15.05.14р. Справа № 904/6329/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківський союз", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь", м. Дніпропетровськ
про визнання недійсним договору
Суддя Мартинюк С.В.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Єпіфанова Ю.О., дов. від 18.06.2013 року, представник;
від третьої особи: Савенко О.О., дов. від 02.12.2013 року, представник;
Товариства з обмеженою відповідальністю "Синельниківський союз", с. Воронове, Синельниківський район, Дніпропетровська область звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбаста", м. Дніпропетровськ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь", м. Дніпропетровськ про визнання недійсним договору.
Ухвалою господарського суду від 16.08.2013 року порушено провадження по справі. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю "Сталь".
Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що спірний договір від імені позивача підписано не уповноваженою особою - директором товариства ОСОБА_3, а іншою невстановленою особою. Крім того, зміст оспорюваного договору (контракту) не відповідає вимогам ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки містить умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця ( відповідача ) штрафу в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за договором у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару; та умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця ( відповідача ) відсотків в розмірі 22 % річних, нарахованих на суму отриманої попередньої оплати, починаючи з 61 дня від її здійснення та до моменту повернення.
Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимоги просить відмовити з посиланням на те, що сума вчиненого правочину не перевищила 50% загальної вартості майна ТОВ "Дніпроагросоюз» та даний правочин не потребував прийняття Загальними зборами Учасників ТОВ "Дніпроагросоюз» рішення стосовно його вчинення. Директор ТОВ «Дніпроагросоюз» при підписанні договору купівлі -продажу №36379 від 17.05.2012 року діяв в межах своєї компетенції. Укладаючи договір купівлі - продажу №36379 від 17.05.2012року, сторони на свій розсуд визначили його умови і тому числі розмір процентів, які мають бути нараховані на суму попередньої оплати, та штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору.
Третя особа надала відзив на позов, в задоволенні позовних вимоги просить відмовити з посиланням на те, що інформацію про відсутність у керівника позивача обмежень на вчинення правочинів від імені останнього було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних собі - підприємців, але, незважаючи на це, учасники ТОВ "Дніпроагросоюз" прийняли рішення затвердити укладення з ТОВ "Орбаста" договору купівлі - продажу насіння соняшнику врожаю 2012 року. Крім того, зазначає, що оспорюваний договір відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
03.09.2013 року від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи мотивоване необхідністю ідентифікації підпису директора на оспорюваному договорі.
09.10.2013 року надійшло заперечення відповідача щодо клопотання позивача про призначення експертизи, обґрунтоване наявністю численних доказів в матеріалах справи, зокрема доказів наступного схвалення оспорюваного договору.
Ухвалою господарського суду від 09.10.2013 року у справі призначено почеркознавчу експертизу, цією ж ухвалою провадження по справі було зупинено.
28.04.2014 року надійшла справа №904/6329/13 з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз без виконання судової почеркознавчої експертизи у зв'язку з несплатою вартості останньої, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду від 29.04.2014 року провадження по справі було поновлено.
У судових засіданнях здійснювалася технічна фіксація судового процесу.
Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.05.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
17.05.2012р. між ТОВ «Орбаста» (покупець) та ТОВ «Дніпроагросоюз» (продавець) в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі статуту укладено договір купівлі-продажу №36379; відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю насіння соняшника власного виробництва врожаю 2012 р. (товар), а покупець - прийняти та сплатити вартість товару на умовах, передбачених цим контрактом.
У розділі 3 контракту сторони погодили загальну кількість товару - 250 т +/- 10%, попередню вартість, загальну суму контракту - 500 000,00грн.
Умови та строки поставки товару погоджені сторонами в розділі 4 контакту, відповідно до якого, продавець зобов'язався передати покупцю товар на умовах DDP-ПАТ «Запорізький масложиркомбінат» (м. Запоріжжя , вул. Піщевая, 3). Строк передачі товару - до 01.11.2012 р. включно.
Відповідно до п.5.1. контакту покупець здійснює попередню оплату за загальну кількість товару за цим договором, зазначеному в п.3.1., за ціною , погодженою у п.3.2. цього контракту, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок продавця до 31.05.2012 року.
Згідно з п.8.2. контакту у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару, під чим розуміється також і прострочка поставки товару більш ніж на 10 днів, продавець сплачує покупцю штраф в розмірі 30 % від суми попередньої оплати, перерахованої покупцем продавцю.
Відповідно до п.8.3. контакту, у разі, якщо буде мати місце прострочка поставки товару тривалістю більше 20 днів, покупець має право відмовитися від прийняття недопоставленої кількості товару, а продавець зобов'язаний повернути покупцю грошові кошти в сумі отриманої плати , на яку не був поставлений товар, з урахуванням індексації (п.8.4. контакту), та відсотки в розмірі 22 % річних, нараховані на суму отриманої попередньої оплати (без індексації) починаючи з 61 календарного дня від моменту її здійснення та до моменту повернення.
Згідно з п.10.2. строк дії контракту встановлено з дати його підписання до 01.07.2013 р., але не раніше повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором.
