відповідно до якого ДП «Вікторія-Трансгаз» було передано в оренду земельну ділянку площею 10,0 га.
Визнаючи недійсним даний договір оренди, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 10,0 га , яка передана в оренду ДП «Вікторія-Трансгаз», належить ВАТ „Племінний завод „Бортничі" на праві постійного користування. Відповідно до п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому кодексом. Відповідачі не надали суду доказів, що свідчать про вилучення у встановленому законом порядку спірної земельної ділянки у ВАТ «Племінний завод «Бортничі».
З огляду на ці обставини, судом зроблено висновок, що договір оренди від 24.11.2003 р., укладений між Бориспільською районною державною адміністрацією Київської області та ДП «Вікторія-Трансгаз», суперечить п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України суд першої інстанції визнав недійсним даний договір оренди.
Відмовляючи Позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з Київської обласної державної адміністрації 8.214,06 грн. збитків, суд виходив з того, що Позивачем не було надано доказів, які свідчили б про розмір шкоди, заподіяної останньому незаконними рішеннями Відповідача-1.
Як встановлено колегією суддів, 30.05.1997 р. Гірською сільською радою Бориспільського району Київської області було прийнято рішення № 35, яким вирішено передати у колективну власність та у постійне користування ВАТ "Племінний завод "Бортничі" земельні ділянки загальною площею 1022,3 га та 129,6 га відповідно.
ВАТ "Племінний завод "Бортничі" 08.09.1997 р. було видано Гірською сільською радою Бориспільського району Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ, зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1/23 та Державний акт на право постійного користування землею серія І-КВ № 000164, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № /290.
Зазначені обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції встановив, що у ВАТ "Племінний завод "Бортничі» виникло право постійного користування земельними ділянками площею 129,6 га, які визначені в Державному акті на право постійного користування землею (І-КВ № 000164, зареєстрованому в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № /290), як земельні ділянки з № № 4, 6.
В подальшому 24.11.2003 р. між Київською обласною державною адміністрацією та Дочірнім підприємством «Вікторія-Трансгаз» було укладено договір оренди землі (запис про реєстрацію договору у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 20 від 24.11.2003 р.), відповідно до якого було передано в оренду земельну ділянку площею 10,0 га.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 10,0 га , яка передана ДП «Вікторія-Трансгаз» за договором оренди, є частиною земельної ділянки, що передана ВАТ «Племінний завод «Бортничі» на підставі рішення № 35 Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області від 30.05.1997 р. та визначена в Державному акті на право постійного користування землею (серія І-КВ, № 000164, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № /290), як земельна ділянка № 4.
Переглядаючи спір по суті, колегія суддів також звертає увагу на те, що місцевий суд в оскаржуваному рішенні посилався на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 2- 363/05. На думку ДП «Вікторія-трансгаз», господарським судом невірно застосовано п. 4 ст. 35 ГПК України та неправильно витлумачено зміст рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 2- 363/05.
Разом з тим, колегія суддів відхиляє вказані твердження ДП «Вікторія-трансгаз», оскільки рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14.04.2005 р. у справі № 2- 363/05 скасоване ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29.12.2005 р. Вказана ухвала міститься у матеріалах справи, набрала законної сили та є чинною станом на день розгляду апеляційної скарги.
Крім цього суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали даної справи не містять доказів, які свідчили б про наявність юридичних фактів, що є підставою припинення права власності ВАТ „Племінний завод „Бортничі" на вищезазначену спірну земельну ділянку.
Подане Відповідачем-1 рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 р. № 86 «Про припинення права колективної власності на землю та права постійного користування землею ВАТ «Племінний завод «Бортничі» у зв'язку з його реформуванням» не може слугувати доказом припинення права постійного користування землею ВАТ „Племінний завод „Бортничі" з огляду на таке.
Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. (який був чинним на час прийняття зазначеного рішення Гірської сільської ради від 08.08.2000 р.) підставами припинення права користування земельною ділянкою чи її частиною є добровільна відмова від земельної ділянки, закінчення строку, на який було надано земельну ділянку, припинення діяльності підприємства, установи, організації, систематичного невнесення земельного податку в строки, встановлені законодавством України, та припинення у випадках передбачених п. 5-9 ст. 27 Земельного кодексу України.
Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою, що визначені в ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., є вичерпним.
Натомість, як зазначено в рішенні № 86 «Про припинення права колективної власності на землю та права постійного користування землею ВАТ «Племінний завод «Бортничі» у зв'язку з його реформуванням», воно приймалось Гірською сільською радою на підставі Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 р. № 1529/99.
А отже дане рішення приймалось не у зв'язку із добровільною відмовою землекористувача від земельної ділянки, закінчення строку, на який було надано земельну ділянку, чи припиненням діяльності підприємства, установи, організації.
Відповідно до ч. 6 ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. припинення права користування земельною ділянкою в інших випадках - передбачених пунктами 5-9 ст. 27 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку.
Відповідачами не надано належних і допустимих доказів того, що відповідні земельні ділянки вилучені у позивача з дотриманням вимог ст. 27 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України
Тому з огляду на вищезазначені норми чинного законодавства в даному випадку доказом припинення у ВАТ «Племінний завод «Бортничі» права постійного користування землею не може бути рішення місцевої ради народних депутатів.
Колегія суддів зважає і на те, що з 01.01.2002 р. набрав чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.
Згідно з п. 7 його Перехідних положень громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.
Відтак, обставини встановлені судом першої інстанції, а саме те, що земельна ділянка площею 10 га, яка передана в оренду Дочірньому підприємству «Вікторія-Трансгаз» за договором від 24.11.2003 р., укладеним між Київською обласною державною адміністрацією та дочірнім підприємством «Вікторія-Трансгаз» (запис про реєстрацію договору у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі № 20 від 24 листопада 2003 р.), належить ВАТ „Племінний завод „Бортничі" на праві постійного користування, відповідають дійсності та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (який був чинним на час укладення спірного договору) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку передбаченому кодексом.
При цьому відповідачі не надали суду доказів, що свідчать про вилучення у встановленому законом порядку спірної земельної ділянки у ВАТ «Племінний завод «Бортничі».
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що договір оренди від 24.11.2003 р., укладений між Київською обласною державною адміністрацією та дочірнім підприємством «Вікторія-трансгаз», суперечить п. 5 ст. 116 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що визнання судом першої інстанції недійсним договору оренди землі від 24.11.2003 р., укладеного між Відповідачем-1 та Відповідачем-2, ґрунтується на нормах чинного законодавства та обставинах, які встановлено судом.
Позивач в апеляційній скарзі зазначав, що судом першої інстанції не застосовано норму, яка підлягала застосуванню, а саме ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.
А отже Позивач зобов'язаний був довести розмір доходів, які він міг би реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене або наявність інших збитків. Але матеріали справи не містять доказів, що свідчать про те, що Позивачу завдано збитків.
З огляду на це, твердження Позивача про те, що судом першої інстанції не застосовано норму, яка підлягала застосуванню, не може бути прийнято судом до уваги і тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни рішення суду в цій частині.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для розгляду скарг на дії ДВС з урахуванням заявлених вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 3/512 від 31.05.2005 р. прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 100, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства „Вікторія-Трансгаз” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі № 3/512 від 31.05.2005 р. - без змін.
2. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Племінний завод „Бортничі” на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2005 у справі № 3/512 припинити.
3. Матеріали справи № 3/512 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя Євсіков О.О.
Судді Борисенко І.В.
Шипко В.В.