Номер провадження: 22-ц/785/4524/14
Номер справи місцевого суду: 503/276/14-ц
Головуючий у першій інстанції Гура А.І.
Доповідач Гайворонський С. П.
16.05.2014 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Кононенко Н.А.
Сегеди С.М.
при секретарі Феленко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року,
встановила:
11 лютого 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В обґрунтування позову ОСОБА_3 послався на те, що після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, відкрилася спадщина - право на земельну частку (пай), розміром 3,37 умовних кадастрових гектари, на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 26 березня 1997 року по території Шершенецької сільської ради. Він як спадкоємець за заповітом фактично вступив в управління спадковим майном. У нього залишився сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім'я померлого.
В подальшому зазначений вище документ ним був утрачений, що призвело до неможливості оформлення спадщини.
На протязі кількох років він намагався знайти сертифікат або поновити його. Це до бажаного результату не призвело.
З приводу втрати сертифіката він звертався до райвідділу земельних ресурсів у Кодимському районі. Згідно довідки зазначеної установи від 15 квітня 2004 року підтверджується факт отримання ОСОБА_4 сертифікату на право на земельну частку (пай). В теперішній час він знайшов оригінал сертифікату. Своєчасно звернутись до суду з позовом не міг в силу того, що був утрачений сертифікат на право на земельну частку (пай). З означених причини просив визнати причину пропуску строку позовної давності поважною та поновити його. Встановити факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_4 - земельної частки (паю) та визнати за ним право власності на земельну частку (пай), розміром 3,37 в умовних кадастрових гектарах на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378 як члена КСП «Маяк», с. Шершенці, Кодимського району, Одеської області від 26 березня 1997 року.
В судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав заяву про визнання позову та розгляд справи за його відсутністю.
Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі.
Суд першої інстанції:
- поновив ОСОБА_3 строк позовної давності;
- встановив факт прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 - земельної частки (паю) розміром 3,37 в умовних кадастрових гектари на території Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 26 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_4;
- визнав за ОСОБА_3 право власності на земельну частку (пай) розміром 3,37 в умовних кадастрових гектари на території Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 26 березня 1997 року на ім'я ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі директор СТОВ «Маяк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити повністю.
Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати;
7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;
8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.
Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.
Задовольняючи вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з наступного.
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378, виданого Кодимською районною державною адміністрацією Одеської області 26 березня 1997 року, ОСОБА_4 був власником земельної частки розміром 3,37 в умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі.
Відповідно до заповіту від 27 квітня 2001 року, ОСОБА_4 заповідав свій сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 №0191378 розміром 3,37 в умовних кадастрових гектарах в селі Шершенці, Кодимського району Одеської області ОСОБА_3
Позивач, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 відносився до числа спадкоємців за заповітом.
Після смерті спадкодавця позивач фактично вступив у володіння спадковим майном.
Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що причина пропуску строку позовної давності позивачем є поважною з огляду на те, що був утрачений сертифікат на право на земельну частку (пай), що позбавило останнього своєчасно, в установлений законом строк звернутися до суду за захистом свого права.
Судова колегія вважає, що з вищевказаним рішенням суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до невірного вирішення справи, а тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 1-4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення з наступних підстав.
Згідно зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших, які беруть участь у справі.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 292 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вищевказане рішення суду першої інстанції стосується прав на земельну ділянку, яка була передана у колективну власність КСП «Маяк», та знаходиться у безперервному користуванні СТОВ «Маяк».
З матеріалів даної справи не вбачається жодного факту порушення відповідачем прав позивача, що свідчить про відсутність спору між вищевказаними сторонами.
Поновлення строку позовної давності, не підтверджене відповідними доказами.
Так, за твердженням позивача, останній втратив сертифікат на вищевказану земельну ділянку, який в наступному знайшов.
Між тим, судом не встановлено на який час був втрачений зазначений вище сертифікат і наскільки це дійсно могло перешкодити зверненню до суду, з урахуванням того, що спадкодавець помер у 2002 році, тобто з цього моменту і до дня звернення до суду минуло більш ніж 11 років.
Відповідно до ст.76 ЦК УРСР (1963 року), перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Однак, позивач не довів, коли самє відбулося порушення його права.
Як вбачається з положень ст. 549 ЦК УРСР (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР (1963 року), зазначені вище дії необхідно вчинити протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, позивач не подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
При цьому, судова колегія вважає, що позивач мав можливість у шестимісячний термін з часу відкриття спадщини, звернутися з заявою при прийняття спадщини, але без поважних причин, не скористалася своїм правом.
Також, відсутні будь-які докази того, що позивач, у встановлений законом строк, вступив в управління або володіння спадковим майном.
Крім того, як вбачається з ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей належать земельні ділянки.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як вбачається з роз'яснень, викладених в п. 6 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно.
В матеріалах даної справи відсутні відомості щодо державної реєстрації зазначеного вище нерухомого майна.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.
Судова колегія вважає, що позивач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.
На підставі всього вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1-4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
вирішила:
Апеляційну скаргу директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» - задовольнити повністю.
Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 03 березня 2014 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Шершенецької сільської ради Кодимського району Одеської області про поновлення строку позовної давності, встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, визнанні за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом права на земельну частку (пай), розміром 3,37 умовних кадастрових гектарів відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД-12 № 0191378 від 26 березня 1997 року - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» судові витрати в розмірі 177 грн. 28 коп. (сто сімдесят сім гривень 28 копійок).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді С.П. Гайворонський
Н.А. Кононенко
С.М. Сегеда