ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/4037/14 12.05.14
За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»
до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
про стягнення 11870,50 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін не з'явилися.
Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 11870,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.
За клопотанням Позивача, поданим через відділ діловодства суду 07.04.2014, розгляд справи здійснюється за відсутності його повноважного представника.
Відповідач письмових заперечень проти позову не подав.
За клопотанням Відповідача, поданим через відділ діловодства суду 07.04.2014, судове засідання, призначене на 07.04.2014, було відкладено та наступне судове засідання призначено на 12.05.2014.
В судове засідання 12.05.2014 представники Відповідача не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та була ним отримана 22.04.2014, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.
Отже Відповідач, як учасник судового процесу, не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні свого повноважного представника.
Неможливість направлення Відповідачем повноважного представника та неможливість розгляду справи без участі його представника підлягає доведенню Відповідачем, як учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а отже направлення представника було правом, а не обов'язком Відповідача, та останнім не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.
Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив на позов в письмовому вигляді через канцелярію суду, оскільки, як зазначалось вище, про призначення судового засідання Відповідачу було заздалегідь, з часу отримання ним ухвали суду.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотань про відкладення розгляду справи, призначеного на 12.05.2014, не надходило, та судом не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10.07.2013 по бульвару Вернадського, 87, в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «Ленд Ровер», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2
Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_1, при виїзді з двору розпочинаючи рух не переконався, що це буде безпечним та не створить перешкод іншим учасниками руху, не стежив за дорожньою обстановкою та не зреагував на її зімну, що призвело до зіткнення з іншим автомобілем «Ленд Ровер», д.р.н. НОМЕР_2, та порушення ОСОБА_1 пунктів 10.1, 10.2 та 2.3 ПДР України. Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Ленд Ровер», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, станом на час ДТП був під його керуванням, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування № 310547129.12 від 18.09.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувач за вказаним договором ОСОБА_2
На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру ремонтного СТО Застрахованого автомобіля ТОВ «Автосиметрія» від 12.07.2013 № АС-00002267, Позивачем було складено Страховий акт № 100935 від 22.07.2013, відповідно до якого розраховано та виплачено страхове відшкодування в розмірі 11870,50 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 8899 від 31.07.2013. Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля свідчить Акт виконаних робіт № АС-000851 від 10.09.2013.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_1 під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 759/10695/13-п.
На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/2480963 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 0 грн.
Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/2480963 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Хюндай», д.р.н. НОМЕР_1, на час спірної ДТП.
При цьому суд констатує, що у вищевказаній постанові Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 759/10695/13-п допущені описки в номері зазначеного автомобіля «Хюндай», а саме вказано, що номер автомобіля НОМЕР_1, тоді як правильним є номер - НОМЕР_1, що підтверджується розгорнутою довідкою ДАІ про обставини ДТП та Полісом № АС/2480963, у яких зазначені один і той самий номер кузова автомобіля «Хюндай».
Крім того, у постанові Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2013 у справі № 759/10695/13-п допущено описку в прізвищі власника Застрахованого автомобіля, а саме вказано прізвище - ОСОБА_2, тоді як правильне прізвище - ОСОБА_2, що підтверджується розгорнутою довідкою ДАІ про обставини ДТП та Договором добровільного страхування № 310547129.12 від 18.09.2012, у яких зазначено одне й те саме прізвище - ОСОБА_2
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Судом встановлено, що відповідно до Звіту № 369 від 19.08.2013, оцінений розмір матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП становить 10602,46 грн., враховуючи коефіцієнт фізичного зносу Застрахованого автомобіля в розмірі 0,1352.
Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Звітом № 369 від 19.08.2013 розміру шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та встановленого коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля.
Відповідачем також не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.
Іншого висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, Відповідачем суду також надано не було.
Судом встановлено, що наведені у Звіті № 369 від 19.08.2013 роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями Застрахованого автомобіля, що зафіксовані у довідках ДАІ за результатами ДТП, а також зафіксовані на фотознімках пошкоджень, що додані до вказаного звіту, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що оцінена вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою (завищеною або заниженою).
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/2480963 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», статі 993, 1192 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000 грн.), в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (11870,50 грн.), при цьому обмежуючись з оціненим розміром матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля в зв'язку з його пошкодженням в ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який встановлений Звітом № 369 від 19.08.2013 (10602,46 грн.), за мінусом франшизи (0 грн.) та отже в сумі 10602,46 грн.
З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з заявою (вих. № 1/01-10-13 від 01.10.2013) про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/2480963. Дана заява із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, була отримана Відповідачем 04.10.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого міститься у матеріалах справи.
Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
А відтак, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в обґрунтованому судом розмірі 10602,46 грн.
Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна» (м. Київ, вул. Воровського, 33; ідентифікаційний код 16285602) 10602 (десять тисяч шістсот дві) грн. 46 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1631 (одну тисячу шістсот тридцять одну) грн. 83 коп. судового збору.
Видати наказ.
У іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 19.05.2014
Суддя Сташків Р.Б