ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 34/115
27.05.09
За скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»
на постанову
Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві
у справі № 34/115
За позовом
до
про
Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інком»
стягнення 8 192,96 грн.
Суддя
Сташків Р.Б.
Представники:
від скаржника -
Мовчан А.О. (довіреність б/н від 17.12.2008);
від ВДВС -
від боржника -
не з'явився;
не з'явився.
Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 34/115 від 23.04.2008 позов задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інком»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»(далі -Скаржник) 7 586, 21 грн. боргу, 350,21 грн. 24% річних, 256,54 грн. пені, а також 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 23.04.2008 у справі №34/115, яке набрало законної сили 16.05.2008 -26.05.2008 видано наказ.
Скаржником, в порядку статті 122-2 Господарсько процесуального кодексу України (далі -ГПК України), 05.05.2009 подано скаргу на постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2009 (далі -Постанова).
Ухвалою Господарського суду м. Києва № 34/115 від 07.05.2009 прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 27.05.2009.
07.05.2009 Господарським судом м. Києва направлено судовий запит на адресу Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві (далі -ВДВС) з проханням надати письмові пояснення щодо суті скарги та копії всіх матеріалів виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 26.05.2008 у справі № 34/115, а також письмові пояснення з приводу вжитих заходів.
На призначене судове засідання представники боржника та ВДВС не з'явились, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання з зазначенням поважних підстав щодо своєї неявки не подали.
Обґрунтовуючи подану скаргу, Скаржник посилається на той факт, що 13.02.2009 державним виконавцем ВДВС Поліщук В.Л. незаконно було закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу виданого 26.05.2008 Господарським судом м. Києва, так як у державного виконавця Поліщук В.Л. були відсутні підстави для направлення виконавчого документу до ВДВС ГУЮ Харківської області, оскільки місцезнаходженням боржника не є м. Харків, а державним виконавцем не було виявлено ніякого майна боржника, яке б знаходилось на території Харківської області.
Дослідивши доводи поданої скарги, заслухавши пояснення представника Скаржника господарський суд м. Києва вважає подану скаргу за № 172/01-03 від 27.04.2009 про визнання незаконною Постанови обґрунтованою в силу наступного.
Відповідно до статті 115 ГПК України судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження»(далі -Закон).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.
13.02.2009 ВДВС керуючись вказаним приписом Закону виніс Постанову, мотивуючи це тим, що згідно договору боржник зареєстрований за адресою: м. Харків, вул. Наталії Ужвій, 62, кв. 92, а фактична адреса боржника: м. Харків, вул. Грекова, 79.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Матеріали справи не свідчать про те, що Скаржник скористався своїм правом передбаченим частиною 1 статті 20 Закону та звернувся до ВДВС із завою про направлення виконавчого документу до іншої виконавчої служби.
Таким чином, Постанова суперечить частині 1 статті 20 Закону, а саме порушує права Скаржника щодо його права вибору місця виконання наказу господарського суду м. Києва від 26.05.2008 у справі № 34/115.
Згідно з частиною 4 статті 20 Закону якщо у процесі виконавчого провадження змінилися місце проживання чи місцезнаходження боржника, місце його роботи або з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє, державний виконавець негайно складає про це акт і не пізніше наступного дня надсилає виконавчий документ разом з копією цього акта до органу державної виконавчої служби за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника, місцем його роботи чи місцем знаходження майна боржника, про що одночасно повідомляє стягувача та орган, який видав виконавчий документ.
Матеріали справи не свідчать про те, що ВДВС звертався до органів статистика або до державного реєстратора за наданням інформації про фактичне місцезнаходження боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник знаходиться за адресою: 04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, що підтверджується довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 31.01.2008 № 21-10/550 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.02.2009 у справі № 45/480-07.
Отже, ВДВС як вбачається з Постанови зробив висновок про те, що боржник знаходиться у м. Харкові не на підставі інформації отриманої у встановленому законодавством України пророку від органів статистика або до державного реєстратора, а на підставі інформації про адресу боржника, яка міститься у договорі укладеним між боржником та Скаржником.
Таким чином, у ВДВС не мав законних підстав для направлення наказу Господарського суду м. Києва від 26.05.2008 у справі № 34/115 до ВДВС ГУЮ Харківської області, оскільки місцезнаходженням боржника є місто Київ, а не місто Харків.
Частиною 5 статті 20 Закону визначено, що у разі коли у процесі виконавчого провадження з'ясувалося, що майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, недостатньо для повного задоволення вимог стягувача, однак майно боржника виявлено на території іншого органу державної виконавчої служби, державний виконавець звертає стягнення на таке майно в порядку, передбаченому Законом, за погодженням з начальником органу державної виконавчої служби, якому він підпорядкований та за умови, якщо стягувач авансує витрати на організацію і проведення виконавчих дій.
Матеріали справи не свідчать про те, що ВДВС виявлено будь-яке майно боржника, яке знаходиться на території Харківської області.
Крім того, матеріали справи не свідчать про те, що ВДВС звертався до Скаржника за авансуванням витрат на організацію та проведення виконавчих дій на території іншого органу державної виконавчої служби, а саме ВДВС ГУЮ Харківської області.
Таким чином, ВДВС у процесі виконавчого провадження не з'ясовано, що боржник має будь-яке майно на території Харківської області.
Відтак, як слідує з матеріалів справи ВДВС прийнявши постанову про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2009 порушив приписи Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції.
Відповідно до Роз'яснень Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладені обставини, доводи Скаржника викладені в скарзі, визнаються судом правомірними.
ВДВС не скористався наданим йому правом на спростування обставин, викладених Скаржником у скарзі.
Враховуючи викладене та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 33, 86, 121-2 ГПК України, суд
Скаргу № 172/01-03 від 27.04.2009 Товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна»задовольнити.
Визнати незаконною постанову Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про закінчення виконавчого провадження від 13.02.2009 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 26.05.2008 у справі № 34/115.
Ухвала може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Суддя Сташків Р.Б.