Справа № 523/10705/13-ц
"15" травня 2014 р. місто Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Вовкович І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 у м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 8029 гривень та зобов'язання відповідача подати до податкової інспекції і органів пенсійного фонду дані щодо найманого працівника з відповідними розрахунками, звітами і оплатами, обгрунтовуючи вимоги тим, що працював бухгалтером у відповідача з 16.11.2012 року як приватного підприємця, однак в порушення ст.ст.116, 117 КЗпП України, ним не було здійснено відповідне оформлення та виплати заробітної плати.
У судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити повністю, посилаючись на те, що трудових відносин між позивачем та відповідачем не було, відповідач ніколи не звертався з питання працевлаштування, пояснивши, що відповідач з позивачем мав короткострокові договірні відносини з приводу надання допомоги в оформленні документів суб'єкта підприємницької діяльності, за що передавав йому грошові кошти.
Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно зі ст.24 КЗпП укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника підприємства, установи, організації чи уповноваженого ним органу. У відповідності до п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України додержання письмової форми є обов'язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.
Згідно з ст.48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації, або у фізичної особи понад п'ять днів.
Жодного доказу на підтвердження перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах до суду не надано, із письмовою заявою про прийняття його на роботу позивач не звертався, складання позивачем та підписання від імені відповідача як суб'єкта підприємницької діяльності звітів і передання їх до органів пенсійного фонду та податкової інспекції на підставі довіреності не підтверджує перебування сторін у трудових відносинах, а правовідношення, що виникли між сторонами, є представництвом (ст.237 ЦК України).
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю
(ст.244 ЦК України). Довіреність є документом, що підтверджує особу і повноваження представника на право вчиняти правочин з третіми особами від імені та в інтересах довірителя. Довіреність - односторонній правочин, в якому висловлено волю однієї особи (довірителя). Згода представника на видачу довіреності не потрібна, однак він має право відмовитись від виконання дій, на які його уповноважує доручення.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження зазначених у позові обставин перебування з відповідачем у трудових відносинах.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.
Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 61, 64, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заробітної плати та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.
Суддя: