Єдиний унікальний номер 244/1434/13-к
Номер провадження 11-кп/775/586/2014
4 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Донецької області апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 29 листопада 2013 року в кримінальному провадженні № 12013050520000296 від 3 лютого 2013 року, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, раніше судимого:
1) 9 березня 1993 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 206 ч. 2 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі;
2) 2 серпня 1996 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 206 ч. 2 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
3) 26 липня 2000 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 206 ч. 2 КК України (1960 року) до 2 років позбавлення волі;
4) 15 січня 2004 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 395 КК України до 1 місяця арешту;
5) 23 липня 2005 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 296 ч. 3 КК України до 2 років позбавлення волі;
6) 28 грудня 2005 року за вироком Калінінського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 186 ч. 3, ст. 70 ч. 4 КК України 4 років 7 місяців позбавлення волі;
7) 18 листопада 2009 року за вироком Центрально-Міського районного суду міста Горлівка Донецької області за ст. 296 ч. 3 КК України до 2 років 1 місяця позбавлення волі. Звільненого 12 липня 2011 року з Калінінської виправної колонії № 27 ДПтС України в Донецькій області після відбуття строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним та засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України та призначено покарання у виді 14 років позбавлення волі.
Визначено початок строку відбуття покарання з моменту його затримання - з 03.02.2013 року.
Вирішено питання щодо речових доказів, -
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_6 2 лютого 2013 року впродовж дня, проводячи свій вільний час, вживав спиртні напої із своєю співмешканкою - громадянкою Забродньою ОСОБА_7 , з якою у шлюбі не перебував, але фактично підтримував з останньою шлюбні відносини і сумісно з нею та її малолітніми дітьми проживав, без реєстрації, за адресою: АДРЕСА_2 .
3 лютого 2013 року, приблизно о 3 годині, після сумісного вживання спиртних напоїв, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходилися за місцем свого проживання за вказаною вище адресою, де на побутовому підґрунті, між ними виникла сварка, в ході якої, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 стали висловлювати одне одному образи у нецензурній формі, в результаті чого у ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, що саме по собі вже негативно вплинуло на його емоційний стан, раптово виникли неприязні відносини до ОСОБА_8 , і сварка між ними переросла в бійку, в ході якої, в цей же день, тобто, 3 лютого 2013 року, приблизно о 3 годині 45 хвилин, ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заподіяння ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, реально усвідомлюючи, що остання є фізично слабшою за нього та не зможе надати відповідного опору, із застосуванням значної фізичної сили, став наносити ОСОБА_8 цілеспрямовані удари кулаками рук (всього не менше 10-ти ударів) у передню частину голови та верхню частину тіла, в результаті чого, спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у вигляді: синців правого і лівого ока, в області чола праворуч, в області кінчика і крила носа, лівого плеча і обох кистей, та саден правої кісті, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В цю ж ніч, тобто, 3 лютого 2013 року, приблизно о 3 годині 55 хвилин, під час побиття ОСОБА_8 в зазначеній вище квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , у ОСОБА_6 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , тобто, на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, у зв'язку з чим, ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , знаходячись в кухонній кімнаті зазначеної вище квартири, взяв зі столу кухонний ніж, який визначив для себе як знаряддя для заподіяння ОСОБА_8 смертельного поранення і тримаючи кухонний ніж за рукоятку у своїй руці, одразу підійшов до потерпілої ОСОБА_8 і, з метою вбивства останньої, спрямовуючи гострий край клинка кухонного ножа знизу - догори у бік передньої поверхні грудної клітини тіла зліва, тобто, в місце розташування життєво-важливих органів людини (у тому числі серця), цілеспрямовано завдав удару ножем по тілу ОСОБА_8 , в результаті чого, умисно спричинив останній проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва, з ушкодженням серця та лівої легені, які супроводжувалися кровотечею у ліву плевральну порожнину, та порожнину серцевої сорочки, що ускладнилося гострим загальним малокров'ям внутрішніх органів - тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя, після отримання яких, потерпіла ОСОБА_8 одразу померла на місці скоєння злочину в зазначеній вище квартирі.
В апеляційній скарзі та доповненні до неї, поданому до початку апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, як безпідставний, винесений без урахування перевірки фактів неправомірних дій з боку слідчого та неправдивих показань свідка, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що вирок суду є несправедливим, упередженим та незаконним, з огляду на порушення норм КПК України.
Так, обвинувачений вказує на те, що судом неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, він не визнає себе винним у пред'явленому обвинуваченні у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, а визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 119 КК України.
Також Паршин вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, т.я. зібрані та досліджені в судовому засіданні докази не можуть бути доказами його вини згідно ст. 17 ч. 4 КПК України.
Вказує на те, що жоден з свідків не бачив що він перемістив ніж.
Суд не обґрунтував з яких переконань він прийшов до висновку, що він перемістив труп ОСОБА_8 і яким чином, таке переміщення перешкодило встановленню істини у справі.
Не обґрунтовано також і чому судом прийнято до уваги покази ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , щодо переміщення трупу та місце розташування ножа, та відкинуто покази фельдшера швидкої допомоги ОСОБА_11 щодо цих же обставин.
