Справа: № 2а/697/211/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Дубенець М.І. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
30 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Шостака О.О.,
суддів - Горяйнова А.М. та Мамчура Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулась в суд з адміністративним позовом про визнання неправомірними дій відповідача щодо призначення допомоги по догляду за дитиною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є матір'ю дитини, яка не досягла трирічного віку та перебуває на обліку у відповідача, отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», що підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позивач не зверталась до відповідача з вимогою про призначення спірної допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний та не подавала необхідних для її призначення документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення відповідно до Конституції України встановлено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року.
Частиною 1 статті 1 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Статтею 3 Закону «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що відповідно до цього Закону призначається, зокрема, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Згідно п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Призначення та виплата державної допомоги сім'ям з дітьми регулюється Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України 2001 року № 1751.
Відповідно до п.3 ст. 22 вказаного Порядку, для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, надається в установленому порядку довідка про склад сім'ї та декларація про доходи та майновий стан (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім'ї).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надавались відомості про склад та дохід сім'ї, а тому відсутні підстави вважати дії відповідача щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною неправомірними.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 158, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 17.01.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді А.М. Горяйнов
Я.С. Мамчур
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Горяйнов А.М.