м. Київ
14 травня 2009 року №К-4628/08
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є. (доповідач), Гончар Л.Я., Харченка В.В., Чалого С.Я., Черпіцької Л.Т.
розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Національної комісії регулювання електроенергетики України на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року у справі №14/39/07-АП за позовом відкритого акціонерного товариства «Дніпроенерго» до Національної комісії регулювання електроенергетики України, третя особа - Запорізьке територіальне представництво Національної комісії регулювання електроенергетики України, про скасування постанови, -
В січні 2007 року ВАТ «Дніпроенерго» звернулось з позовом до Національної комісії регулювання енергетики України про скасування постанови від 26 грудня 2006 року № 1827 про накладення на позивача штрафу за порушення умов та правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії. Свої вимоги обґрунтовував тим, що адресу свого місцезнаходження не змінював. Крім того, до повноважень НКРЕ не входить встановлення цін (тарифів) для ВАТ «Дніпроенерго», а тому відповідач не мав права накладати на ВАТ «Дніпроенерго» штраф за недотримання Порядку придбання товарів, робіт і послуг лецензіатами, ціни (тарифи) на відповідну діяльність яких встановлюються НКРЕ, затвердженого постановою НКРЕ від 25.12.2002 року № 1455 дія якого щодо цін і тарифів на позивача на час перевірки не поширювалась.
Постановою господарського суду Запорізької області від 18 червня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року постанова суду першої інстанції скасована та ухвалене нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В касаційній скарзі Національна комісія регулювання електроенергетики України просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та залишити в силі постанову господарського суду Запорізької області, яку вважає законною та обґрунтованою.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ВАТ «Дніпроенерго» з часу своєї реєстрації як юридичної особи не змінювало своє місцезнаходження.
Зазначення адреси ВАТ «Дніпроенерго» в свідоцтві про державну реєстрацію (перереєстрацію) підприємницької діяльності - юридичної особи: 330096 м .Запоріжжя, вул.. Плотинна,2, а довідці про включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України: 330096, м. Запоріжжя, Ленінський р-н, вул.. Гребельна, 2 свідчить про переклад найменування вулиці з російської мови на українську, та про неточності, яких припустилися реєстраційні служби, а не про зміну місцезнаходження юридичною особою.
В листі Державного реєстратора виконавчого комітету Запорізької міської ради від 05 грудня 2007р. повідомляється, що ВАТ «Дніпроенерго» не змінювало адресу, а лише уточнювало назву вулиці українською мовою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.12.1994 року, згідно якого вулиця «Плотинна» в перекладі з російської найменована як «Гребельна».
Тобто ВАТ «Дніпроенерго» свого фактичного місцезнаходження не змінювало.
Також слід зазначити, що постанова НКРЕ від 26.12.2006р. № 1827 в частині накладання штрафу у розмірі 60 000 грн. за «порушення пункту 36.1 Ліцензійних умов» не містить необхідних відомостей про склад порушення, коли воно мало місце і в чому полягало, не наведено зміст порушених норм і назву закону. Зміст пункту 36.1 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії складається лише з одного рішення: «Ліцензіат повинен діяти згідно з законодавством України та нормативно-технічними документами».
За відсутності у постанові НКРЕ складу порушення, обґрунтування адміністративної санкції, її не можна назвати такою, що прийнята з дотриманням вимог, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначеним вимогам Закону оскаржувана постанова не відповідає, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Національної комісії регулювання електроенергетики України відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2008 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: