Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313
Іменем України
01.06.2009
Справа №2-24/16143-2007А
За адміністративним позовом - Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна , 13; ідентифікаційний код 01190126)
до відповідача - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9).
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Суддя Г.Г.Колосова
При секретарі Новохацької І.П.
За участю представників:
Від позивача - Бабич Л.І., довіреність № 256 від 24.01.2008 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Сімферополі №0001911501/0 від 02.03.2006р. на суму 17280,00 грн., №0001901501/0 від02.03.2006р. на суму 7068,15 грн., 30001921501/0 від 02.03.2006 р. на суму1380,00 грн., №0006941501/0 від 17.07.2006р. на суму 15468,65 грн., №0007271501/0 від 28.07.2006р. на суму 45,96 грн., №0008671501/0 від 15.09.2006р. на суму 35997,77 грн., №00010481501/0 від 07.12.2006р. на суму 4995,17 грн., №0001047/501/0 від 07.12.2006 р. на суму1639,80 грн., 300010461501/0 ВІД 07.12.2006 на суму 13468,06 грн., №00010461501/1 від 13.03.2007р. на суму 13468,06грн., № 00010471501/1 від 13.03.2007р. на суму 1639,80 грн., №00010481501/1 від 13.03.2007р. на суму 4995,17грн., №00010461501/2 від 15.05.2007р. на суму 13468,06 грн., №00010471501/2 від 15.05.2007р. на суму 1639,80грн., №00010481501 від15.05.2007р. на суму 4995,17 грн., №0008681501/0 від 14.09.2007р. на суму 22853,60 грн., №0008671501/0 від 14.09.2007р. на суму 48769,44 грн., №0009821501/0 від 22.10.2007р. на суму 25281,69 грн., №0009521501/0 від 03.10.2007р. на суму 7001,83 грн., винесених за порушення граничних термінів сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в м. Сімферополі не було проведено корегування (відповідно до судового рішення у справі № 2-5/4635-2006А) і в картках обліку підприємства не була відбита переплата по податку на прибуток у ГП РТПЦ АРК в сумі 445700,00 гривень. Таким чином, впродовж 2006 -2007 р.р. всі платежі по податку на прибуток, здійснені позивачем до бюджету (відповідно до податкових декларацій і у встановлені законом терміни) ДПІ в м. Сімферополі в автоматичному режимі зараховувалися на зменшення нібито наявній заборгованості, що автоматично приводило до порушення термінів погашення поточних платежів і автоматичного донарахування підприємству штрафних санкцій вже за порушення термінів погашення поточних платежів по податку на прибуток.
12.02.2008 р. до канцелярії суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог в порядку статей 49,51 КАС України.
Відповідно до зазначених уточнень позивач збільшив позовні вимоги та просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0001911501/0 від 02.03.2006 р. на суму 17280,00 грн.; № 0001901501/0 від 02.03.2006 р. на суму 7068,15 грн.; № 0001921501/0 від 02.03.2006 р. на суму 1380,00 грн.; № 0006941501/0 від 17.07.2006 р. на суму 15468,65 грн.; № 0007271501/0 від 28.07.2006 р. на суму 45,96 грн.; № 0008671501/0 від 15.09.2006 р. на суму 35997,77 грн.; № 00010481501/0 від 07.12.2006 р. на суму 4995,17 грн.; № 0001047/501/0 від 07.12.2006 р. на суму 1639,80 грн.; № 00010461501/0 від 07.12.2006 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010461501/1 від 13.03.2007 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010471501/1 від 13.03.2007 р. на суму 1639,80 грн.;№ 00010481501/1 від 13.03.2007 р. на суму 4995,17 грн.; № 00010461501/2 від 15.05.2007 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010471501/2 від 15.05.2007 р. на суму 1639,80 грн.; № 00010481501/2 від 15.05.2007 р. на суму 4995,17 грн.; № 0008681501/0 від 14.09.2007 р. на суму 22853,60 грн.; № 0008671501/0 від 14.09.2007 р. на суму 48769,44 грн. № 0009821501/0 від 22.10.2007 р. на суму 25381,69 грн. № 0009521501/0 від 03.10.2007 р. на суму 7001,83 грн. № 0012151501/0 від 07.12.2007 р. на суму 92436,64 грн.; № 0000411501/0 від 12.01.2008 р. на суму 4464,73 грн.; № 0000421501/0 від 12.01.2008 р. на суму 2468,66 грн.