ОСОБА_6 вважає, що розбіжності в показах свідків нез'ясовані судом та свідчать про їх нещирість та упереджене ставлення до нього.
Окрім цього, обвинувачений зазначає, що суд спотворив багато фактів, які свідчили про його невинуватість.
Скаржиться на те, що суд відмовив йому у задоволенні клопотання про витребування інформації, яку він хотів використати для дискредитації свідка, а саме щодо перебування свідка Ткачини на обліку, як такого, що вживає ін'єкційні наркотики, а також щодо судимостей останнього. Також, було відхилено клопотання про визнання показань вказаного свідка недопустимими, у зв'язку з тим, що він є особо небезпечним рецидивістом.
ОСОБА_6 звертає увагу на те, що судом першої інстанції не враховано що на час винесення вироку, по розпочатому досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні № 42013050520000055 від 28 жовтня 2013 року щодо притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві показання відносно обвинуваченого свідка ОСОБА_9 не було прийнято остаточного рішення.
Окрім цього, апелянт зазначає, що на момент проголошення вироку не було закінчено досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42013050520000025 від 30 квітня 2013 року за фактом неправомірних дій з боку слідчого СВ Сніжнянського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_12 під час проведення досудового слідства відносно нього. Проте, суд у вироку вказав, що це провадження закрито 30 травня 2013 року, що не відповідає дійсності.
ОСОБА_6 вказує на те, що на знарядді злочину не знайдено відбитків пальців, не має жодного доказу того, що ніж знаходився в руках обвинуваченого.
Також, звертає увагу на те, що в суді не було допитано єдиного свідка подій - неповнолітню ОСОБА_13 , яка під час досудового слідства показувала, що не бачила ножа в руках Паршина, криків погроз вбивством не чула. Приводом для виключення ОСОБА_14 зі списку свідків стало те, що зал суду не оснащений технічними засобами для проведення відеоконференції, що не відповідає дійсності.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що суд в порушення ст. 9 КПК України розглянув справу однобічно, та виніс вирок на підставі показань свідка ОСОБА_15 , який під час досудового та судового слідства тричі міняв свої показання, та на думку обвинуваченого знаходився під впливом з боку слідчого ОСОБА_12 .
Окрім цього, ОСОБА_6 вказує на порушення його права на захист, з огляду на те, що йому було відмовлено у виклику свідків захисту, а саме його матері, яка могла надати пояснення з приводу його працевлаштування, утримання сім'ї, характеристики особи.
Також ОСОБА_6 вважає, що його звернення до ОСОБА_16 та ОСОБА_17 з проханням викликати швидку допомогу можна розцінювати, як пом'якшуючу обставину.
Розгляд апеляційного провадження здійснено на підставі ст. 405 КПК України у відсутність обвинуваченого ОСОБА_6 та за неявки інших учасників кримінального провадження, які належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання і від яких клопотань щодо цього не надходило.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги засудженого, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України при зазначених у вироку обставинах, за які його засуджено, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно оцінені.
Зокрема, суд дав належну оцінку показанням самого обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні, який вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України не визнав, вважав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 119 КК України, але не спростовував той факт, що незадовго до вчинення злочину він та ОСОБА_8 вживали алкогольні напої, безпосередньо до вчинення злочину між ним та ОСОБА_18 виник конфлікт, в результаті якого ОСОБА_8 взяла до рук ніж, він намагаючись її заспокоїти, взяв її руку з ножем, мав намір викинути ніж, але вона пручалася, при йому він її руку з ножем бив об двері. Прийшов до тями, коли вже ніж опинився у ОСОБА_8 у груді. Вважає. що він перебуваючи у стані необхідної оборони та намагаючись вирвати у Забродньої ніж, завдав удару ножем, вважає, що він завдав смерть ОСОБА_19 з необережності, бо перебував у стані алкогольного сп'яніння і його дії були спрямовані на улагодження конфлікту.
Але суд першої інстанції на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які були підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими у відповідності до ст. 94 КПК України, показанням ОСОБА_6 щодо мотивів та обставин вчинення кримінального правопорушення, обґрунтовано дав критичну оцінку.
Так, потерпілий ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що коли прийшов до квартири ОСОБА_19 , побачив, що вона лежить між коридором та спальною кімнатою, в неї був розбитий ніс. ОСОБА_6 повідомив йому, що вбив його доньку. При огляді лікарями було виявлено, що все тіло ОСОБА_19 було покрито синцями, вухо та ніс у крові, удар ножем потрапив до серця.
З пояснень свідка ОСОБА_16 вбачається, що вона в судовому засіданні підтвердила, що 02.02.2013 року приблизно о 17 години до неї приїхали ОСОБА_21 та ОСОБА_19 із дітьми. Вона із Забродньою пили пиво, а Паршин із її чоловіком - горілку. Між ОСОБА_21 та ОСОБА_19 виник конфлікт з приводу того, що її чоловік не утримав дитину та той вдарився.
