79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
25.12.06 Справа № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів С. Бойко
Т. Бонк
При секретарі Скочко Ю.
розглянувши апеляційну скаргу ДП»Енергоринок»від 30.06.06 № 01/10-4232
на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.06.06
у справі № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756)
за позовом - ДП»Енергоринок»
до відповідача -ВАТ»Тернопільобленерго»
про стягнення 184 502 252,17 грв. .
за участю представників сторін:
Від відповідача - Никитюк Р. дор. у справі
Від позивача- Король Н. дор. у справі
З правами та обов»язками , передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені. Відводу складу суду та секретареві не заявлено.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 23.06.06 по даній справі задоволено частково заяву ВАТ »Тернопільобленерго»про надання відстрочки та рострочки виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.05 по даній справі. Рострочено виконаня рішення господарського суду Тернопільської області від 26.12.05 на шість років шляхом сплати 93 272 494,38 грв. рівними частинами помісячно. В решті вимоги залишені без задоволення.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою , позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану ухвалу скасувати. Зокрема зазначає, що відповідно до ст.. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Вказана стаття встановлює підстави, за яких господарський суд розглядає питання щодо відстрочення або розстрочення виконання рішення. Такими підставами є, зокрема, заява сторони та обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. На думку апелянта на момент розгляду клопотання відповідача, виконання рішення суду не проводилося, оскільки відсутній наказ суду про примусове виконання рішення. Крім того, ВАТ «Тернопільобленерго" подало клопотання, а не заяву, як того вимагає зазначена стаття. Також апелянт зазначає, що при наданні відстрочки або розстрочки відповідно до ст. 121 ГПК України, суд має брати до уваги фінансовий стан обох сторін, а не тільки Відповідача і приймати до уваги важке фінансове становище і Позивача. Відповідно до статті 121 Господарського Кодексу України та пункту 2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 №02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки виконання рішення можуть буди конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Відповідно до пункту 5 роз'яснення відсутність або недостатність у відповідача грошових коштів для покриття заборгованості є підставою саме для зміни способу та порядку виконання рішення та видачі наказу про звернення стягнення на його майно, а не для розстрочки виконання рішення. Відповідно до пункту 2 роз'яснення, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Щодо суті порушення матеріального права, апелянт зазначає, що судом не взято до уваги, що 23 червня 2005 року вступив в силу Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості. Відповідно до Закону передбачено укладення договорів про реструктуризацію заборгованості (в тому числі й з Відповідачем) з відстрочкою погашення заборгованості до двох років і розстрочкою до десяти років. Таким чином, в межах цього Закону Відповідач зможе застосувати механізми погашення заборгованості, що призведуть до поліпшення його фінансового становища. З огляду на викладене, апелянт вважає, що не існувало підстав для часткового задоволення судом клопотання Відповідача про відстрочку і розстрочку виконання рішення суду.
В судовому засіданні, представник відповідача заперечив проти доводів апелянта, просив ухвалу суду залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.
При цьому колегія виходила з наступного.
15.06.2006р. господарським судом видано наказ по справі № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756) про стягнення з ВАТ «Тернопільобленерго»на користь ДП «Енергоринок»71 201 756,64 грн. основного боргу, 65 271,53 грн. пені, 4 631 225,52 грн. річних, 17 373 257,96 грн. - сума, на яку збільшилась заборгованість у зв'язку з інфляційними процесами, 982,73 грн. в повернення судових витрат.
Боржник - Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго»звернулося із клопотанням № 2038/24 від 14.06.2006р. про відстрочку та розтрочку виконання рішення суду першої інстанції у справі № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756), посилаючись на недостатність активів товариства для погашення заборгованості перед ДП «Енергоринок», а тому подавши клопотання просив відстрочити виконання рішення по даній справі терміном на два роки та розстрочити сплату стягнутої судом суми на десять років шляхом сплати протягом цього періоду щомісячно рівними частинами, з метою не допущення доведення даного підприємства до стану стійкої неплатоспроможності або й взагалі -до ліквідації.
