29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"15" червня 2009 р. Справа № 6/2956
За позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор" м. Київ
2. Закритого акціонерного товариства „Інтерлит” м. Хмельницький
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03 в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ ”Поділля-Вторкольормет” за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу (у випадку відсутності майна - кошти в сумі 18 826 999,76 грн.)
Головуючий суддя Танасюк О.Є.
суддя Гладій С.В.
суддя Огороднік К.М.
Представники сторін:
позивача -Коваль І.І. -згідно довіреності від 18.02.2009р. №4603/8/10
відповідача-1 -не з'явився
відповідача -2 -Собецька Г.В. -за довіреністю №4 від 01.03.2008р.
Ухвала приймається 15.06.2009р., оскільки в судовому засіданні 03.06.2009р. оголошувалась перерва.
Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому 04.05.2005р. звернулась до господарського суду в порядку ГПК України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвекор” м. Київ та Закритого акціонерного товариства „Поділля-Вторкольормет” м. Хмельницький про визнання недійсними укладених між ними договорів купівлі-продажу № 0502/1 та № 0502/2 від 05.02.2003р., № 0302/1 від 03.02.2003р., № 0505/1 від 05.05.03р., № 1706/1 від 10.06.2003р., як таких , що укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства , відповідно до ст.49ЦК УРСР від 18.07.1963 року.
Своє право звернення до суду позивач обґрунтовує Законом України „ Про державну податкову службу в Україні”, п.11 ст.10 , відповідно до якого однією із функцій податкових інспекцій є подання до господарських судів позовів про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів , одержаних за такими угодами, а в інших випадках -коштів , одержаних без установлених законом підстав. Таким чином, позивач діє як орган владних повноважень при поданні позову, оскільки обставини , що стали підставою для звернення до суду були виявленні підчас документальної перевірки, яка проводилась відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні”.
В позовній заяві позивач звертав увагу суду , на те , що 1-й відповідач ТОВ „Укрвекор” при укладенні договорів купівлі-продажу №0502/1 та №0502/2 від 05.02.2003р., №0302/1 від 03.02.2003р., №0505/1 від 05.05.2003р. №1706/1 від 10.06.2003р. мав на меті умисел, за відомо суперечний інтересам держави, а саме -ухилення від сплати податків. При укладенні угод усвідомлював протиправність таких угод і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства ( оскільки не мав на меті сплатити податки ) та усвідомлював ( або повинен був усвідомлювати ) протиправність договорів і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства і прагнув або свідомо допускав настання протиправних наслідків. ТОВ „Укрвекор” порушено норми ст.67 Конституції України та ст.9 Закону України „ Про систему оподаткування”, у відповідності до яких кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законодавством.
На виконання зазначених угод за період з 01.12.2002р. по 30.09.2003р. ТОВ „ Укрвекор” відгрузило ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” товарів на суму 18 826 999грн.76коп. За поставлені товари ЗАТ „ Поділля- Вторкольормет” розрахувалося у безготівковій формі шляхом перерахунку коштів в сумі 18 826 999,76грн. на рахунок ТОВ „ Укрвекор”.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2004р. , яке набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю „ Укрвекор” з моменту складання , та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість № 36069054 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.
Позивач зазначає , що відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи , що набрало законної сили , є обов'язковим для господарського суду щодо фактів , які встановлені судом і мають значення для вирішення справи.
При цьому позивач стверджує , що визнання недійсними установчих документів ТОВ„Укрвекор” з моменту реєстрації з підстав його заснування особою , що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність , заснування підприємства і здійснення його реєстрації на підставну особу , укладення в подальшому таким підприємством угод та несплата податків , свідчать про те , що укладаючи спірні угоди ТОВ „ Укрвекор” діяло з конкретною метою , спрямованою на приховування отриманих за угодою коштів від оподаткування. Крім того , вважає , що державі нанесено шкоду у вигляді несплати податків до бюджету.
Перший відповідач ТОВ „ Укрвекор” представника в засідання суду не направив , відзив на позовні вимоги не подав. Ухвала господарського суду про призначення слухання справи на 26.05.2005р. повернулась на адресу суду, так як ТОВ „ Укрвекор” м. Київ за адресою вул.Виборзька,99 не знаходиться.
Другий відповідач ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” ( надалі ЗАТ „Інтерлит”) в судовому засіданні 06.12.2005р. подав заяву від Закритого акціонерного товариства „Інтерлит” про здійснення заміни відповідача ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” на ЗАТ „ Інтерлит” , оскільки 24.06.2005р. ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” було перейменовано на ЗАТ „ Інтерлит”. При цьому організаційно-правова форма , ідентифікаційний код товариства , індивідуальний податковий номер , статус платника податку , види діяльності, юридична адреса, склад керівництва - не змінилися. В статуті товариства зазначено, що ЗАТ „ Інтерлит” є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ „ Поділля- Вторкольормет” , в підтвердження чого подає копію статуту , копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Відповідно до ст.25 ГПК України суд здійснив заміну відповідача у справі ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” на правонаступника ЗАТ „ Інтерлит”.