Зазначені збільшення позовних вимог прийняті судом до розгляду, у зв'язку з чим у подальшому справа розглядалась у межах збільшених позовних вимог позивача.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Так, відповідач посилається на те, що оскільки за позивачем існував податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 131104,65 грн., то відповідач на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III зараховував сплачені позивачем кошти в рахунок погашення попередньої заборгованості. Таким чином, як стверджує відповідач, при несвоєчасній сплаті позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток, ДПІ правомірно та обґрунтовано були застосовані штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 16.04.2008 р. провадження по справі було зупинено, у зв'язку з призначенням судово-економічної експертизи, проведення якої доручено ТОВ Науково-дослідницькій лабораторії судових експертиз (м. Сімферополь, вул. Турецька, 6/7).
У зв'язку з усуненням обставин, які стали підставою для зупинення провадження по справі, а саме надходженням до суду висновку експерта по справі, ухвалою Господарського суду АР Крим від 26 січня 2009 року провадження по справі було поновлено. Вказаною ухвалою справа була призначена до слухання у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17 березня 2009 року провадження по справі було зупинено до набрання Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2008 р. по справі № 2-5/4635-2006А ( № 2-а-3192/08/08) законної сили.
29 квітня 2009 року до Господарського суду АР Крим від підприємства Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим надійшло клопотання про поновлення провадження по справі, оскільки 01 квітня 2009 року Постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.12.2008 р. по справі № 2-5/4635-2006А ( № 2-а-3192/08/08) набрало законної чинності. Ухвалою Севастопольського апеляційного а адміністративного суду від 01.04.2009 р. по справі № 2-а-3192/08/08 вказане судове рішення залишено без змін.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 08.05.2009 р. провадження у справі було поновлено, справа призначена до слухання.
Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.41 Кодексу Адміністративного судочинства України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача, суд, -
встановив:
Державне підприємство Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа рішенням Виконкому Сімферопольської міської ради та узятий на податковий облік у ДПІ у м. Сімферополі.
За підсумками проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету Державним підприємством Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим, ДПІ в м. Сімферополі були складені акти перевірок, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання із податку на прибуток :
У позовній заяві із урахуванням уточнень позовних вимог позивач просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ, оскільки вважає їх незаконними та такими, що не відповідають чинному законодавству.
Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню за наступних підстав.
Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень стало порушення позивачем п.п.5.3.1. п.5.3. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (Закон № 2181), що виразилось у несвоєчасній сплаті податку на прибуток, що відображено в актах перевірки.
Відповідно до пункту 4.1.1. статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 від 21.12.2000 р., платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Підпункт 17.1.7. Закону передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
До позивача застосовані штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України.
Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1. статті 17 Закону №2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.;
- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1-17.1.6 цього пункту, чи ні.
Як вбачається з наданих документів, а саме: податкових декларацій з податку на прибуток підприємства, а також з платіжних доручень по сплаті податку на прибуток із вказівкою номеру, дати, суми платежу, призначення платежу по кожному платіжному дорученню, відповідач, ігноруючи призначення платежу, яке вказано в платіжних дорученнях, зараховував суми податків не в рахунок погашення поточного платежу, а в рахунок попередніх платежів.
Тобто відповідач без згоди з позивачем змінив призначення платежу на підставі підпункту 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Таким чином, не звертаючи уваги на призначення платежів в платіжних дорученнях, позивач зараховував платежі на погашення не поточних податкових зобов'язань, а податкового боргу, що виник раніше, тобто проводив облік надходження платежів у картці особового рахунку позивача з податку на додану вартість в порядку календарної черговості настання граничних строків сплати узгоджених зобов'язань.
