79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.07.08 Справа№ 21/42
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, м. Львів,
До відповідача: дочірнього підприємства “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, м. Львів,
Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сихівська районна державна адміністрація Львівської міської ради, м. Львів,
про стягнення 220570,15 грн. боргу
За зустрічним позовом: дочірнього підприємства “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, м. Львів,
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, м. Львів,
про стягнення 225086,80 грн. збитків
Суддя Масловська Л.З.
Секретар Зубачик Н.
За участю представників сторін:
від позивача - Тищенко А.Ю. - представник
від відповідача -Буряк О.І. -представник
від третьої особи -Матківській І.П. - представник
Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, м. Львів, звернулось із позовом до дочірнього підприємства “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, м. Львів, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів, про стягнення 220570,15 грн. боргу та 2249,81 грн. штрафних санкцій. Дочірнє підприємство “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, м. Львів, звернулось із зустрічним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, м. Львів, про стягнення 225086,80 грн. збитків за повторне асфальтування внаслідок поставки товару неналежної якості, з яких 208624,80 грн. -витрати на заміну неякісного покриття та 16462 грн. -витрати на заробітну плату працівникам.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.02.2008 р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 18.03.2008 р.. Розгляд справи відкладався на 17.04.2008 р. з мотивів, зазначених в ухвалі суду від 18.03.2008 р.. В судовому засіданні 17.04.2008 р. оголошено перерву до 24.04.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 24.04.2008 р., 29.05.2008 р., 10.06.2008 р.. В судовому засіданні 03.07.2008 р. оголошувалась перерва до 09.07.2008 р..
Представникам сторін роз'яснено їх права, згідно із ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними у ній матеріалами.
В судових засіданнях представник позивача первісний позов підтримав, а зустрічний заперечив з мотивів, зазначених у позовній заяві, запереченні на відзив, додатку №1 до відзиву на зустрічну позовну заяву. Ствердив, зокрема, що на підставі відповідних договорів позивач поставив відповідачу асфальтобетонну суміш належної якості, що відповідала сертифікатам, на загальну суму 602670,95 грн.. Однак, відповідач оплатив її лише частково. Сума основного боргу становить 220570,15 грн.. З врахуванням уточненого розрахунку, просить первісний позов задовольнити, стягнути з відповідача суму основного боргу, 633,79 грн. відсотків річних та 1521,11 грн. пені за прострочку в оплаті за період з 01.01.2008 р. по 05.02.2008 р.. Зустрічний позов вважає безпідставним.
Представник відповідача первісний позов визнав частоково, а зустрічний підтримав з мотивів, зазначених у відзиві, зустрічній позовній заяві. Ствердив, зокрема, що отримав від позивача асфальтобетонну суміш лише на суму 591424,65 грн., сплативши за неї 390404,82 грн., а відтак заборгованість становить лише 201019,83 грн.. Різниця в розрахунках на суму 11246,30 грн. виникла внаслідок неврахування накладних №13/08 від 22.08.2007 р., №04/08 від 07.08.2007 р., №18 від 18.09.2007 р., за якими відповідач товару не отримував. Ствердив, що обов'язок по сплаті пені умовами договору №11 від 26.04.2007 р. не передбачений, а тому штрафні санкції нараховані безпідставно. Ствердив, що поставлена асфальтобетонна суміш виявилась неналежної якості, що призвело до повторного асфальтування об'єктів, чим відповідачу були завдані збитки у заявленій сумі. Просить у первісному позові відмовити, а зустрічний позов задовольнити.
При цьому, у зустрічній позовній заяві відповідач просить призначити експертизу для визначення якості асфальтобетонної суміші. Згідно із ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Однак, з матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що асфальтобетонна суміш була використана на асфальтування об'єктів і за своїми властивостями не може бути ідентифікована із певною партією поставки, зокрема тією, що є предметом даного спору. Враховуючи неможливість надання експерту належно ідентифікованого об'єкту дослідження, беручи до уваги наявність у матеріалах справи інших доказів щодо якості поставленого товару та вимоги ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, при відсутності у доказів для суду заздалегідь встановленої сили, клопотання відповідача не підлягає задоволенню.
Представник третьої особи на стороні відповідача пояснень по справі не надав.
Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив.
15.01.2007 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №1-17 купівлі-продажу, згідно із п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю будівельні матеріали, зокрема, щебінь, бітум, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити їх на умовах договору. Кількість та ціна кожної партії обумовлюється сторонами і вказується в накладних (п. 1.2.). Загальна вартість матеріалів становить 30000 грн.. Оплата проводиться з відстрочкою у три дня що починає свій перебіг з моменту отримання товару від продавця (п. 2.1.3.). У разі не проведення оплати в строк, строк передачі товару не діє до моменту повного розрахунку за попередньо отриманий товар (п. 4.1.). У випадку порушення строків оплати, покупець зобов'язується сплатити продавцю неустойку у формі пені за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 4.4.). У разі невідповідності товару технічним нормам про це складається відповідний акт, який затверджується уповноваженими представниками сторін і на підставі якого продавець відшкодовує завдані покупцю збитки (п. 4.2.).
20.04.2007 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №11 купівлі-продажу, згідно із п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю гарячу асфальтобетонну суміш, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити її на умовах цього договору. При цьому, загальна вартість матеріалів визначена в сумі 1195102,80 грн., а загальна кількість товару -3319,73 тон. Умовами цього договору не передбачена відповідальність сторін у вигляді пені. Інші умови договору аналогічні умовам договору від 15.01.2007 р..
Вимагаючи стягнення з відповідача пені за невчасну оплату товару, позивач не довів у встановленому порядку належними доказами, за порушення якого строку оплати за поставку якого саме товару зазначеного у накладних він просить стягнути пеню. Суду не надано жодних доказів того, яка саме поставка та в рамках якого саме договору здійснювалась позивачем і чи здійснювались такі поставки в межах будь-якого із вказаних договорів взагалі. Як вбачається зі змісту накладних та довіреностей, жодна з них не містить посилань на жоден із зазначених договорів. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно із ст. 611 ЦК України, правовий наслідок у вигляді обов'язку сплатити неустойку у разі порушення зобов'язання, настає, якщо він встановлений законом або договором. Однак, належних доказів встановлення такого обов'язку для відповідача у даному випадку, суду не надано, відповідно, вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається факт поставки позивачем відповідачу товарно-матеріальних цінностей (асфальт, щебінь, бітум, нафтобітум дорожний) на суму 591424,65 грн. на підставі відповідних довіреностей та накладних №15/04 від 27.04.2007 р. на суму 97749,48 грн.; №25/05 від 31.05.2007 р. на суму 1560 грн.; №31/05 від 31.05.2007 р. на суму 112320 грн.; №33/06 від 27.06.2007 р. на суму 105720 грн.; №25/07 від 20.07.2007 р. на суму 4836 грн.; №12/07 від 20.07.2007 р. на суму 39780 грн.; № 09/07 від 31.07.2007 р. на суму 3600 грн.; №24/08 від 28.08.2007 р. на суму 70650 грн.; №26/09 від 28.09.2007 р. на суму 70830 грн.; №07/10 від 05.10.2007 р. на суму 83199,17 грн.; №12/10 від 11.10.2007 р. на суму 1180 грн.. Зазначений факт відповідачем визнається та підтверджується матеріалами справи.
Сторонами визнається факт проведення відповідачем оплати за отриманий товар в сумі 390404,82 грн., що підтверджується позовною заявою та відзивом. Таким чином, сума заборгованості з урахуванням поставки товару по зазначеним вище накладним становить 201019,83 грн..
Крім того, позивач ствердив про поставку відповідачу товару також на підставі довіреностей та накладних №13/08 від 22.08.2007 р. на суму 725,02 грн.; №04/08 від 07.08.2007 р. на суму 9400 грн.; №18 від 18.09.2007 р. на суму 1121,28 грн., усього, на загальну суму 11246,30 грн.. Відповідач заперечив факт отримання ним товару по зазначеним накладним, посилається на їх неналежне оформлення. Оригінали відповідних довіреностей та накладних були витребувані судом та оглянуті в судовому засіданні. З реквізитів на оригінал зазначених документів вбачається безпідставність посилань відповідача на неналежне їх оформлення, відсутність на накладній печатки за наявності підпису уповноваженої довіреністю особи на отримання товарно-матеріальних цінностей не спростовує факту поставки товару. З накладної №04/08 від 07.08.2007 р. вбачається, що товар (асфальт у кількості 20 тон та бітум в кількості 400 кг) вибирався відповідачем поетапно з 07.08.2007 р. по 22.08.2007 р., що підтверджується підписами на зворотні зазначеної накладної навпроти кожної конкретної вибірки товару. З журналу відповідача реєстрації довіреностей випливає, що довіреність ЯМР№861285 від 07.08.2007 р. дійсно видавалась на ім'я Давидова А.В.. З зазначеної довіреності випливає, що Давидов А.В. був уповноважений прийняти від позивача товар, а саме: асфальт в кількості 300 тон, бітум в кількості 2 тони, щебінь в кількості 100 тон. З матеріалів справи вбачається, що Давидов А.В. на підставі зазначеної довіреності отримував у позивача товарно-матеріальні цінності по декільком накладним, зокрема, визнаній відповідачем накладній №24/08 від 28.08.2007 р. на загальну суму 70650 грн., по якій було отримано 175 тон асфальту та 1 тону бітуму; накладній №04/08 від 07.08.2007 р. на загальну суму 9400 грн., по якій було отримано 20 тон асфальту та 0,4 тони бітуму; накладній №13/08 від 22.08.2008 р., по якій було отримано щебінь в кількості 5,8 тон. В загальному, кількість товару, отримана по вказаним накладним, не перевищує кількості, вказані відповідачем у довіреності ЯМР№861285 від 07.08.2007 р.. Підписи представників сторони сумніву не піддавали. Також, в журналі реєстрації довіреностей відповідача зареєстрована і довіреність ЯМР №861289 від 14.09.2007 р. на ім'я Давидова А.В., по якій за накладною №18 від 18.09.2007 р. було отримано товару на суму 1121,28 грн.. Доказів отримання на підставі даної довіреності товару по іншій накладній суду не надано.