Згідно Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування ст. 121 Господарського процесуального Кодексу України"(із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду N 02-5/445 від 18.11.1997р., N 02-5/467 від 18.04.2001р., Роз'ясненням Вищого господарського суду N 3370563-02 від 31.05.2002, Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду N 25/2-09-17/1607-ЕП від 10.02.2004), суд на підставі ст. 121 ГПК України має право відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При цьому суд досліджує фінансове становище обох сторін.
За змістом ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, суд може за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за ініціативою суду у виняткових випадках, залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відстрочку виконання рішення законодавець визначив як відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом, а розстрочку - виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання даного рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Як встановлено колегією, ВАТ «Тернопільобленерго" постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1734 внесено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Структура витрат ВАТ «Тернопільобленерго», тарифи на передачу та постачання електроенергії підлягають державному регулюванню та затверджується НКРЕ у відповідності до постанови від 11.12.2002р. № 1393 «Про внесення змін та доповнень до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженої постановою НКРЕ від 01.08.2001р. № 801. При цьому НКРЕ затверджує операційні витрати товариства та витрати із прибутку. ВАТ «Тернопільобленерго»як ліцензіат зобов'язаний забезпечити цільове використання коштів, передбачених затвердженими тарифами.
У відповідності до постанови від 11.12.2002р. № 1393 «Про внесення змін та доповнень до Процедури встановлення або перегляду тарифів для ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом, затвердженої постановою НКРЕ від 01.08.2001р. № 801, прибутки від здійснення ліцензованої діяльності енергопостачальних підприємств повинні направлятись на фінансування інвестиційної програми. Фактично, згідно з постановою НКРЕ від 14.09.2005р. № 793 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 23.05.2003р. № 444»джерелами фінансування інвестиційної програми ВАТ «Тернопільобленерго»є частина прибутку від ліцензованої діяльності та повністю прибуток від діяльності, пов'язаної з ліцензованою. Інших джерел надходжень коштів ВАТ «Тернопільобленерго»не має.
Згідно довідки від 23.06.2006р., постановою НКРЕ від 14.09.2005р. затверджено структуру тарифів на передачу і постачання електроенергії у ВАТ «Тернопільобленерго», згідно якої загальний розмір витрат по даному товариству складає 72,3 млн. грн. (в тому числі: матеріальні витрати (сировина і матеріали, витрати на ремонт, виробничі послуги, тощо) - 11,1 млн. грн., заробітна плата персоналу - 26,1 млн. грн., відрахування на соціальні заходи - 9,9 млн. грн., амортизація - 11,6 млн. грн., інші витрати (податки, розрахунки з банками, витрати на відрядження, інші затверджені витрати) - 7,5 млн. грн., витрати з прибутку (сплата дивідендів, кошти на виконання затвердженої НКРЕ інвестиційної програми розвитку, податок на прибуток) - 6,1 млн. грн.; а річний дохід ВАТ «Тернопільобленерго»при здійсненні ліцензованої діяльності, згідно затвердженого технічного балансу електроенергії складає 72,3 млн. грн.
З аналізу змісту ст.. 121 ГПК, вбачається, що господарський суд може або відстрочити або розстрочити виконання рішення. Тобто при розгляді поданого стороною клопотання, суд одночасно не має права на відстрочення або розстрочення виконання рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції із врахування доводів заявника, які на думку апеляційного суду є обґрунтованими, правомірно задоволив клопотання лише в частині розстрочення суми боргу.
Щодо посилань апелянта на Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно - енергетичного комплексу", норми якого останній визначив як підставу для надання відстрочки та розстрочки виконання рішення, то на думку колегії суддів, суд вірно зазначив, що останні є безпідставними, так як норми ст.. 121 ГПК, дають право боржнику подати клопотання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, чим і скористався відповідач. Відповідно до згаданого Закону, укладаються договори про реструктуризацію заборгованості (в тому числі і з відповідачем) терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів з відстрочкою погашення заборгованості до двох років та сплатою протягом наступних років помісячно рівними частками. Відповідач керуючись даним законом, не позбавлений права в подальшому узгодити з позивачем інший механізм погашення заборгованості, стягненої рішенням, аніж запропоновано судом.
З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, ухвала прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Постановив:
Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 23.06.06 у справі № 15/97-1732(8/18-694(02-2/14-756) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.
Головуючий Р. Марко
Суддя С. Бойко
Суддя Т. Бонк