Свідок ОСОБА_17 , як вбачається з її пояснень, в судовому засіданні, показала, що 03.02.2013 року приблизно о 4 годині з квартири, де проживали ОСОБА_21 та ОСОБА_19 вона почула шум та крик дітей, скандал. Коли вона із донькою ОСОБА_22 знаходилися на площадці першого поверху, із своєї квартири вийшов ОСОБА_21 , сказав визвати швидку допомогу, бо він зарізав ОСОБА_19 . Коли вина зайшла до квартири, побачила ОСОБА_19 , яка лежала між спальнею та коридором та ніж з червоною ручкою у крові, який лежав у кухонній кімнаті. Вона забрала з квартири дітей, подзвонила до швидкої. ОСОБА_6 знаходився у коридорі, а потім вийшов та пішов до магазину за пивом та сигаретами, швидко повернувся. ОСОБА_6 деякий час знаходився наодинці з тілом ОСОБА_8 .
Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні суду першої інстанції дала показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_17 . Крім того, показала, що знаходячись у квартирі, ОСОБА_6 намагався підтягнути тіло ОСОБА_19 , на що вона зробила йму зауваження.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що у лютому 2013 року в ночі вона прибула до своєї квартири, в якої дозволила проживати Забродньої із дітьми та побачила, що Паршин сидів на тумбочці у коридорі, а ОСОБА_19 лежала на підлозі, в неї був розбитий ніс і з вуха йшла кров, на підлозі ближче до голови ОСОБА_19 лежав ніж з рожевою ручкою. Паршин пересував тіло ОСОБА_19 .
З пояснень свідка ОСОБА_24 в судовому засіданні вбачається, що в лютому 2013 року вночі її розбудили, бо прийшла онука ОСОБА_25 з хлопцем і той сказав що ОСОБА_21 зарізав ОСОБА_19 . О 4 години 40 хвилин вона зібралась та пішла до квартири доньки, де їй винесли онука ОСОБА_26 і вона стала чекати на швидку допомогу. До квартири заходила, бачила в квартирі ОСОБА_21 , який сидів у коридорі.
Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показав, що лютому 2013 року, в ночі він почув звук, що приїхала машина, потім почув крики та лайку ОСОБА_21 . Через 10 хвилин як зайшли до сусідньої квартири, почув знов крики ОСОБА_21 . Після того як подзвонила ОСОБА_17 , його співмешканка ОСОБА_22 вийшла до під'їзду поглянути що сталось. До їхньої квартири зайшов ОСОБА_21 та сказав, що вчинив навмисне вбивство, попрохав викликати швидку.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні суду першої інстанції показав, що у лютому 2013 року він нетривалий час проживав у своєї двоюрідної сестри ОСОБА_28 . Вночі почув, що ОСОБА_21 свариться на вулиці з Забродньою, вимагає в неї гроші. Коли свідок перейшов до зальної кімнати, почув із сусідньої квартири, як там розмовляли у підвищеному тоні протягом півгодини, сварилися, чув як ОСОБА_19 кричала щоб Паршин кинув ножа. Через деякий час ОСОБА_21 прийшов до них у квартиру та сказав, що зарізав дружину. Коли свідок увійшов до квартири побачив, що ОСОБА_19 лежала на підлозі у коридорі ногами у коридор.
З пояснень свідка ОСОБА_29 в судовому засіданні вбачається, що у лютому 2013 року, працюючи фельдшером виїзної бригади Сніжнянської станції швидкої медичної допомоги, за викликом вона приїхала до квартири, де зафіксувала смерть жінки, в якої все обличчя було у синцях, на светрі мався поріз. В квартирі знаходився Паршин, котрий вів себе спокійно та пояснив, що вдарив дружину ножем, бо був емоційно неврівноважений. Відповідно до Інструкції всі пошкодження та обставини вона зафіксувала до картки.
Також в судовому засіданні суду першої інстанції було досліджено письмові докази, зібрані у кримінальному провадженні.
Зокрема, в судовому засіданні було досліджено протокол огляду місця події від 3 лютого 2013 року із схемою та фототаблицею (т. 1 а.с. 9-54 матеріалів кримінального провадження), яким зафіксовано обстановку місця події у квартирі АДРЕСА_3 . В тому числі, при вході в спальну кімнату виявлено труп Забродньої, весь одяг трупа Забродньої по всій її поверхні вологий. На передній поверхні светра зліва є розрив тканини лінійної форми, аналогічне пошкодження тканини є на нижній частини светра під лівою чашечкою бюстгальтера. На передній поверхні грудної клітини зліва в проекції середньо-ключичної лінії у 5-му міжребір”і лінійної форми рана, горизонтально розташована (відносно до вертикального положення тіла), довжиною при зведених краях 1.7 см. У коридорі на стіні ліворуч від входу в спальну кімнату №1 на шпалерах виявлений потік речовини бурого кольору, схожий на кров, аналогічні плями бурого кольору виявлені на правій стіні коридору від спальної кімнати №1. Плями невизначеної форми розмірами від 1.5х5 см. до 6,5х9 см. Праворуч від лівої стопи трупа на підлозі виявлено пляму бурого кольору, аналогічна пляма виявлена на підлозі в 5 см. від лівого ліктьового суглоба трупа. В спальній кімнаті в 45 см. праворуч від трупа на килимовій доріжці виявлений кухонний ніж із пластиковою ручкою червоного кольору. На клинку ножа з обох сторін є плями речовини бурого кольору.
З дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції висновку судово-імунологічної експертизи № 609 від 13 лютого 2013 року, в плямах і помарках на ножі, фрагментах шпалер, змивах, вилучених при огляді місця події, на светрі і джинсових брюках підозрюваного ОСОБА_6 знайдена кров людини, що містить антиген В, в деяких об'єктах - з ізогемаглютиніном анти-А, яка могла належати потерпілій ОСОБА_8 . На рукоятці ножа, вилученого при огляді місця події, знайдені сліди поту, які містять антиген В, піт міг належати підозрюваному ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 192-196 матеріалів кримінального провадження).
Згідно досліджених в судовому засіданні висновків судово-медичної цитологічної експертизи № 73 від 21 лютого 2013 року, у піднігтьовому вмісті з рук трупу ОСОБА_8 знайдено кров людини, клітинні елементи верхнього слою зроговілого епітелію травматичного походження, статева приналежність крові та клітин не встановлена. При проведені серологічних реакцій виявлено антиген В. Подібний результат міг бути отриманий за рахунок організму самої ОСОБА_8 , однак не можна виключити домішок клітин поверхневого шару епідермісу ОСОБА_6 , якому також притаманний даний групоспецифічний фактор (т. 1 а.с. 203-206 матеріалів кримінального провадження).
З картки виїзду швидкої допомоги № 1641 від 3.02.2013 року, дослідженої у судовому засіданні суду першої інстанції, вбачається, що виклик прийнято о 5 год. Зі слів ОСОБА_6 він убив дружину близько о 3 год. під час сімейного конфлікту ножем. Труп жінки лежить на підлозі на спині, одягнутий у светрі і джинсах, наявні пошкодження в області живота ножове поранення, на обличчі пошкодження, багато саден та гематом ( т.1 а.с. 232-233 матеріалів кримінального провадження).
Згідно дослідженого в судовому засіданні висновку судово-криміналістичної експертизи № 11 від 18 березня 2013 року ніж, вилучений 03.02.2013 року у ОСОБА_6 в ході ОМП за адресою АДРЕСА_2 відноситься до категорії ножів господарсько-побутового призначення, довжина клинка ножа становить 177 мм. ( т. 2 а.с. 9-12 матеріалів кримінального провадження).
Проведеною судово-медичною експертизою № 98, висновки якої досліджені в судовому засіданні суду першої інстанції, встановлено, що при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені наступні ушкодження: одне проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням серця та лівої легені, наявність крові у лівій плевральній порожнині (1500мл), утворились незадовго до смерті від дії колюче-ріжучого предмета, який має один гострий край, здатний завдавати колюче-ріжучу дію, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходиться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Синці правого та лівого ока, в області чола праворуч, кінчика та крила носа, лівого плеча, обох кистей, садна правої кисті утворились незадовго до смерті від дії тупих предметів відносяться до легких тілесних ушкоджень та ніякого значення у настанні смерті не мають. Подряпини крила носа, нижньої повіки правого ока, правої кисті утворились незадовго до смерті від дії тупо-загострених предметів відносяться до легких тілесних ушкоджень та ніякого значення у настанні смерті не мають. Смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця та лівої легені, яке супроводжувалось кровотечею у ліву плевральну порожнину, та порожнину серцевої сорочки, що ускладнилось гострим загальним недокрів'ям внутрішніх органів. Виходячи із ступеня розвитку трупних явищ, можна припустити що смерть ОСОБА_8 настала приблизно за 5-7 годин до початку дослідження її трупа в морзі. При судово-токсикологічному дослідженні трупа знайдений етиловий спирт у кількості, що відповідає алкогольному сп'янінню середнього ступеню. Експертиза почата 03.02.2013року з 11-00 години. ( т.1 а.с.80-82 матеріалів кримінального провадження).
З досліджених в судовому засіданні суду першої інстанції висновків додаткової судово-медичної експертизи № 5/98 від 15 березня 2013 року вбачається, що при дослідженні трупа ОСОБА_8 виявлені наступні ушкодження: одне проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітини зліва з ушкодженням серця та лівої легені утворились незадовго до смерті від дії колюче-ріжучого предмета, який має один гострий край, здатний завдавати колюче-ріжучу дію, яким міг бути ніж, наданий на експертизу, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Синці правого та лівого ока, в області чола праворуч, кінчика та крила носа, лівого плеча, обох кистів, садна правої кисті утворились незадовго до смерті від дії тупих предметів, якими можуть бути руки людини стиснуті у кулак, відносяться до легких тілесних ушкоджень та ніякого значення у настанні смерті не мають.
Подряпини крила носа, нижньої повіки правого ока, правої кисті утворились незадовго до смерті від дії тупо-загострених предметів, якими можуть бути нігті людини відносяться до легких тілесних ушкоджень та ніякого значення у настанні смерті не мають.