Слід зазначити, що відповідно до висновку № 33 судово - економічної експертизи, експертом було встановлено, що висновки, які зазначені в актах невиїзних документальних перевірок, складених за період з 02.03.2006 р. по 22.01.2008 р. в частині несвоєчасності розрахунків з бюджетом по податку на прибуток та наявності недоїмки по строку сплати, первинними бухгалтерськими документами позивача із урахуванням уточнюючої декорації за 2000 р. та рішення господарського суду АР Крим у справі № 2-5/4635-2006А не підтверджуються, а застосовані штрафні санкції не є обґрунтованими.
Висновки експерта ґрунтуються на тому що 11.07.2006 р. рішенням ГС АР Крим, суд зобов'язав ДПІ у м. Сімферополі внести зміни у картку особового рахунку позивача по податку на прибуток у відповідності з поданими уточнюючими річними деклараціями за період 2000 р. та 2001 р. з додатком. Слід зазначити, що ухвалою ВАС України від 03.07.2008 р. касаційну скаргу ДПІ у м. Сімферополі задоволено частково, постанову ГС АР Крим від 11.07.2006 р.. ухвалу САГС від 05.09.2006 р. якою зазначена постанова суду першої інстанції залишена у силі, скасована, справу направлено на новий розгляд.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим ввід 17.12.2008 р. у справі № 2-а-3192/08/08 позов Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим задоволений, зобов'язано ДПІ у м. Сімферополі внести зміни до картки особового рахунку позивача по податку на прибуток підприємства згідно поданих уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток за податковий період 2000 р. - дев'ять місяців з додатками Е, П-1, П; за податковий період 2001 р. - півріччя з додатками Е,П; за податковий період 2001 р. - дев'ять місяців з додатками Е, П; за податковий період 2001 р. - рік з додатками Е, П.
Зазначена постанова залишена без змін Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.04.20009 р.
Також у висновку експерта визначено, що на суму 445,7 тис грн. слід було зменшити нарахування з податку на прибуток. У випадку зменшення нарахованого податку на прибуток за 2000 р. на вищевказану суму, по особовому рахунку станом на 01.03.2006 р. буде рахуватися переплата у сумі 306291,81 грн., на 05.02.2008 р. переплата складатиме суму 338021,81 грн. А отже штрафні санкції у розмірі 300720,25 грн. нараховані необґрунтовано, оскільки не були враховані наведені факти.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (п. 1 ст. 69 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (п. 1 ст. 86 КАС України).
Таким чином, у суду відсутні підстави не погоджуватися з висновком судового експерта в частині встановлення відсутності заборгованості позивача перед бюджетом зі сплати податку на прибуток. Крім того, сторонами вказаний висновок сумніву не піддавався та не спростовувався.
Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що оскільки за позивачем існував податковий борг з податку на прибуток підприємств у сумі 131104,65 грн., то відповідач на підставі п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III зараховував кошти сплачені позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості. Таким чином, як стверджує відповідач, при несвоєчасної сплаті позивачем узгоджених сум податкового зобов'язання з податку на прибуток, ДПІ правомірно та обґрунтовано були застосовані штрафні санкції.
Суд зазначені заперечення до уваги не приймає у зв'язку з наступним.
По - перше, судом було встановлено, що заборгованості позивача з податку на прибуток не існує, навпроти станом на 01.03.2006 р. за позивачем існує переплата з податку на прибуток підприємства у розмірі 306291,81 грн., станом на 05.02.2008 р. переплата складає 338021,81 грн.
Відповідач у відзиві на позов посилається на п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 як на підстави зарахування платежів, здійснених позивачем в рахунок погашення попередньої заборгованості.
