Справа № 500/606/14-ц
Провадження № 2/500/1026/14
14 травня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Пащенко Т.П.
при секретарі - Топтигіній О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом комунального підприємства «Житсервіс-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території, -
В січні 2014 року КП «Житсервіс-2» звернулось до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 посилаючись на те, що відповідач являється власником квартири АДРЕСА_1 та пільгами не користується. Зазначений будинок являється комунальною власністю Ізмаїльської міської громади, від імені якої загальне керівництво здійснює міська Рада та знаходиться на обслуговуванні у позивача. КП «Житсервіс-2» здійснюється комплекс робіт, необхідних для підтримки фонду в нормальному технічному і санітарному стані у відповідності з договором і Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства №76 від 17.05.2005 року. В порушення Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій від 17.05.2005 року відповідач користується послугами КП «Житсервіс-2», але своєчасно не сплачує за надані послуги, в результаті чого за ним виникла заборгованість, яка станом на 01.01.2014 року складає 5 407,63 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за користування послугами з утримання житлових будинків та прибудинкової території в розмірі 5 407,63 грн. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, обставини позову визнав частково, пояснив, що послуги надаються КП «Житсервіс-2», однак не в повному обсязі. 24.03.2014 року надав суду заперечення, в яких вказує, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року комунальне підприємство не може стягувати заборгованість, оскільки сплинув строк позовної давності. На теперішній час між ним та позивачем відсутній договір про надання послуг, так як плата, що стягується не відповідає реальному переліку робіт, передбачених в розрахунку планового тарифу вартості послуг КП «Житсервіс-2». Крім того, відповідач зазначає, що в кінці 2013 року ним був розпочатий ремонт сходів з першого по другий поверх, після закінчення ремонтних робіт документи, які підтверджують витрати будуть надані до КП «Житсервіс-2».
Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст. 20 Закону України обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. №45 (далі Правил), власники квартир (наймачі) - споживачі комунальних послуг зобов'язані належним чином та вчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 129 Конституції України, ст. ст. 10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником та проживає в квартирі АДРЕСА_1, що з огляду на вимоги ст. 61 ЦПК України є обставиною, яка не підлягає доказуванню.
На ім'я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 КП «Житсервіс-2» відкрито особовий рахунок НОМЕР_2. (а.с. 4) Згідно даних особового рахунку заборгованість за користування послугами з утримання житлових будинків та прибудинкової території станом на 01.01.2014 року складає 5 407,63 грн.
Як вбачається з договору на утримання житлових будинків та прибудинкових територій від 01.06.2011 року (а.с. 6), укладеним між УЖКГ та КП «Житсервіс - 2» та доданого до нього переліку переданих замовником виконавцю на обслуговування житлових будинків та прибудинкових територій, будинок АДРЕСА_1 знаходиться на обслуговуванні у позивача, який зобов'язаний виконувати функції з утримання житлових будинків і прибудинкових територій, надавати житлово-комунальні послуги та проводити розрахунки з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень в будинках комунальної власності. (а.с. 6-7)
Склад витрат пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій, які входять в плату за користування житлом, затверджені Постановами Кабінету Міністрів України №939 від 22.07.1998 року та №529 від 20.05.2009 року.
Відповідно до рішень виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради №241 від 15.03.2007 року, № 507 від 15.05.2008 року, №1620 від 18.11.2010 року встановлений базовий тариф за користування житлом, утримання житлових будинків та прибудинкових територій за 1 кв. м. загальної площі на місяць з урахуванням ПДВ для будинків, які не обладнані ліфтами.
Відповідач своєчасно не сплачує за надані послуги КП «Житсервіс-2», в результаті чого за ним виникла заборгованість згідно даних особового рахунку в розмірі 5 407,63 грн., яка виникла за період з 01.01.2008 року по 01.01.2014 року. Зазначена заборгованість на день розгляду справи в суді не виплачена.
Статтею 57 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини, які мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
ОСОБА_1, у судовому засіданні пояснив суду, що послуги надаються частково, а саме з вивозу сміття та утилізації твердих побутових відходів, освітлення драбинних кліток, прибирання прибудинкової території, отже дані обставини відповідно до ч.1 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Згідно ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому визначаються строки, види, показники порушень тощо; представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором; акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами строк договору або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори задоволення претензій споживачів вирішуються в суді. Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Належних доказів в підтвердження складання актів-претензій щодо неналежного надання послуг КП «Житсервіс-2» по утриманню будинку по АДРЕСА_1 суду надано не було.
Законодавство не передбачає звільнення оплати за отриманні послуги у випадку не надання окремих житлово-комунальних послуг. Крім того, згідно ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише в тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.
Зазначений висновок відображено в постанові Верховного Суду України від 27 березня 2013 року у справі №6-6ц13.
В силу статті 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язанні привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він не зобов'язаний оплачувати послуги, так як між ним та позивачем відсутній договір, оскільки відповідно до положень статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-УІ відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірній основі. Статтями 20, 21 цього Закону визначено обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язками споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору; оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно з законодавством та умовами договору; підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщенням житлових будинків, затверджених постановою КМ України № 572 від 8 жовтня 1992 року, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 зі змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45.
Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем послуг на основі типового договору, є не правом, а обов'язком споживача. Ухилення останнього від укладення договору не звільняє від плати за надані та спожиті комунальні послуги. Відсутність договору не є безумовною підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості плати за фактично спожиті послуги.
Що стосується посилання відповідача, що ним проводяться роботи з ремонту сходів будинку, суд приходить до висновку, що дане посилання є необґрунтованим, оскільки відповідачем не надано суду доказів в підтвердження проведення даних робіт, а також необхідності проведення такого ремонту та не надано суду також доказів складання актів - претензій щодо неналежного надання послуг КП «Житсервіс-2».
Також не приймаються до уваги посилання ОСОБА_1, щодо пропуску строку позовної давності, суд приходить до висновку, що в даному випадку не можливо застосувати строк позовної давності, оскільки відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Відповідач періодично здійснював оплату за послуги КП «Житсервіс-2», отже вчиняв дії, що свідчать про визнання ним свого боргу, тому строк позовної давності в даному випадку не сплив.
Однак, як вбачається з особового рахунку станом на січень 2008 року наявна заборгованість у сумі 1808,59 грн. Позивачем не надано суду розрахунок щодо нарахування даної суми заборгованості.
Таким чином, виходячи з вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані в частині стягнення 3599,04 грн. ( 5407,63 грн. - 1808,59 грн.), оскільки послуги надаються, але їх оплата абонентом не проводиться, сума боргу підтверджена особовим рахунком за НОМЕР_2 та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за користування житлом та утримання житлових будинків та прибудинкових територій в розмірі 3599, 04 грн.
У відповідності до ст. 88 ЦПК України суд також стягує з відповідача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 256, 264, 526 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -
Позов комунального підприємства «Житсервіс-2» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь комунального підприємства «Житсервіс-2» заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3599, 04 (три тисячі п'ятсот дев'яносто дев'ять гривень чотири копійки) грн. та судовий збір в розмірі 160,78 (сто шістдесят гривень сімдесят вісім копійок) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя Т.П.Пащенко