15 травня 2014 року м. Київ В/800/2170/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді Заїки М.М.,
суддів Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
Пасічник С.С.,
Стародуба О.П.
розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року касаційну скаргу Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості задоволено. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2012 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю задоволено. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 12914,20 грн.
Не погоджуючись з постановленим у справі рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Зокрема, заявник посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року (№К/9991/12920/12) як на підставу для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року.
Відповідно до положень статті 2391 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 2392 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.
Згідно з статтею 235 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право подати заяву про перегляд судових рішень в адміністративних справах після їх перегляду в касаційному порядку.
Статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Як вбачається зі змісту постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року, про перегляд якої ставиться питання, та ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2014 року (№К/9991/12920/12), на яку скаржник посилається як на підставу перегляду справи, - вони постановлені за результатами вирішення подібних правовідносин.
Разом з тим, як вбачається зі змісту заяви та приєднаних до неї додатків, обставини справи, що розглядаються, відмінні від тих, на які посилається заявник в обґрунтування наявності підстав для перегляду справи, що не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.
З огляду на зазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що зазначена справа не може бути допущена до перегляду Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Відмовити в допуску до провадження Верховного Суду України адміністративної справи за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_4 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю, в порядку перегляду по цій справі постанови Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2014 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді В.В. Малинін
М.І. Мойсюк
С.С. Пасічник
О.П. Стародуб