Представник ЗАТ „ Інтерлит” проти заявленого позову заперечує повністю мотивуючи тим, що все одержане за угодами ним віднесено до валового доходу і відповідно оподатковано , тому цей факт виключає можливість ухилення ЗАТ „ Поділля- Вторкольормет” від оподаткування операцій , як зазначено у позовній заяві ДПІ у м. Хмельницькому. Представник в письмовому поясненні і в судовому засіданні зазначає , що позивачем не наведено жодної підстави та не подано доказів , що свідчать про ухилення від сплати податків сторонами угоди. Відсутні факти про порушення кримінальної справи та наявність вироку по кримінальній справі , що засвідчує умисел ТОВ „ Укрвекор” у сплаті податків, та й докази , що свідчать про не сплату податків ТОВ „ Укрвекор”. Відсутні докази , що підтверджують факт скасування державної реєстрації ТОВ „ Укрвекор”. Другий відповідач стверджує , що на момент здійснення господарських операцій ТОВ „ Укрвекор” було наділене цивільною правоздатністю та в установленому порядку зареєстроване як платник ПДВ. Звертає увагу суду , що господарські відносини з першим відповідачем він припинив у вересні 2003р. , тобто до прийняття відповідного рішення Соломенського районного суду м . Києва.
Крім того, представники ЗАТ „ Інтерлит” звертають увагу суду , що за результатами перевірки в порядку ст.97 КПК України здійсненої відповідно до ухвали суду від 07.06.2005р. по даній справі № 6/2956 слідчими податкової поліції здійснено перевірку і подано суду Постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 05.08.2005р. за результатами перевірки дій службових осіб ЗАТ „ Поділля-Вторкольормет” , а перевірка ТОВ „ Укрвекор не здійснювалась , тому просили суд повторно матеріали господарської справи направити для перевірки в слідчі органи відповідно до ст.97 КПК України для встановлення вини у формі умислу в діях посадових осіб ТОВ „ Укрвекор” при укладенні спірних угод.
Вислухавши пояснення представників сторін, оглянувши подані ними письмові докази та постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 05.08.2005р. , суд прийняв до уваги , що необхідними умовами для визнання угоди недійсною відповідно до статті 49 Цивільного кодексу УРСР 1963року є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. До угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать, зокрема, угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України ( 254к/96-ВР ), розділ II Закону України "Про власність" ( 697-12 ), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.
Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягало завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу. Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.
За таких обставини, ухвалою суду від 06.12.2005р. по справі №6/2956 провадження у справі зупинялось і матеріали справи направлялись для перевірки в слідчі органи з метою встановлення вини посадових осіб ТОВ „ Укрвекор” м. Київ в формі умислу при укладені спірних угод.
11.03.2009р. прокуратурою м. Києва в адресу господарського суду Хмельницької області повернуто матеріали справи № 6/2956, до якої додано матеріали, на підставі яких прийнято рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ "Укрвектор" Любича А.М.
Ухвалою господарського суду від 30.03.2009р. провадження у справі поновлено.
У додаткових письмових обґрунтуваннях від 24.03.2009р. позивач посилається на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 10.12.2004р., яким визнано недійсними установчі документи ТОВ „Укрвекор” з моменту їх складання, а також свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника ПДВ.
Тому, позивач просить згідно ст.35 ГПК України, дане судове рішення прийняти до уваги по даній справі. Крім того, посилається на Постанову Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 „Про судову практику у справах про визнання угод недійсними”, Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. №1056 щодо судової практики по угодах, які укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави.
Крім того, позивач вважає, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно Любича Анатолія Миколайовича (за ст. 190 ККУ) не може бути визнана доказом у даній справі, оскільки вважає, що оспорювані договори ним не підписувалися, а рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10.12.2004р. встановлено, що директор Любич А.М. до фінансово-господарської підприємства ніякого відношення не мав, жодного документу не підписував та директором його ніхто не призначав.
Вважає, що укладені з відповідачами договора купівлі-продажу №0502/1 та №0502/2 від 05.02.2003р., №0302/1 від 03.02.2003р., №0505/1 від 05.05.2003р. №1706/1 від 10.06.2003р., на загальну суму 18826999,76 грн., від імені ТОВ “Укрвекор”підписані Ясько С.М., який, відповідно до установчих документів, не являвся керівником підприємства.
Таким чином, вважає, що визнання недійсними установчих документів ТОВ „Укрвекор” з моменту їх складання з підстав його заснування на підставну особу, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, здійснення фінансово-господарських операцій невстановленими особами, без відображення їх в бухгалтерському та податковому обліку, з метою ухилення від сплати податків до бюджету, прямо свідчить про наявність мети відповідача-1 на укладення угод, що суперечать інтересам держави та суспільства, а також про те, що при укладенні оспорюваних договорів він усвідомлював протиправність таких угод, суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, та прагнув настання протиправних наслідків.