Смерть ОСОБА_8 настала від проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини зліва з ушкодженням серця та лівої легені, яке супроводжувалось кровотечею у ліву плевральну порожнину та порожнину серцевої сорочки і ускладнилось гострим загальним недокрів'ям внутрішніх органів.
Виявлені при дослідженні трупа у ОСОБА_8 тілесні ушкодження утворились не менш ніж від 11 травматичних дій.
З моменту утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8 та настанням смерті міг пройти проміжок часу до декілька хвилин (до 10-ти). Впродовж цього проміжку часу ОСОБА_8 могла самостійно здійснювати активні дії (пересуватись, ходити).
Синці правого та лівого ока, в області чола праворуч, кінчика та крила носа, лівого плеча, обох кистей, подряпини крила носа, нижньої повіки правого ока, правої кисті, садна правої кисті, виявлені на тілі ОСОБА_8 могли утворитись під час боротьби та самооборони.
Рановий канал проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва йде у напрямку знизу доверху. У цьому ж напрямку діяв колюче-ріжучий предмет.
Під час отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_8 могла займати будь яке положення, окрім положення лежачі на животі обличчям донизу.
Взаємне розташування потерпілої та підозрюваного під час нанесення ударів було обличчям один до одного, чи близьке до цього положення.
Пошкодження на одязі за характером, локалізації, кількості збігається з пошкодженнями, виявленими на трупі ОСОБА_8 .
Колото-різане поранення грудної клітини у потерпілої не могли утворитися при обставинах, на які вказує при допиті ОСОБА_6 при проведенні з ним слідчого експерименту, у тому числі, від дії колото-ріжучого предмету (ножа) у область передньої поверхні живота. Крім цього, ОСОБА_6 не вказав при допиті його в якості підозрюваного від 03.02.2013року та при проведені за його участю слідчого експерименту 04.02.2013 року механізм утворення синців правого та лівого ока, в область чола праворуч, кінчика та крила носа, лівого плеча, обох кистей, правого крила носа, нижньої повіки правого ока, правої кисті, саден правої кисті, які були виявлені на тілі ОСОБА_8 (т.1 а.с.183-184 матеріалів кримінального провадження).
Під час судового розгляду обвинувального акту судом першої інстанції, за клопотанням захисника обвинуваченого ухвалою суду від 29 травня 2013 року слідчому СВ Сніжнянського МВ ГУМВС України в Донецькі області було доручено провести слідчий експеримент за участю обвинуваченого, його захисника, потерпілого та експерта з метою перевірки показань ОСОБА_6 , що тілесні ушкодження ножем він завдав ОСОБА_8 внаслідок самозахисту (т. 1 а.с. 101 матеріалів судового провадження).
Згідно дослідженого судом першої інстанції протоколу проведення слідчого експерименту від 11 червня 2013 року під час проведення вказаної слідчої дії приймав участь судово-медичний експерт Сніжнянського відділення Донецького обласного бюро СМЕ ОСОБА_30 , який у наступному, будучи допитаний в суді, показав, що при дослідженні трупу ОСОБА_8 були виявлені пошкодження у вигляді: колото-різаної рани, синці очей, кистів рук, чола, подряпини крила носа, нижньої повіки правого ока та правої кисті, які утворились за незначний період часу до смерті. При нанесені рани ножем, розташування тіл могло бути обличчям одне до одного, від любого розташування потерпілої окрім лежання обличчям на животі. Смерть потерпілої настала не одразу. При падінні тіла на ніж не могли бути отримані такі ушкодження, рановий канал був направлений з зовні у всередину, знизу догори, необхідно сила для того щоб ніж увійшов до тіла, бо серце пробито наскрізь. При проведенні слідчого експерименту 21.06.2013 року, ОСОБА_6 показав обставини, за якими була спричинена лише частина тілесних пошкоджень ОСОБА_8 , він вказав на область, не вказавши саме місце, куди увійшов ніж, посилаючись на те що не пам'ятає, як саме він наніс удар ножем у тіло ОСОБА_8 .
Оцінюючи наведені показання експерта у судовому засіданні у сукупності з позицією обвинуваченого, викладеною у вироку суду та в його апеляційній скарзі, колегія суддів приймає до уваги, що під час проведення слідчого експерименту в ході досудового слідства 4 лютого 2013 року, ОСОБА_6 у присутності захисника пояснив, що саме він взяв на кухні ніж та продемонстрував, яким чином він вчинив рух рукою у виді удару, від якого потерпіла отримала тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 148-152 матеріалів кримінального провадження), разом з тим, під час проведення слідчого експерименту 11 червня 2013 року на підставі ухвали суду, обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що ніж був в руках ОСОБА_8 , він намагався відібрати в неї ніж та під час боротьби потерпіла здійснюючи рух рукою з ножем у свій бік, намагаючись звільнитися від захвату своєї руки його рукою, сама завдала себе тілесне ушкодження (т. 3 а.с. 120-127 матеріалів судового провадження).
