Номер провадження 22-ц/791/1545/2014 Головуючий в І інстанції: Гонтар Д.О.
Категорія 19 Доповідач: Бездрабко В.О.
2014 року травня місяця 15 дня колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого:Бездрабко В.О.
Суддів:Бугрика В.В.
Борка А.Л.
при секретарі:Романовій Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції в м. Херсоні, третя особа - Друга Херсонська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є спадкоємцем за заповітом від 21 липня 2000 року після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9. 03 жовтня 2007 року ним подано заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
В обґрунтування позову вказав, що 17 грудня 2010 року Другою Херсонською державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 30 грудня 2006 року після померлого ОСОБА_9 на житловий будинок АДРЕСА_1.
Рішеннями Суворовського районного суду м.Херсона від 10 листопада 2011 року та 15 березня 2012 року, що набрали законної сили, заповіт від 30.12.2006 року та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я ОСОБА_5, визнані недійсними.
Незважаючи на ухвалені рішення, 11 квітня 2012 року ОСОБА_5 за нотаріально посвідченим договором подарувала вищезазначений будинок ОСОБА_7
Вважає, що вказаний договір дарування є недійсним, оскільки на час його укладення ОСОБА_5 не була власником нерухомого майна, а отже не мала прав на його відчуження.
Позивач просив визнати договір дарування житлового будинку від 11 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 недійсним; витребувати у ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1; зобов'язати реєстраційну службу Суворовського РУЮ у м.Херсоні анулювати запис про державну реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_7 та визнати за ним право власності на спірне домоволодіння.
Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 27 березня 2014 року позов задоволений частково, ухвалено визнати недійсним договір дарування від 11 квітня 2012 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7
Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_7 житловий будинок АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 пропорційно в рівних частинах судовий збір у розмірі 492,07грн. на користь ОСОБА_6 та судовий збір у розмірі 252,64грн. на користь держави.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідача, сторони, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21 липня 2000 року на користь ОСОБА_6 був складений заповіт ОСОБА_9, відповідно до якого останній заповів позивачу належний йому будинок АДРЕСА_1 (а.с.6), а 30 грудня 2006 року та 23 травня 2007 року стосовно цього майна склав інший заповіт та уклав спадковий договір на користь ОСОБА_5, яка після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавця прийняла спадщину та отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Рішеннями Суворовського районного суду м.Херсона від 31 жовтня 2008 року та 10 листопада 2011 року, що набрали законної сили, спадковий договір та заповіт від 30.12.2006 року, складений на ім'я ОСОБА_5, визнані недійсними.
Рішенням суду від 15 березня 2012 року визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на ім'я відповідачки. Це рішення після його перегляду судом апеляційної інстанції набрало чинності 14 травня 2012 року (а.с.51).
Достовірно знаючи про ухвалені судові рішення, ОСОБА_5 11 квітня 2012 року за договором дарування відчужила будинок АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним договору дарування спірного майна та, визнаючи за позивачем право власності на це майно в порядку спадкування, суд першої інстанції обґрунтовано врахував усі встановлені обставини у справі, оцінив зібранні докази, у тому числі, наявність дійсного заповіту від 21.07.2000 року, складеного на користь ОСОБА_6 та ухвалив у справі рішення, з урахуванням вимог ст.1257 ЦК України.
Згідно із Цивільним кодексом особа, яка вважає, що її речові права порушені, має право звернутися до суду як з позовом про визнання відповідної угоди недійсною (ст.215-235), так і з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.330, 388).
Відповідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього кодексу майно не може бути витребувано в нього.
Статтею 388 ч.3 ЦК України передбачено, що в разі якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Добросовісне придбання, згідно зі ст.388 ЦК, можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).
Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захистові шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст.388 ЦК, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що рішення суду в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_7 житлового будинку, відповідає нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування и ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 27 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :