Справа № 1326/40/12 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11/783/206/14 Доповідач: ОСОБА_2
29 квітня 2014 року м. Львів
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі :
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
засудженого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляцію захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Франківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Індії, з незакінченою вищою освітою, одруженого, раніше не судимого, приватного підприємця, мешканця м. Львова,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України і засуджено до штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України НАВАЗА звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як вбачається з вироку, 13.04.2011 року потерпіла ОСОБА_7 звернулася до суду із скаргою приватного обвинувачення вказуючи про те, що 09 листопада 2010 року близько 17 год. 30 хв. НАВАЗ прийшов до неї додому в квартиру АДРЕСА_1 та розпочав конфлікт з безпідставними обвинуваченнями та образами. На вмовляння залишити її в спокої почав виражатися нецензурною лайкою та погрожувати фізичним насильством, після чого почав її душити, наносити удари по тулубу, наніс ногою удар по лівій гомілці і штовхав, від чого вона падала на підлогу вкриту керамічною плиткою, травмувавши спину. Внаслідок цього потерпіла ОСОБА_7 змушена була звернутись за медичною допомогою в поліклініку до травматолога зі скаргами на біль голови, біль в шиї, в спині і лівій гомілці.
Постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 29.04.2011 року за вказаною скаргою відносно НАВАЗА було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
06 червня 2011 року потерпіла ОСОБА_10 звернулася до суду із скаргою приватного обвинувачення вказуючи про те, що 18 лютого 2011 року вона перебувала в гостях у своєї сестри ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_1 . Приблизно о 14 год. 20 хв. коли вона з сестрою виходила з квартири на сходовій клітці їх очікував НАВАЗ та дільничий інспектор міліції Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_11 .. Вийшовши на сходову клітку ОСОБА_10 зазнала ударів від НАВАЗА, який з усієї сили почав бити її в голову, копати по всьому тілу, в результаті чого вона одержала масові тілесні ушкодження.
Постановою судді Франківського районного суду м. Львова від 20.07.2011 року за вказаною скаргою відносно НАВАЗА було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Постановою судді від 02.08.2012 року кримінальні справи були об'єднані в одне провадження.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 , покликаючись на однобічність і неповноту судового розгляду, неправильну оцінку доказів та невідповідність висновків суду, наведених у вироку, фактичним обставинам справи, просить апеляційний суд вирок скасувати і виправдати НАВАЗА за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.
В обґрунтування вказує, що суд не усунув суперечності в показах свідків і поклав в основу вироку лише покази потерпілих. Вважає, що встановлена актами судово-медичного обстеження наявність в потерпілих легких тілесних ушкоджень не може свідчити про те, що дані тілесні ушкодження були спричинені НАВАЗОМ.
Колегія суддів, заслухавши доповідь головуючого про обставини справи, виступ захисника-адвоката ОСОБА_6 та засудженого НАВАЗА в підтримку апеляційної скарги, думки потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_10 про законність вироку й залишення його без змін, а апеляції без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, встановила наступне.
При розгляді справи суд першої інстанції допустив таку однобічність, неповноту та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування вироку.
Так, відповідно до ст. 334 КПК України 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
В порушення даних вимог закону суд першої інстанції у мотивувальній частині вироку поклався на обставини злочину вказані у скаргах потерпілих та не навів формулювання обвинувачення визнаного доведеним судом.
Крім того, в порушення вимог ст.ст. 65, 75 КПК України 1960 року районний суд поклався у вироку на акт судово-медичного дослідження, а не на висновок експерта.
Відповідно до ст. 76 КПК України 1960 року для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень обов'язково призначається експертиза.
Виходячи з обставин справи та відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 8 від 30 травня 1997 року « Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах », згідно якого у кримінальних справах які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого призначення експертизи є обов'язковим, районний суд повинен був призначити у справі судово-медичну експертизу для встановлення характеру, механізму й тяжкості тілесних ушкоджень отриманих потерпілими, однак не зробив цього, а отже не з'ясував та не встановив обставини які мають важливе значення для правильного вирішення справи, що свідчить про допущену судом однобічність і неповноту.
Крім того, визнавши НАВАЗА винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначивши йому покарання районний суд неправильно звільнив засудженого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, оскільки відповідно до змісту ст. 7 КПК України 1960 року звільнення особи судом від кримінальної відповідальності є можливим лише до постановлення вироку. В даному випадку, за наявності обставин передбачених ст. 49 КК України районний суд при постановленні вироку відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України повинен був звільнити засудженого від покарання.
Відповідно до ст. 370 КПК України 1960 року істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок.
Згідно ст. 368 КПК України 1960 року однобічним або неповним визнається судове слідство в суді першої інстанції, коли залишилися недослідженим такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 КПК України однобічність або неповнота судового слідства, істотне порушення кримінально-процесуального закону є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в апеляційному суді.
З врахуванням викладеного колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково, вирок районного суду скасувати, а справу направити в той же суд на новий розгляд в іншому складі суду.
Оскільки вирок у справі підлягає скасуванню з підстав порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, наведені в апеляції захисника доводи про недоведеність вини НАВАЗА у вчиненні злочину судом апеляційної інстанції не перевіряються та мають бути враховані районним судом при новому розгляді справи.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід усунути допущені порушення і, з врахуванням досліджених доказів, прийняти в справі законне та обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 362, 366, 367, 374, 377 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу ХІ КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково. Вирок Франківського районного суду м. Львова від 11 грудня 2013 року відносно ОСОБА_9 скасувати, а справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4