Справа № 395/403/14-к
Провадження № 1-кп/395/40/2014
16 травня 2014 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: прокурора прокуратури Новомиргородського району Кіровоградської області ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014120220000019 від 14.01.2014 р., стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомиргорода, Кіровоградської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працює, не одружений, визнаний таким, що не має судимості, до якого був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання згідно постанови т. в. о. слідчого судді Новомиргородського районного суду від 30.01.2014 р., інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались, а 28 березня 2014 р. було ухвалене рішення про проведення підготовчого судового засідання,
обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,
Суд визнав доведеним, що 13 січня 2014 року о 18 годині ОСОБА_6 пішов разом із двома неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до центру міста Новомиргорода, Кіровоградської області, щоб щедрувати.
Перебуваючи в одній із п'ятиповерхівок, розташованих по вул. К. Маркса у м. Новомиргороді, ОСОБА_6 зі своїми супутниками зустріли потерпілого ОСОБА_9 та запропонували йому продовжити щедрувати разом, на що останній погодився.
Того ж дня, 13.01.2014 р., близько 21 години ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 рухаючись по вул. Жовтневій м. Новомиргорода, зупинившись перекурити. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_10 почали змагатися, хто з них дужчий, у обвинуваченого виник умисел на відкрите заволодіння коштами та солодащами ОСОБА_9 , які останній нащедрував. Реалізуючи свій намір, діючи з прямим умислом на відкрите заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечні характер власних дій, наслідки та бажаючи їх настання, діючи із корисливих спонукань, ОСОБА_6 правою рукою потягнув ОСОБА_9 на себе, внаслідок чого останній впав обличчям донизу. Після цього ОСОБА_6 перевернув ОСОБА_9 на спину, сів зверху на потерпілого, схопив останнього лівою рукою за волосся і почав вимагати гроші. Тоді ОСОБА_11 витягнув із правої кишені куртки кошти у сумі 30 (тридцять) гривень та віддав їх ОСОБА_12 .
Окрім цього, обвинувачений відкрито заволодів коштами у сумі 107 (сто сім) гривень, які він самостійно витягнув із правої кишені олімпійки ОСОБА_9 , а також відібрав у нього пакет із солодощами.
Підвівшись, ОСОБА_6 наніс ОСОБА_13 декілька ударів правою ногою в область спини і поясниці, а потім разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_7 пішли додому.
У подальшому ОСОБА_6 обернув викрадене майно на свою користь, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріального збитку на загальну суму 137 гривень.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що обвинуваченого потрібно визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Висновки суду про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтуються на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Обвинувачений ОСОБА_6 винність у скоєнні вказаного злочину під час судового розгляду визнав повністю і пояснив, що дійсно відкрито відібрав у потерпілого кошти у сумі 137 грн., солодощі, кілька разів ударив його та зник з місця події.
У подальшому він повністю відшкодував завдані збитки, сплативши потерпілому ОСОБА_13 350 грн.
Під час розгляду кримінального провадження суд скористався правом, оскільки проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Оскільки показання обвинуваченого у суді послідовні, логічні та узгоджуються з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, суд визнає їх правдивими.
При призначенні обвинуваченому покарання обставинами, які його пом'якшують, суд визнає: його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку (пп. 1-2 ч. 1 ст. 66 КК України).
При призначенні міри покарання обвинуваченому за вчинене, суд враховує характер і ступінь тяжкості вказаного злочину, а також особу ОСОБА_3 , котрий визнаний таким, що не має судимості, за місцем постійного проживання зарекомендував себе посередньо.
Враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Тому потрібно прийняти рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання і роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію (пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України).
Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків, суд виходить з того, що з вини обвинуваченого внаслідок злочину була заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_13 на загальну суму 137 грн.
11.03.2014 р. потерпілий звернувся до органів досудового розслідування із заявою, що він ніяких претензій до обвинуваченого не має, бо той повністю відшкодував йому завдані збитки.
Таким чином, передбачених законом підстав для майнових стягнень та відшкодування процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні суд не вбачає.
На підставі наведеного, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись ст. ст. 368, 370-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 04 (чотири) роки 06 (шість) місяців.
Згідно ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, та визначити іспитовий термін 3 (три) роки.
Відповідно до пп. 3-4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_3 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
До набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 - особисте зобов'язання - залишити без змін.
У випадку оскарження вироку в апеляційному порядку строк особистого зобов'язання обвинуваченого ОСОБА_3 вважати продовженим до розгляду справи апеляційним судом Кіровоградської області.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана сторонами до апеляційного суду Кіровоградської області через Новомиргородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Головуючий:
суддя - підпис - ОСОБА_14