Статутом ТОВ «Синельниківський союз», який є правонаступником ТОВ "Дніпроагросоюз", який зареєстровано 05.08.2013 року, визначено органи товариства та їх компетенцію. Згідно пп. к) п. 11.2. статуту товариства до компетенції і зборів Учасників належить прийняття рішень щодо відчуження майна Товариства на суму, що перевищує 50% загальної вартості майна Товариства. Згідно п. 4.1. статуту майно Товариства складається з основних та коштів, а також інших цінностей та фінансових і матеріальних ресурсів, вартість яких відображається на балансі Товариства.
Згідно балансу ТОВ «Дніпроагротрейд» вартість майна товариства станом на 31.12.2011 р. складала 1 061 100 тис. грн. Сума контракту №36379 від 17.05.2012р. становить500 000,00 грн. Тобто сума вчиненого правочину не перевищила 50% загальної вартості майна ТОВ "Дніпроагросоюз", а даний правочин не потребував прийняття Загальними зборами Учасників рішення стосовно його вчинення, отже директор ТОВ «Дніпроагросоюз» при підписанні договору купвлі-продажу №36379 від 17.05.2012 року. діяв в межах своєї компетенції.
30.11.2012р. між ТОВ «Дніпроагросоюз» (боржник) в особі директора ОСОБА_3, ТОВ «Стальз» (новий кредитор), ТОВ «Орбаста» (первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №36379-У, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору, а новий кредитор набуває всі права вимоги, що належать первісному кредитору за контрактом №36379 від 17.05.2012 року
Укладаючи вищезазначений договір про відступлення права вимоги ТОВ «Дніпроагросоюз» в особі директора ОСОБА_3 підтвердив свою обізнаність про укладання товариством основного договору купівлі-продажу №36379 від 17.05.2012 р. з ТОВ «Орбаста».
Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( п.2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)
Згідно з ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (прокурора - в разі подання ним відповідного позову) ( п.2.10. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)
У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.
Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке. Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.
Cлід зазначити, що призначену судом почеркознавчу експертизу, заявлену позивачем не проведено з вини останнього, оскільки не було здійснено оплату, господарський суд доходить висновку, що позивач не довів належними доказами того, що договір №36379 від 17.05.20112 року було підписано не уповноваженою особою - директором товариства ОСОБА_3, а іншою невстановленою особою.
Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину ( п.3.4. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11)
Відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Цими нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним (п.3.5. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 р. № 11).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позивачем схвалено оспорюваний правочин, оскільки останнім підписано договір про відступлення права вимоги №36379-У від 30.11.2012 року, крім того, в листі №13-013 від 24.05.2013 року йдеться про поставку за контракту №36379 від 17.05.2012року.
Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, однак недодержання цієї вимоги, визначеної п. 4 ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не віднесено до підстав недійсності правочину відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Безпідставними є доводи позивача щодо непідписання договору з боку ТОВ «Дніпроагросоюз», як на умову недійсності договору з огляду на те, що підписання правочину невстановленою особою не може бути умовою для недійсності виконаного контракту, оскільки позивач вчинив дії направлені на виконання умов останнього.
Посилання позивача на те, що договір купівлі-продажу №36379 від 17.05.2012 року підписано невстановленою особою, у зв'язку з чим контракт укладено між сторонами з порушенням письмової форми, що з огляду на приписи ст. ст. 207, 208 ЦК України є обов'язковою умовою для укладання правочинів між юридичними особами, а зазначене порушення, призвело до порушення права учасника правочину на вільне волевиявлення, а відтак спірний договір не відповідає його внутрішній волі, не приймається судом з огляду на наступне.
Важливим елементом правочину є воля сторін та її зовнішній вияв -волевиявлення. Наявність договору та фактів його виконання обома сторонами свідчить про те, що обидва учасника бажали укласти угоду і що їхній зовнішній вияв волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі. Єдність внутрішньої волі і волевиявлення характерно для угоди, оскільки невідповідність волевиявлення внутрішній волі означає, що справжньої волі, справжнього бажання укласти угоду немає.
В той же час, позивачем не надано до суду достатніх доказів того, що волевиявлення його учасників не було вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля).
Щодо посилань позивача на не відповідність контракту вимогам ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки в ньому містяться умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця (відповідача) штрафу в розмірі 30 % від суми попередньої оплати за договором у разі повного або часткового невиконання зобов'язань з поставки товару; та умови про сплату продавцем (позивачем) на користь покупця (відповідача ) відсотків в розмірі 22 % річних, нарахованих на суму отриманої попередньої оплати, починаючи з 61 дня від її здійснення та до моменту повернення слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів належними доказами невідповідність умов договору (в частині штрафу за неналежне виконання обов'язків з поставки товару та річних ) ст.ст.179,180 ГК України та ст.3 ЦК України, оскільки ці умови (пункти) були визначені на розсуд сторін і погоджені ними під час укладання договору та не суперечать приписам чинного законодавства України.
Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги Позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу №36379 від 17.05.2012 року задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.05.2014 року.
Суддя С.В. Мартинюк