Що стосується тілесних пошкоджень, виявлених у обвинуваченого ОСОБА_6 , згідно дослідженого в судовому засіданні суду першої інстанції висновку судово-медичної експертизи № 27 від 10 лютого 2013 року, виявлені ОСОБА_6 подряпини обличчя, садна лівої бокової поверхні шиї, задньої поверхні правого ліктьового суглобу, передньої поверхні правого передпліччя відносяться до легких тілесних ушкоджень. Подряпини обличчя утворились від дії тупо-загострених предметів, якими можуть бути нігті людини, садно лівої бокової поверхні шиї від дії тупого предмета, можливо в зазначений строк. Садна задньої поверхні правого ліктьового суглобу, передньої поверхні правого передпліччя утворились від дії тупих предметів приблизно за 3-5 діб до огляду. Експертиза розпочата 03.02.2013року о 9 год. 15хв.(т.1 а.с.148 матеріалів кримінального провадження).
Також судом першої інстанції при з'ясуванні фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації дій ОСОБА_6 належним чином оцінено висновки амбулаторної комплексної психолого-психіатричної експертизи №98 від 18 лютого 2013 року, згідно якої ОСОБА_6 має емоційно - нестійкий розлад особистості, посилений психічними та поводжувальними порушеннями внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками (психопатія збудливого кругу, в стані нестійкої компенсації, ускладнена побутовим пияцтвом). В період здійснення діяння, що йому інкримінується, міг розуміти свої дії та керувати ними, не знаходився в тимчасово хворобливому стані, який би позбавляв його можливості розуміти свої дії та керувати ними. Здійснював правопорушення у стані простого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_6 не знаходився у стані фізіологічного афекту та в емоційному стані, яке могло суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. На теперішній час ОСОБА_6 повністю розуміє свої дії та керує ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( т. 2 а.с.105-114 матеріалів кримінального провадження).
На підставі наведених вище доказів, зібраних та оцінених належним чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України.
Також судом першої інстанції дано належну оцінку позиції обвинуваченого в судовому засіданні.
Так, суд першої інстанції обґрунтовано критично оцінив показання ОСОБА_6 в частині заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 в наслідок його самозахисту та необережності, оскільки такі пояснення обвинуваченого спростовуються висновком судово-медичної експертизи №5/98, оскільки легкі тілесні ушкодження, виявлені на тілі ОСОБА_8 могли утворитись під час боротьби та самооборони. Рановий канал проникаючого колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини зліва йде у напрямку знизу доверху, у цьому ж напрямку діяв колюче-ріжучий предмет, за показаннями експерта ОСОБА_30 , при падінні тіла на ніж не могли бути отримані такі ушкодження, рановий канал був направлений з зовні у всередину, знизу догори, необхідно сила для того щоб ніж увійшов до тіла, бо серце пробито наскрізь.
Про наявність у ОСОБА_6 умислу саме на вбивство ОСОБА_8 свідчить також і те, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження утворились не менш, ніж від 11 травматичних дій, нанесення удару ножем в життєво важливі органи потерпілої. Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він перебував у стані самозахисту, оскільки ОСОБА_8 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння середнього ступеню, перша взяла до рук ніж, а він притримуючи своїми руками її за передпліччя, став виходити разом з нею з кімнати кухні та у дверному пройомі спальної кімнати, коли ОСОБА_8 присіла, став, не відпускаючи руку ОСОБА_8 , де знаходився ніж, ударяти її кисть об ребристу поверхню вертикального брусу полотна двері, таким чином намагаючись звільнити захват кисті ОСОБА_8 від ножа, розжимав її пальці щоб забрати ножа, то ОСОБА_8 стала тягнути свою руку на себе, при цьому гострий кінець ножа було направлено у її ліву частину грудної клітини, після чого ніж увійшов до її тіла, суд першої інстанції обґрунтовано порахував неспроможними, оскільки виявлені у ОСОБА_6 тільки подряпини обличчя, які утворились від дії тупо-загострених предметів, а не від дії колюче-ріжучого предмета, свідчать про те, що з боку ОСОБА_8 не було загрози життю та здоров'ю обвинуваченому ОСОБА_6 , ОСОБА_8 не застосовувала колюче ріжучого предмета для спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Характер, локалізація та механізм тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 свідчить про те що саме з боку ОСОБА_6 у відношенні неї було неодноразово застосовано фізичне насильство.
Що стосується апеляційних доводів та вимог ОСОБА_6 , то колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не впливають на зміст вироку суду і задоволенню з наступних підстав.
Так, в своєї апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що жоден зі свідків не підтвердив факту переміщення ножа та тіла ОСОБА_8 , пояснення свідків в цієї частині, як він вважає, є суперечливими.
З такими доводами колегія суддів погодитися не може, оскільки знаряддя вбивства та тіло ОСОБА_8 були виявлені на місці вчинення злочину в квартири, розташованої за адресою АДРЕСА_2 . В якої саме кімнаті був виявлений ніж та в якому положенні було виявлено тіло потерпілої, на кваліфікацію дій обвинуваченого не впливає.
