ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 40/97
09.09.08
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»
про примусове звільнення орендованої площі.
Суддя: Пукшин Л.Г.
Представники:
Від позивача: Конта М.П. за дов. № 53 від 31.05.2008.
Від відповідача: Карасьова К.О. за дов.№193/08-а від 05.06.08.
Від третьої особи: не з'явився.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі Позивач) звернулося з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»(далі Відповідач) про примусове звільнення Відповідачем орендованої площі у зв'язку із закінченням дії Договору оренди нерухомого майна № 1522 від 18.03.2005р.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що термін дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, та перебуває на балансі української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит»від 18.03.2005 № 1522, укладеного між Позивачем та Відповідачем, сплив 18.01.2007 року. Листом від 27.12.2006 року № 30-04/10457 Позивач повідомляв Відповідача про закінчення терміну дії договору та неможливості його пролонгації у зв'язку з Постановою Верховної Ради України від 31.05.2005 «Про невідкладні заходи щодо збереження цілісності лікувального комплексу української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», якою встановлено заборону відчуження майна, здачі в оренду і приватизація приміщень та обладнань лікарні а також земельні ділянки.
Ухвалою суду від 11.07.2008 року порушено провадження у справі № 40/97 та призначено розгляд справи на 29.07.2008.
29.07.2008 року в судове засідання з'явився представник Позивача, вимоги ухвали про порушення провадження виконав та подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Астеліт»звільнити (виселити даного орендаря) та повернути Позивачу державне нерухоме майно площею 10,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Чорновола, 28/1.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав. Через канцелярію суду подав клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю присутності у судовому засіданні уповноваженого представника у зв'язку з відрядженням.
Суд, за власною ініціативою, керуючись ст. 27 ГПК України вирішив залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача -Українську дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит»про що було винесено ухвалу та відкладено слухання справи на 12.08.2008.
12 серпня 2008 року в судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник Відповідача заперечував проти заявлених вимог. Третя особа на з'явилася у судове засідання, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи від третьої особи не надходило.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.09.2008.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін Господарський суд міста Києва,-
18 березня 2005 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна № 1522, що належить до державної власності, площею 10 кв.м., розміщене в м. Києві по вул. В.Чорновола, 28/1 і знаходиться на балансі Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».
На підставі зазначеного договору та у відповідності до Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна Позивач передав, а Відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме майно, визначене договором.
Згідно п.10.1. Договору строк його дії встановлений 11 місяців, що обчислюється з моменту підписання його сторонами.
Крім цього, сторони домовилися, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору (п. 10.5. Договору).
Як зазначає Позивач, дія Договору оренди на підставі п. 10.5 було пролонговано до 18.01.2007 року.
27 грудня 2006 року Позивач направив Відповідачу листа за № 30-04/10457 щодо припинення чинності Договору, в якому повідомив Відповідача про те, що 18.01.2007 року закінчується строк дії Договору та про відсутність наміру з боку Позивача продовжувати його дію, у зв'язку з забороною щодо відчуження, здачі в оренду та приватизації приміщень та обладнання лікарні, встановленою Постановою Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-VI «Про невідкладні заходи щодо збереження цілісності лікувального комплексу української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».
Як стверджує Позивач, з посиланням на п. 12 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»ним були дотриманні строки передбачені ч.2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Оскільки, як стверджує Позивач, зазначене вище Роз'яснення надає право орендодавцю і до закінчення терміну дії договору звертатися до орендаря з пропозицією щодо припинення дії договору.
Відповідач приміщення не звільнив, що підтверджується Актом обстеження від 23.05.2008, в якому зазначено факт використання орендованого майна за цільовим призначення у відповідності до Договору оренди.
Так як, Відповідач не звільнив орендовані приміщення, Позивач змушений був звернутися до суду з вимогою виселення Відповідача із орендованого майна та повернення орендованого майна Позивачу з посиланням на ст. 785 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. п. 10.1., 10.9. 3.3. Договору.
Відповідач проти позову заперечував та вважає заявлені вимоги необґрунтовані з наступних підстав.
З посиланням на ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. 18.03.2005 сторони уклали договір оренди нерухомого майна № 1522, що належить до державної власності, площею 10 кв.м., розміщене в м. Києві по вул. В.Чорновола, 28/1 і знаходиться на балансі Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит». На підставі зазначеного договору та у відповідності до Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна Позивач передав, а Відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме майно, визначене договором.
Згідно п. 10.1 сторони установили строк дії договору 11 місяців.
