12.05.14 Справа № 904/1901/14
За позовом Компанія "GRIF CORPORATION LLP" (ТОВ "ГРІФ КОРПОРЕЙШН ЛЛП"), Лондон, 22 Ноттінг Хіл Гейт
до Компанії "Forestone networks LLP" (ТОВ "Форстоун Нетворкс"), Уельс, Кардіфф
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Касьян О.В. - представник за дов. б/н від 25.02.14
від відповідача: Карнаух О.В. - представник за дов. б/н від 01.04.14
від третьої особи: не з'явились
Компанія "GRIF CORPORATION LLP" (ТОВ "ГРІФ КОРПОРЕЙШН ЛЛП") звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Компанії "Forestone networks LLP" (ТОВ "Форстоун Нетворкс") про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21.04.2011 позивач отримав від відповідача, на підставі договору позики. грошову суму у розмірі 5000000 грн. Як зазначає позивач, він 26.04.2011 повернув грошові кошти відповідачу у повному обсязі, про що відповідач не повідомив приватного нотаріуса ОСОБА_3, якою вчинено виконавчий напис. Даним виконавчим написом запропоновано стягнути з позивача 5000000 грн., штрафу у розмірі 10 % від простроченої суми - 500000 грн. та 1700 грн. - суми сплаченої нотаріусу за вчинення виконавчого напису.
Ухвалою господарського суду від 26.03.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 09.04.2014.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2014 до участі в справі залучено приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
07.04.2014 через канцелярію господарського суду від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву від 04.04.2014 № 63/01-16, в яких вона зазначає, що 26.04.2011 до неї звернувся уповноважений представник Компанії "Forestone networks LLP" - Буряк І.О. з заявою про вчинення виконавчого напису для звернення стягнення на заборговану згідно з договором від 21.04.2011 грошову суму в розмірі 5 501 700 грн.
Також, третя особа у своїх поясненнях зазначає, що уповноважений представник Компанії "GRIF CORPORATION LLP" - Тур Є.А. 27.04.2011 повідомив про неможливість здійснення платежу за зазначеним договором. Тому, на підставі ст. 87 Закону України "Про нотаріат" нею було вчинено виконавчий напис.
08.04.2014 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнає в повному обсязі, вказуючи на те, що позивачем 26.04.2011, на виконання умов договору позики, повернуті грошові кошти у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача в судове засідання не з'явилась. Причини неявки суду невідомі. Про дату місце та час проведення судового засідання була повідомлена належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві.
Крім того, третя особа про дату, місце та час проведення судового засідання була повідомлена телефонограмою суду від 01.04.2014, яка відповідно до п. 3.9.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, з відміткою про її прийняття посадовою (службовою) особою сторони, є належним підтвердженням повідомленням учасників судового процесу про час та місце розгляду справи.
У судовому засіданні 12.05.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
21.04.2011 між Компанією Forestone Networks LLP (ТОВ "Форстоун Нетворкс") (далі - відповідач, позикодавець) та Компанією Grif Corporation LLP (ТОВ "Гріф Корпорейшн") (далі - позивач, позикодавець) був укладений договір, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 618.
Відповідно до п. 1. договору позикодавець в особі представника передав, а позичальник в особі представника прийняв у власність 5000000 (п'ять мільйонів), еквівалент 627715 доларів США за офіційним курсом НБУ на день укладання цього договору, зі строком повернення - до 26.04.2011 включно.
Згідно з п. 2 договору зазначену суму грошей позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою у сумі, зазначеній у п. 1 цього договору, але не меншій, що буде еквівалентна 627715 доларам США за офіційним курсом НБУ на день погашення боргу
На підтримання факту отримання грошей за цим договором, представник позикодавця зобов'язується видати розписку в отриманні платежів, що має бути викладена на примірнику цього договору або в заяві, підпис на якій нотаріально засвідчується (п. 3 договору).
Відповідно до п. 5 договору позичальник вправі повернути, а позикодавець зобов'язується прийняти позичену суму до настання строку, зазначеного в п. 1 цього договору договору.
В разі, якщо позичальник не поверне суму, зазначену в п. 1.1 цього договору, він зобов'язаний сплатити штраф на користь позичальника у розмірі 10(десяти)% від простроченої суми та пеню у розмірі 1(одного)% від простроченої суми за день прострочки.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві грошей готівкою або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок, у разі відмови прийняти гроші позичальник має право внести суму в депозит нотаріуса (п. 7 договору).
Цей договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту нотаріального посвідчення (п. 15 договору).
27.04.2011, у зв'язку з невиконання відповідачем умов договору щодо повернення грошовий коштів у розмірі 5000000 грн., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 634, яким вона пропонує стягнути з позивача на користь відповідача суму боргу у розмірі 5000000 грн. штраф у сумі 500000 грн. та 1700 грн. - суми сплаченої нотаріусу за вчинення виконавчого напису.
Позивач зазначає, що він повернув відповідачу 26.04.2011. на виконання умов договору, грошові кошти у розмір 5000000 грн. про що, як вказує відповідач, було складено акт від 26.04.2011.
Ухвалою від 09.04.2014 було зобов'язано сторони надати до суду докази отримання коштів відповідно до п. 3 договору від 21.04.2011. Однак, сторони, витребувані судом докази, не надали.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з підстав наведених нижче.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про нотаріат" (далі - Закон) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Частиною першою ст. 88 Закону встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд не приймає копію акту приймання-передачі грошових коштів від 26.04.2011, що міститься у матеріалах справи (арк. с. 27) та переклад якого з англійської мови на українську виконано перекладачем ОСОБА_8, справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_1, у якості належного доказу повернення позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 5000000 грн. Оскільки, у п. 3 договору визначено, що на підтвердження факту отримання грошей за цим договором, представник позикодавця зобов'язується видати розписку в отриманні платежів, що має бути викладена на примірнику цього договору або в заяві, підпис на якій нотаріально засвідчується. Інших доказів повернення грошових коштів, як то передбачено у договорі, зокрема, у п. п. 3, 5 суду сторонами не надано.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, вчинений 27.04.2011, є таким, що відповідає вимогам законодавства України та умовам договору, а тому не вбачає підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33-34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У позові відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.05.2014
Суддя В.І. Ярошенко