Враховуючи вищенаведене, оцінивши зазначені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що товар по вказаним накладним на загальну суму 11246,30 грн. також був отриманий відповідачем. Належних доказів зворотнього суду не надано, а заперечення відповідача не доведені у встановленому порядку належними доказами. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 220570,15 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношенням, в якому сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитор зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 01.01.2008 р. по 05.02.2008 р. в сумі 633,79 грн.. Однак, належних доказів поставки зазначених товарно-матеріальних цінностей на підставі договору від 15.01.2007 р. №1017 чи від 20.04.2007 р. №11 на умовах платежу, встановлених у цих договорах, суду не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Належних доказів звернення із вимогами про оплату до відповідача до дати подання позовної заяви, у якій сформульовано зазначену вимогу, суду не надано. Відповідно, підстави для стягнення суми трьох відсотків річних у даному випадку відсутні.
У відповідності до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та вправі укладати одночасно декілька договорів щодо тотожного предмету із різними контрагентами.
20.04.2007 р. між відповідачем (виконавець) та третьою особою (замовник) був укладений договір на закупівлю послуг №19/07, за яким замовник доручив, а виконавець зобов'язався надати послуги з поточного ремонту та утримання доріг, площ, тротуарів та інших інженерних споруд, технічне обслуговування дощової каналізації на території Сихівського району на загальну суму 601247 грн..
Відповідач у зустрічному позові посилається на виконання робіт з ямкового ремонту по вул. Зеленій (зупинка ДБК), вул. Коломийській (перехрестя з вул. Трильовського), вул. Сихівській (шляхопровід) асфальтобетонного покриття з асфальтобетонної суміші, придбаної у позивача, яка виявилась неналежної якості. Однак, жодних доказів виконання цих робіт з матеріалів, отриманих від позивача, суду не надано, а таке твердження спростовується матеріалами справи. Зокрема, як вбачається з листа Сихівської районної адміністрації від 07.06.2007 р. №34/341, роботи з ямкового ремонту по вул. Зеленій (зупинка ДБК), вул. Коломийській (перехрестя з вул. Трильовського), вул. Сихівській (шляхопровід) здійснювались відповідачем у квітні 2007 р., у той час, як відповідні товарно-матеріальні цінності придбавались відповідачем у позивача здебільшого з травня по листопад 2007 р.. Єдине придбання товарно-матеріальних цінностей у квітні 2007 р. відбулось за накладеною №15/04, датованою лише 27.04.2008 р.. З аналогічних мотивів не доводять зазначеного посилання акти, складені односторонньо відповідачем, у яких стверджується неякісність асфальтобетону.
Водночас, як випливає з матеріалів справи, належна якість товару, який поставлявся позивачем відповідачу, підтверджується відповідними свідоцтвами, паспортами тощо. Товар приймався відповідачем без зауважень, що випливає з відповідних накладних. У відповідності до ст. ст. 673, 674 ЦК України, продавець повинен передати покупцю товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцю товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. При цьому, відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативними актами. З врахуванням наведеного, порушення позивачем вимог щодо якості товару не доведено суду у встановленому порядку належними доказами.
Відповідач ствердив про факт проведення ним повторних робіт з асфальтування, у зв'язку із чим поніс збитки на суму 208624,80 грн., що підтверджує актом приймання виконаних підрядних робіт. Однак, зазначений акт форми КБ-2в підписаний лише відповідачем. Розмір заявлених відповідачем збитків на оплату праці працівників в сумі 16462 грн. не підтверджені доказами. Крім того, не доведений сам факт понесення цих витрат та, крім того, у зв'язку із порушенням зобов'язань позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода). Згідно із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків доказується кредитором. Однак, такий розмір та самі підстави не були доведений суду у встановленому порядку.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у зустрічному позові слід відмовити, а первісний позов задовольнити частково. Судові витрати покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст.11, 22, 509, 530, 625, 627, 673, 674 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 43, 75, 82, 84 ГПК України, суд
Вирішив:
1. Первісний позов задовольнити частково.
2. Стягнути з дочірнього підприємства “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, (м. Львів, вул. Дністерська, 16) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, (м. Львів, вул. Вашингтона, 1)- 220570,15 грн. боргу.
3. Стягнути з дочірнього підприємства “Благоустрій -Сихів” Львівського комунального підприємства “Шляхово-ремонтне підприємство Личаківського району”, (м. Львів, вул. Дністерська, 16) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівшляхрембуд”, (м. Львів, вул. Вашингтона, 1)- 2205,70 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. В решті вимог по первісному позові - відмовити.
5. У зустрічному позові відмовити повністю.
Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Суддя Масловська Л.З.