Також, Відповідач зазначає, що у відповідності до п. 10.5 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймодавець продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
З посиланням на ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»Відповідач зазначає, що місячний термін протягом якого орендодавець або орендар можуть заявляти про припинення або зміну договору встановлюється саме після закінчення строку договору.
Крім цього, Відповідач стверджує, що після закінчення терміну дії договору оренди, а саме в період з 18.01.2007 по 18.02.2007 на адресу Відповідача не надходило ніяких заяв від Відповідача. А відтак, на думку Відповідача, договір оренди № 1522 був пролонгований до 18.12.2007. Відповідно до ст. 525 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Безпідставним вважає Відповідач, посилання Позивача як на одну із причин виселення Відповідача із орендованого приміщення на постанову Верховної Ради України від 31.05.2005 № 2590-VI «Про невідкладні заходи щодо збереження цілісності лікувального комплексу української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», з огляду на наступне.
Як стверджує Відповідач, приміщення УДСЛ «Охматдит», що є об'єктом договору № 1522 від 18.03.2005, з дня набуття чинності Постанови ВРУ № 2590-VІ від 31.05.2005, не підлягало відчуженню, здачі (передачі) в оренду, а також не підлягало приватизації, а тому дія зазначеної Постанови не поширюється на відносини сторін за Договором оренди № 1522 від 18.03.2005.
Крім цього, Відповідач заявив клопотання про залучення до матеріалів справи платіжного доручення № 1000280077 від 20.08.2008 про сплату орендних платежів (наявний в матеріалах справи).
З огляду на вказане вище та керуючись ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст. 764 ЦК України та п. 10.5. Договору Відповідач просить суд відмовити Позивачу у задоволені позовних вимог повністю.
Третя особа у судове засідання не явилася, вимоги ухвал суду не виконала причини про неявку суд не повідомлений.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 36 ГПК України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Беручи до уваги надані сторонами пояснення та наявні в матеріалах справи докази судом встановлено, що 18.03.2005 між Позивачем та Відповідачем було укладеного договір оренди нерухомого майна № 1522, що належить до державної власності, площею 10,00 кв.м., розміщене в м. Києві по вул. В.Чорновола, 28/1 і знаходиться на балансі Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит».
На підставі зазначеного договору та у відповідності до Акта приймання-передачі в оренду нерухомого майна від 18.03.2005 Позивач передав, а Відповідач отримав у строкове платне користування нерухоме майно, визначене договором.
Згідно п.10.1. Договору строк його дії встановлений 11 місяців, що обчислюється з моменту підписання його сторонами.
У відповідності до п. 10.5 Договору сторони домовилися, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Із матеріалів справи вбачається, що Позивач направив Відповідачу листа від 27.12.2006 за № 30-04/10457, яким повідомив про закінчення терміну дії договору 18.01.2007 та запропонував звільнити приміщення. Тобто, лист направлявся ще до закінчення терміну дії договору.
Крім того судом з'ясовано, що будь-яких інших листів на адресу Відповідача щодо припинення дії договору оренди Позивачем не направлялися.
Станом на момент розгляду даного спору Відповідач користується майно у відповідності до умов договору, що підтверджується сторонами а також Актом обстеження від 18.05.2008 (наявний в матеріалах справи).
Отже, окрім листа-попередження про закінчення дії договору з 18.01.2007 року, з боку Позивача не вчинялися ніякі дії до моменту подачі позовної заяви у даному спорі. Тобто, фактично єдиною підставою для виселення Відповідача з орендованого приміщення як обґрунтування позовних вимог Позивача є саме лист від 28.12.2006 за № 30-04/10457.
Статтею 764 ЦК України встановлені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму: «Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором».
За таких обставин справи, оскільки Позивачем направлявся лист лише щодо припинення дії договору оренди з 18.01.2007, в той час як, орендні відносини продовжували існувати протягом 2007 року і з боку Позивача не вчинялися жодні дії щодо виселення Відповідача з орендованого приміщення, то виходячи, з вимог ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»суд прийшов до висновку про пролонгацію даного договору до 18.12.2007 року та відповідно до 18.11.2008.
В матеріалах справи відсутні докази того, що Позивачем дотримано вимоги встановлені п. 10.5 Договору та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується Позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Враховуючи те, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, вимога Позивача про виселення орендаря з приміщення, загальною площею 10,00 кв.м., розміщене в м. Києві по вул. В.Чорновола, 28/1 і знаходиться на балансі Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», яким останній користується на підставі договору № 1522 від 18.03.2005р. є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 82-85 ГПК України, ст.ст. 764 ЦК України, Господарський суд міста Києва,-
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя