ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Справа № 6/103
18.05.09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»
Про визнання права власності на частку у спільній частковій власності, зобов'язання усунути перешкоди у користуванні приміщенням, зобов'язання виконувати договір та додаток до нього
Суддя Ковтун С.А.
Представники сторін:
Від позивача Герцев В.О. (за дов.)
Від відповідача Олійник А.І. (за дов.)
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»до відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»про:
- визнання за позивачем права власності на частку в розмірі 77,22 % у спільній частковій власності на нежитлове приміщення загальною площею 100 кв. м., яке належить сторонам та розташоване за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 11;
- зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування спірним приміщенням шляхом припинення неправомірних дій по обмеженню позивача в користуванні питною водою та електроенергією;
- зобов'язання відповідача до моменту встановлення співвласниками порядку користування спільною власністю виконувати зобов'язання за договором оренди від 17.05.1997 р. в частині оренди позивачем 22,78 % від загальної площі приміщення;
- зобов'язання відповідача виконувати зобов'язання за додатком від 05.01.1998 р. до договору оренди від 17.05.1997 р. в частині забезпечення згаданого вище приміщення питною водою, каналізацією, електричною енергією та опаленням.
Ухвалою суду від 04.03.2008 р. було порушено провадження у справі № 6/103.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просить виправити в прохальній частині позовної заяви цифри 77,22% на 95,32%, а 22,78% на 4,68%.
Позовні вимоги мотивовані наступними обставинами.
17.05.1997 р. між позивачем (орендарем) та дочірнім підприємством по реконструкції та будівництву № 14 відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київреконструкція»було укладено договір оренди приміщення ангару за адресою: м. Київ, вул. Пестеля, 11.
З 05.04.2004 р. права орендодавця вказаного приміщення перейшли до відповідача. Згідно з договором орендоване приміщення (металевий ангар) було передане в користування позивачу на 20 років, воно мало незадовільний стан та підлягало ренонс трукції, що передбачено в п. 1 договору та акті приймання-передачі приміщення від 17.05.1997 р.. Вказаним актом визначено, що всі поліпшення належать орендарю на праві власності.
Користуючись своїм правом на здійснення поліпшення предмету оренди, передбаченим договором та ст. 778 Цивільного кодексу України, в тому числі шляхом проведення його реконструкції, позивач, на підставі розпоряджень Радянської районної адміністрації міста Києва № 688 від 17.07.1997 р. та № 455 від 14.05.1998 р., здійснив таку реконструкцію ангару шляхом укладення та виконання низки договорів на здійснення ремонтно-будівельних робіт у період з 17.05.1997 р. по вересень 2007 року.
Протягом вказаного терміну орендар здійснив всі необхідні роботи по реконструкції нежитлового приміщення, основними з яких є: влаштування фундаменту, цегляних стін, внутрішніх перегородок, водогону, каналізації, сантехнічного обладнання, зовнішньому та внутрішньому опорядженню, влаштуванню дерев'яних дверних блоків, заміні сантехнічного обладнання, електричних приборів, влаштування вентиляції, покрівлі, заміні електромережі та освітлення.
На даний час нежитлове приміщення загальною площею 100 кв. м. використовується як заклад громадського харчування -кафе «Барлога», воно забезпечене водопостачанням, електропостачанням, каналізацією, системами вентиляції та кондиціювання повітря.
Отже, виконані роботи призвели до зміни цільового призначення та техніко-економічних показників приміщення, тобто створення нової речі, про що свідчить вартість об'єкту у порівнянні з вартістю ангару без поліпшень, а також висновок спеціаліста. За таких умов позивач вважає, що він, відповідно до п. 4 ст. 778 Цивільного кодексу України, став співвласником реконструйованого приміщення, частка якого визначається вартістю витрат на поліпшення речі, яка на підставі бухгалтерської довідки дорівнює 95,32% від вартості приміщення.
У той же час, відповідачем в односторонньому порядку повідомленням від 05.11.2007 р. договір оренди від 17.05.1997 р. було розірвано з посиланням на п. 5.2. договору, а також було припинено подачу води та електроенергії до кафе, що позбавило позивача використовувати приміщення за призначенням.
Позивач листом від 11.12.2007 р. відмовив відповідачу в розірванні договору та направив йому листа від 27.12.2007 р. з пропозицією укласти договір про визнання права власності орендаря на частку в майні та порядку користування спільною власністю. Відповіді на вказану пропозицію позивача відповідач не надав.
З посиланням на ст.ст. 328, 391 та 396 Цивільного кодексу України позивач як власник майна також вважає, що він має право захисту порушеного іншою стороною права користування приміщення, та враховуючи те, що всі комунікації на реконструйоване приміщення були проведені через сусіднє приміщення відповідача, просить суд зобов'язати іншу сторону виконувати додаток до договору оренди від 05.01.1998 р. в частині забезпечення питною водою, каналізацією, електричною енергією та опаленням спірного приміщення.
Відповідач позовні вимоги відхилив, мотивуючи свої заперечення наступним:
- орендодавець мав право в порядку, передбаченому п. 5.3. договору оренди, розірвати угоду;
- роботи по проведенню позивачем реконструкції носили формальний характер, вартість договорів по проведенню ремонтно-будівельних робіт завищена, а тому вони не можуть відображати реальної вартості понесених позивачем витрат;
- основні роботи по реконструкції та капітального ремонту відбулися протягом 1997-2001 роках, отже, саме тоді й була створена нова річ, а тому позивач пропустив передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності, втративши право вимагати визнання свого права в спільній частковій власності;
- відповідач не порушував умови договору оренди щодо забезпечення приміщення водою та електроенергією, оскільки позивач несанкціоновано підключився до мережі;
- позивач не скористався своїм правом на відшкодування понесених витрат.
Відповідачем було заявлено клопотання про застосування позовної давності відповідно до п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Від позивача надійшло клопотання про призначення комплексної судової будівельно-технічної експертизи та оціночної експертизи, що обґрунтовується необхідністю спеціальних знань для встановлення обставин щодо факту виникнення нової речі внаслідок проведення поліпшення майна шляхом реконструкції приміщення і виконання інших будівельних робіт, та вартості витрат, понесених позивачем на проведення такого поліпшення.
З огляду на викладене, оскільки для встановлення характеру, обсягу, вартості та строку виконаних позивачем будівельно-ремонтних робіт та понесених витрат потрібні спеціальні знання, і, в силу статей 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, ці обставини можуть бути встановлені виключно шляхом проведення судової експертизи, тобто допустимим доказом у даному випадку є висновок судових експертів, суд задовольнив клопотання відповідача та призначив по справі судову будівельно-технічну та судово-економічну експертизи, проведення яких доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою від 10.04.2008 р. провадження по справі, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, було зупинено.
Матеріали справи повернуто на адресу суду з висновком експерта, у зв'язку з чим провадження у справі ухвалою суду від 06.03.2009 р. було поновлено, розгляд останньої призначено на 02.04.2009 р..
Оскільки зазначене судове засідання не відбулося, ухвалою суду від 03.04.2009 р. розгляд справи було призначено на 08.04.2009 р..
Ухвалою суду від 08.04.2009 р. розгляд справи було відкладено на 18.05.2009 р..
Представник позивача звернувся з клопотанням про призначення додаткової судової експертизи, яке мотивоване неповнотою висновку на питання № 6: «яку частку від вартості приміщення в процентному виразі складає вартість витрат на поліпшення приміщення, що були здійснені позивачем?».
Зокрема, даючи відповідь на вказане запитання, експерт зробив висновок про те, що «вартість ремонтно-будівельних робіт, проведених в наслідок реконструкції приміщення, в 7,4 рази перевищує балансову вартість приміщення».
Такий висновок, на думку позивача, не містить відповіді на питання про розмір частки витрат позивача на поліпшення, яке повинно було бути виражене саме у відсотках.
Відповідно до ч. 3 ст. 42 ГПК України у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта, господарський суд може призначити додаткову судову експертизу.
Оскільки судовим експертом не було дано повного висновку на питання про розмір частки витрат позивача на поліпшення, яке повинно було бути виражене саме у відсотках, суд вважає за необхідне призначити додаткову судову експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.
Провадження по справі, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, підлягає зупиненню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 42, 79, 86 ГПК України, суд
1. Призначити по даній справі додаткову судову економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленська, 6).
2. На вирішення експертів поставити наступне питання:
- яку частку від вартості орендованого приміщення (вул. Пестеля, 11, літ «З») в процентному виразі складає вартість витрат на поліпшення цього приміщення товариством з обмеженою відповідальністю «Біла Ведмедиця»?
3. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків відповідно до ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
4. Витрати по проведенню експертизи покласти на позивача.
5. У зв'язку з призначенням судової експертизи зупинити провадження у справі № 6/103 до отримання висновку експерта.
Суддя С.А. Ковтун