У відзиві ЗАТ „ Інтерлит” проти заявленого позову заперечує повністю мотивуючи тим, що все одержане за угодами ним віднесено до валового доходу і відповідно оподатковано , тому цей факт виключає можливість ухилення ЗАТ „ Поділля- Вторкольормет” від оподаткування операцій, як зазначено у позовній заяві ДПІ у м. Хмельницькому. Представник в письмовому поясненні і в судовому засіданні зазначає , що позивачем не наведено жодної підстави та не подано доказів, що свідчать про ухилення від сплати податків сторонами угоди. Відсутні факти про порушення кримінальної справи та наявність вироку по кримінальній справі , що засвідчує умисел ТОВ „ Укрвекор” у сплаті податків, та й докази, що свідчать про не сплату податків ТОВ „ Укрвекор”. Відсутні докази , що підтверджують факт скасування державної реєстрації ТОВ „ Укрвекор”. Другий відповідач стверджує , що на момент здійснення господарських операцій ТОВ „ Укрвекор” було наділене цивільною правоздатністю та в установленому порядку зареєстроване як платник ПДВ. Звертає увагу суду , що господарські відносини з першим відповідачем він припинив у вересні 2003р., тобто до прийняття відповідного рішення Соломенського районного суду м . Києва.
Крім того, у додатковому обґрунтуванні від 18.05.2009р. проти позову заперечив, посилаючись на неправомірність позовних вимог податкового органу. На підтвердження подав копії податкових декларацій за січень-липень 2003 р., постанови господарського суду Хмельницької області від 07.08.2007р. по справі №6/18-Н та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2008р.
В судовому засіданні 15.06.2009р. представником відповідача-2 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80 ГПК України, оскільки зазначений спір на сьогоднішній день не підлягає розгляду в господарських судах України, так як із створенням системи адміністративних судів даний спір , в якому податкових орган діє як орган владних повноважень, повинен розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства.
Як слідує із матеріалів справи , провадження у справі за позовом ДПІ у м. Хмельницькому порушено 06.05.2005р. за правилами ГПК України із дотриманням вимог ст.12 ГПК України щодо підвідомчості справ господарським судам. Відповідно до ст.79ГПК України провадження у справі зупинялось в зв'язку із направленням матеріалів справи до слідчих органів.
Поновлено провадження у справі № 6/2956 ухвалою господарського суду 30.03.2009р. Однак, на момент поновлення провадження у справі , відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства та ст.12 ГПК України , змінилась підвідомчість справ зазначеної категорії , тому заява відповідача заслуговує на увагу , відповідає діючому на момент її подання законодавству , тому суд погоджується з відповідачем та не вбачає підстав для розгляду даної справи за правилами ГПК України, зважаючи на наступне:
Згідно з ст.1 Господарського кодексу України, цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Проте, як слідує з матеріалів справи, даний спір виник не у зв'язку із регулюванням господарських правовідносин між органом владних повноважень та суб'єктами господарювання, а у зв'язку із порушенням останніми податкового законодавства.
При цьому, податковий орган, який є позивачем у даній справі, наділений владними управлінськими функціями та згідно Закону України „Про державну податкову службу в Україні” діє як контролюючий орган щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів.
Згідно п.8 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем по адміністративній справі може бути також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
За таких обставин, суд вважає, що даний спір повинен вирішуватись не за правилами господарського процесуального судочинства, а є спором публічно - правового характеру, тому підвідомчий адміністративному суду.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
При цьому, судом враховується, що згідно ч.4 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Заперечення позивача , що по даній справі суд зобов'язаний діяти як адміністративний суд , оскільки провадження у справі порушено до прийняття та набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства спростовується п.6 „Прикінцевих та Перехідних положень” КАСУ відповідно до якого господарські суди здійснювали функції адміністративних судів до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів і адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року ( 1798-12 ), вирішували у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак , згідно інформації оприлюдненої Державною судовою адміністрацією України відповідно до п.4 розділу ІІ „Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України з 11 червня 2008року почав діяльність Хмельницький окружний адміністративний суд, розташований за адресою: 29009, м. Хмельницький, вул.Козацька,42.
За таких обставин, даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки є публічно-правовим спором та підвідомчий адміністративному суду, тому провадження у даній справі підлягає припиненню згідно п. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись п.1 ст.80, ст. 86 Господарського Процесуального Кодексу України, СУД-
Провадження у справі №6/2956 за позовом Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор" м. Київ 2. Закритого акціонерного товариства „Інтерлит” м. Хмельницький про визнання недійсними договорів купівлі-продажу №0502/1, №0502/2 від 05.02.03, №0302/1 від 03.02.03, №0505/1 від 05.05.03, №1706/1 від 10.06.03 в порядку ст. 49 ЦК УРСР та стягнення в дохід держави одержане ЗАТ ”Поділля-Вторкольормет” за вказаними письмовими договорами купівлі-продажу ( у випадку відсутності майна - кошти в сумі 18 826 999,76грн.) припинити.
Головуючий суддя О.Є. Танасюк
суддя С.В. Гладій
суддя К.М. Огороднік
Віддруковано 4 прим.
1-до матеріалів справи
2,3,4-сторонам