Щодо доводів ОСОБА_6 , викладених в його апеляції, що він намагався надати допомогу потерпілій, піднімав її тіло та відсмоктував кров з її рани, на що суд першої інстанції не звернув уваги, то колегія суддів апеляційного суду погодитися з ними не може також, оскільки, як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_23 , ОСОБА_27 , обвинувачений ОСОБА_6 звернувся із проханням викликати швидку медичну допомогу вже після того, як йому було відомо, що він вчинив вбивство ОСОБА_8 . Жоден зі свідків не підтвердив в суді, що на час їх прибуття до місця вчинення ОСОБА_6 злочину ОСОБА_8 була жива. При цьому, гідно дослідженого в суді висновку судово-медичної експертизи № 5/98, з моменту утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі ОСОБА_8 та настанням смерті міг пройти проміжок часу до декілька хвилин (до 10-ти). Будь-яких відомостей на підтвердження того, що упродовж цього часу ОСОБА_6 дійсно намагався врятувати життя потерпілій, ні під час досудового розслідування, ні в суді не встановлено.
Твердження обвинуваченого, що він не покидав місце вчинення злочину до прибуття працівників міліції спростовується повністю показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_23 , які в суді показали, що ОСОБА_6 покинув місце вчинення злочину, ходив до магазину для придбання спиртних напоїв та сигарет.
Що стосується доводів обвинуваченого про те, що суд першої інстанції провів судовий розгляд справи однобічно та безпідставно відхилив всі його клопотання, то з ними колегія суддів погодитися не може також.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, саме за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 до судового засідання були викликані та допитані в якості свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_29 (т. 3 а.с. 37), доручено прокурору здійснити перевірку за повідомленням ОСОБА_6 про застосування до нього незаконних заходів з боку працівників міліції (т. 3 а.с. 9), саме за клопотанням захисника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_31 , підтриманим Паршиним у судовому засіданні, судом було двічі призначено проведення слідчого експерименту для перевірки його показань у судовому засіданні (т. 3 а.с. 101, т. 3 а.с. 214) з метою перевірки показань ОСОБА_6 , які він дав під час проведення слідчого експерименту щодо обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій судом першої інстанції було призначено проведення судово-медичної експертизи (т. 4 а.с. 9). Саме за клопотанням ОСОБА_6 в судовому засіданні було здійснено повторний допит свідка ОСОБА_15 (т. 4 а.с. 7), за клопотанням обвинуваченого судом було доручено прокурору здійснити перевірку його повідомлення про зловживання з боку слідчого ОСОБА_12 (т. 4 а.с. 47), вручені копії матеріалів судового провадження (т. 4 а.с. 29, 31), неодноразово надавалися матеріали судового провадження для ознайомлення, суд за клопотанням ОСОБА_6 звертався до слідчого ізолятору із запитом про стан його здоров'я (т. 4 а.с. 3), за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 судом було призначено проведення судової дактилоскопічної експертизи (т. 4 а.с. 85-86).
Що стосується клопотань ОСОБА_6 про виклик та допит в якості свідка його матері з метою встановлення даних про його особу, то колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки досліджені у судовому засіданні матеріали кримінального провадження з цього приводу в достатній мірі характеризують особу ОСОБА_6 .
Таким чином, колегія суддів не вбачає неповноти судового розгляду під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_6 , а його апеляційні доводи в цієї частині вважає безпідставними.
Доводи ОСОБА_6 щодо недостовірності показань свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_27 та ОСОБА_9 , викладені в апеляційній скарзі, є лише його суб'єктивним ставленням до показань вказаних осіб, які викривають його у вчиненні злочину, і як вбачається зі змісту вироку суду першої інстанції, судом першої інстанції їм дано належну оцінку.
Неспроможними вважає доводи ОСОБА_6 колегія суддів і в частині того, що він не бачив того, куди було заподіяно удар клинком ножа і виходячи з того, що поріз на светрі потерпілої знаходиться в області живота висновки судової медичної експертизи щодо розташування він вважає є необ'єктивними.
Так, відповідно до висновків комплексної психолого-психіатричної експертизи № 98 від 18 лютого 2013 року, ОСОБА_6 в період здійснення діяння, що йому інкримінується, не знаходився в тимчасово хворобливому стані, який би позбавляв його можливості розуміти свої дії та керувати ними. Здійснював правопорушення у стані простого алкогольного сп'яніння. ОСОБА_6 не знаходився у стані фізіологічного афекту та в емоційному стані, яке могло суттєво вплинути на його свідомість та діяльність. При цьому, згідно висновків додаткової судово-медичної експертизи № 5/98 від 15 березня 2013 року пошкодження на одязі за характером, локалізації, кількості збігається з пошкодженнями, виявленими на трупі ОСОБА_8 .
З огляду на наведене та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_6 під час здійснення кримінального провадження та судового розгляду справи неодноразово змінював свою позицію щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , колдегія суддів вважає, що наведені вище апеляційні доводи обвинуваченого є лише його способом захисту від висунутого йому обвинувачення та уникнення від відповідальності.
