№ К-4922/07
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
19 травня 2009 р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Брайка А.І.
Голубєвої Г.К.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
секретар судового засідання Горбенко К.Л.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 19.05.09р. (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргуСДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006
у справі №15/423-06-11324А
за позовом ТОВ «Винфорт»
до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
про скасування податкового повідомлення-рішення
ТОВ „Винфорт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі №0000991320/3 від 18.10.2006, посилаючись на неправомірність визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн. у зв'язку з відсутністю порушення п. 13.1, 13.5 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".
Постановою господарського суду Одеської області від 04.12.2006, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 у справі №15/423-06-11324А,позов задоволено у повному обсязі.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 28.02.2006 по 11.04.2006 працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведена комплексна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Винфорт»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2005 за результатами якої було складено акт перевірки №34/13-32.4/30704028/1 від 18.04.2006.
За висновками акту перевірки СДПІпо роботі з великими платниками податків у м. Одесі04.05.2006 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000991320/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 54 585,80 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 109 171,60 грн.
Податкове повідомлення-рішення товариством було оскаржено в адміністративному порядку та за результатами розгляду скарг СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2006р. № 0000991320/3.
Судами також встановлено, що 27.10.2003р. між Компанією "АRNHEМ LІМІТЕD" (Кіпр, Лімассол) та ТОВ „Винфорт" укладено кредитний договір, відповідно до п. 1.1, якого фірма "АRNHEМ LІМІТЕD" надала товариству кредит на суму 2 000 000 дол. США на термін з 27.10.2003 по 26.10.2013 під 10%.
Відповідно до умов вказаного договору товариством було сплачено Компанії "АRNHEМ LІМІТЕD" відсотки за користування кредитом, однак товариством не утримано з таких доходів податок за ставкою 15% за серпень місяць 2005р. на загальну суму 53 817,78 грн., що є порушенням п. 13.1, п. 13.2 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку з чим контролюючим органом і було прийнято зазначене податкове повідомлення-рішення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів щодо задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 13.1 ст. 13 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997р. будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Пунктом 13.2 ст. 13 наведеного Закону встановлено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.
В силу статей 6, 7 Закону України „Про правонаступництво України" від 12.09.1991р. Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
У відповідностідо ст. 18 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та ст.19 Закону України „Про систему оподаткування" від 18.02.1997р., якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цими Законами, застосовуються норми міжнародного договору.
Таким чином, відповідно до вимог статті 8 Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Урядом Республіки Кіпр „Про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна" від 29.10.1982р. (яка набрала чинності 26.08.1983р.) проценти, отримані в одній державі особою з постійним місцезнаходженням у другій державі, не підлягають оподаткуванню в першій державі. За частиною 2 статті 10 наведеної угоди доходи, що отримуються особою з постійним місцезнаходженням в одній державі від продажу, обміну, оренди чи інших видів використання рухомого майна, за виключенням автотранспортних засобів, що знаходиться в другій державі, підлягають оподаткуванню тільки в першій державі.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування", а саме пунктом 4 встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.
Довідка видається компетентним органом відповідної країни, згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента, підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (проживання) або на іншій підставі, назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана. В цьому ж пункті міститься норма, згідно якої така довідка може бути затребувана у нерезидента органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.
Судами ж попередніх інстанцій встановлено, що товариство у 2003 році отримало від "АRNHEМ LІМІТЕD" Свідоцтво про податкову нерезидентність від 03.12.2003 р., зміст якого свідчить про те, що Компанія "АRNHEМ LІМІТЕD" є резидентом Кіпру, де сплачує податки з власних доходів. У лютому 2006 року товариство отримало від Компанія "АRNHEМ LІМІТЕD" Свідоцтво про податкову резидентність, видане компетентним органом - Міністерством фінансів Республіки Кіпр, яке містить: повну назву нерезидента "АRNHEМ LІМІТЕD", підтвердження того, що компанія є резидентом у Кіпрі, і відповідно до закону Республіки Кіпр про Прибутковий Податок є відповідною за податок з її доходів в усьому світі; підпис та прізвище посадової особи, якою видано Свідоцтво (С. Kalaitzis), дату видачі (06.02.2006). Крім того, у Свідоцтві зазначено, що компанія "АRNHEМ LІМІТЕD" виконала усі свої податкові зобов'язання за податковий період 2004р.
Відповідно до вимог статті 2 Гаазької Конвенції від 05.10.1961 року, до якої приєдналась Україна та яка набрала чинності для України 22.12.2003 р., „кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території”. Республіка Кіпр також є учасником Конвенції.
Враховуючи викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів про те, що Свідоцтво є чинним на території України, не потребує легалізації, при цьому має переклад на українську мову, що повністю відповідає вимогам законодавства України, в т.ч. п. 4 вищенаведеного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України. Відсутність необхідності консульської легалізації вказаного Свідоцтва також додатково підтверджується роз'ясненнями ДПА України у листі від 17.05.2004р. № 8780/7/12-0117 „Про дію Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів".
Пунктом 6 вищезазначеного Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України встановлено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.
За змістом ч.1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності зазначених висновків суду апеляційної інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційна скарга СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесізадоволенню не підлягає, а ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 та постанова господарського суду Одеської області від 04.12.2006 у справі №15/423-06-11324А - залишаються без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.
Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 та постанову господарського суду Одеської області від 04.12.2006 у справі №15/423-06-11324А- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. Федоров
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
О.В.Карась
А.О.Рибченко
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар К.Л.Горбенко