Дійсно, п. 7.7 ст. 7 Закону N 2181 визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
У зазначеному пункті говориться про порядок погашення податкового боргу у залежності від черговості строків його виникнення, а не про перерахування грошових коштів платника податків в рахунок сплати самостійно визначених податкових зобов'язань.
Підпунктом 16.3.3 ст. 16 Закону N 2181 визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково і сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.
Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд звертає увагу на те, що норми Закону N 2181 дійсно передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, зазначені вище норми цього ж Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлюють відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.
При цьому слід звернути увагу на те, що нормами п. 16.3.3 ст. 16 Закону N 2181 податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п. 1.3 Закону включає суму пені), на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовуються на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу, або якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.
За такими обставинами суд приходить до висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (про що зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення за відповідним податком нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 ст. 3 Закону N 2181 передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.
Крім того, норми пп. 8.6.2 ст. 8 Закону N 2181 з урахуванням положень пп. "б" пп. 8.6.1 ст. 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платника податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок одержувача.
Відповідно до ст. 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. (ст. 22). Конституція України має вищу юридичну силу (ст. 8).
Згідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість виконання яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого права, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують права держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч. 2 ст. 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь -які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.
Відповідно до п. 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.
Отже чинним законодавством також закріплено право власника вільно, за власною ініціативою та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 13 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають
- значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За такими обставинами, суд дійшов висновку, що ДПІ у м. Сімферополі діяла із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі була самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов'язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше.
Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі й визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування положень п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за згодою платника податків.
Крім того, суд встановив непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
Оскільки податковою інспекцією не було доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суми узгодженого податкового зобов'язання, тому суд вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач узгоджену суму податкового зобов'язання сплатив без порушень строків сплати, тому суми штрафних санкцій, які визначені у спірних податкових повідомленнях-рішеннях, застосовані до позивача неправомірно.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що збільшені позовні вимоги позивача підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3 грн. 40 коп. з Державного бюджету України на підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі 05.06.2009 р.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. ч.1 ст. 94, 98, 160-163 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9) № 0001911501/0 від 02.03.2006 р. на суму 17280,00 грн.; № 0001901501/0 від 02.03.2006 р. на суму 7068,15 грн.; № 0001921501/0 від 02.03.2006 р. на суму 1380,00 грн.; № 0006941501/0 від 17.07.2006 р. на суму 15468,65 грн.; № 0007271501/0 від 28.07.2006 р. на суму 45,96 грн.; № 0008671501/0 від 15.09.2006 р. на суму 35997,77 грн.; № 00010481501/0 від 07.12.2006 р. на суму 4995,17 грн.; № 0001047/501/0 від 07.12.2006 р. на суму 1639,80 грн.; № 00010461501/0 від 07.12.2006 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010461501/1 від 13.03.2007 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010471501/1 від 13.03.2007 р. на суму 1639,80 грн.;№ 00010481501/1 від 13.03.2007 р. на суму 4995,17 грн.; № 00010461501/2 від 15.05.2007 р. на суму 13468,06 грн.; № 00010471501/2 від 15.05.2007 р. на суму 1639,80 грн.; № 00010481501/2 від 15.05.2007 р. на суму 4995,17 грн.; № 0008681501/0 від 14.09.2007 р. на суму 22853,60 грн.; № 0008671501/0 від 14.09.2007 р. на суму 48769,44 грн. № 0009821501/0 від 22.10.2007 р. на суму 25381,69 грн. № 0009521501/0 від 03.10.2007 р. на суму 7001,83 грн. № 0012151501/0 від 07.12.2007 р. на суму 92436,64 грн.; № 0000411501/0 від 12.01.2008 р. на суму 4464,73 грн.; № 0000421501/0 від 12.01.2008 р. на суму 2468,66 грн. про застосування до Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна, 13; ідентифікаційний код 01190126) штрафних санкцій.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства Радіотелевізійний передавальний центр АР Крим (95015, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Батуріна , 13; ідентифікаційний код 01190126) 3грн.40 коп. судових витрат.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.