Відсутність на рукоятці ножа, вилученого з місця вчинення злочину відбитків пальців рук ОСОБА_6 не тягне за собою спростування доведеності його вини у вчиненому злочині та скасування вироку суду, оскільки судом оцінено достатньо інших доказів у їх сукупності, які повністю викривають ОСОБА_32 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_8 .
Що стосується апеляційних доводів ОСОБА_6 про неповноту судового розгляду, яка полягає у не здійснення допиту малолітнього свідка ОСОБА_33 у судовому засіданні, то з такими доводами колегія суддів погодитися також не може, оскільки як вбачається з журналу судового засідання та аудіозапису фіксування судового провадження в суді (т. 4 а.с. 49-51), судом у судовому засіданні 13.08.2013 року було поставлено на обговорення питання про допит вказаного свідка, при цьому прокурор вважав недоцільним здійснення її допиту і з такою позицією погодилися як обвинувачений ОСОБА_6 так і його захисник.
Не заслуговують на увагу апеляційні доводи ОСОБА_6 щодо упередженості суду першої інстанції, яка полягає у повторному допиту свідка ОСОБА_15 , оскільки ч. 13 ст. 352 КПК України свідок може бути допитаний повторно втому самому або наступному судовому засіданні, в тому числі, і за його клопотанням. При цьому, як вбачається з журналу судового засідання від 26.06.2013 року та аудіозапису фіксування судового провадження в суді (т. 4 а.с. 6-8), ні обвинувачений ОСОБА_6 , ні його захисник у вказаному судовому засіданні не заперечували проти проведення вказаної дії у суді.
Що стосується апеляційних доводів ОСОБА_6 , викладених в його доповненні до апеляційної скарги про безпідставне неврахування в якості пом'якшуючої покарання обставини його звернення до ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_23 із проханням викликати швидку медичну допомогу, то колегія суддів погодитися з такими доводами не може, оскільки як вбачається з пояснень свідка ОСОБА_16 в судовому засіданні, до неї ОСОБА_6 із таким проханням взагалі не звертався, а до свідків ОСОБА_34 та ОСОБА_17 , як вбачається з їх пояснень в судовому засіданні, ОСОБА_6 звернувся із вказаним проханням лише коли вони самі підійшли до його квартири, при цьому вони бачили, що на той час ОСОБА_8 лежала на підлозі, не рухалась. З пояснень вказаних свідків також вбачається, що ОСОБА_6 до прибуття швидкої медичної допомоги залишив квартиру.
У відповідності до п. 2-1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання може бути визнано надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину.
Разом з тим з пояснень свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_23 вбачається, що фактично прохання ОСОБА_6 викликати медичну допомогу потерпілій було не наміром врятувати життя потерпілій, а лише констатуванням того, що він завдав їй смерть.
Що стосується апеляційних доводів обвинуваченого ОСОБА_6 про передчасність прийняття судом першої рішення у кримінальному провадженні щодо нього, оскільки на час ухвалення вироку не було завершено досудове розслідування за його заявами про притягнення до відповідальності свідка ОСОБА_9 за фактом дачі завідомо неправдивих показань під час досудового розслідування та слідчого ОСОБА_12 за фактом неправомірних дій під час досудового розслідування, то колегія суддів вважає, що наявність вказаних кримінальних проваджень не може впливати на обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оскільки у вироку суд послався на свідчення ОСОБА_9 , які вона надала під час судового розгляду справи та оцінив їх у сукупності із іншим доказами по справи, тобто отримав відомості про обставини вчинення злочину від свідка безпосередньо з її показань в суді і її позицію на досудовому розслідуванні не оцінював. Що стосується апеляційних доводів ОСОБА_6 про наявність кримінального провадження у відношенні слідчого ОСОБА_12 , який за його твердженнями нібито здійснював неправомірні дії щодо нього, колегія суддів їх не приймає до уваги також, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 ніколи винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнавав, і судом першої інстанції були оцінені показання саме ті, які він дав безпосередньо у суді.
Що стосується доводів ОСОБА_6 про призначення судом надмірно суворого покарання у виді 14 років позбавлення воли, то і з такими доводами колегія суддів погодиться не може з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов'язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, бо через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, дані про його особу та обставини справи, що обтяжують чи пом'якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання суд в достатній мірі врахував характер і ступень тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово засуджувався, за місцем проживання характеризується посередньо, суд врахував стан здоров'я обвинуваченого, який на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, перебуває на обліку у фтизіатра та терапевта з відповідними захворювання, а також суд прийняв до уваги наявність двох обтяжуючих покарання обставин - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та рецидив вчинених злочинів, і відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
На підставі наведених вище даних в їх сукупності суд першої інстанції прийшов до вірного висновку що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів є лише покарання, пов'язане із позбавленням волі.
Підстав для пом'якшення призначеного обвинуваченому покарання колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі зазначеного, керуючи ст.ст. 405-407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Сніжнянського міського суду Донецької області від 29 листопада 2013 року у кримінальному провадженні № 12013050520000296 щодо ОСОБА_6 за ст. 115 ч. 1 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим ОСОБА_6 - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді: